ID роботи: 9642
Тип роботи:
Об'єм: 95 стор.
Вартiсть: 350 грн.

---

Змiст:

Вступ

Розділ 1. Супервізія як основний елемент практичного компонента підготовки персоналу соціальних організацій

1.1. Поняття та сутність супервізії

1.2. Мета, завдання та функції супервізії у закладах соціальної сфери

1.3. Види супервізії

Розділ 2. Методологічні аспекти супервізійної роботи в соціальному закладі

2.1. Основні стилі супервізора в соціальній роботі

2.2. Фокуси супервізії

2.3. Характеристика механізму супервізійної роботи у сучасному соціальному закладі

Розділ 3. Дослідження ефективності проведення супервізії у науково-практичному центрі медико-соціальних та психотехнологій (кафедри практичної психології та соціальної роботи СНУ ім. В.Даля)

3.1. Визначення пріоритетних напрямків супервізійної роботи у науково-практичному центрі медико-соціальних та психотехнологій (кафедри практичної психології та соціальної роботи СНУ ім. В.Даля)

3.2. Організація супервізії у науково-практичному центрі медико-соціальних та психотехнологій (кафедри практичної психології та соціальної роботи СНУ ім. В.Даля)

3.3. Оцінювання ефективності супервізійної роботи в соціальному закладі

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Висновок:

Аналіз наукової літератури свідчить, що немає єдиного ба­чення щодо розуміння поняття «супервізія» і його застосування. Варто зазначити, що супервізія – це допомога одного, більш досвідченого, професіонала менш досвідченому колезі. Але це визначення є досить вузьким. Науковці по-різному визначають і використовують цей термін. Так, наприклад, у консультуванні і в менеджменті супервізія визначається як спостереження більш досвідченішого колеги за менш досвідченим, обговорення силь­них та слабких сторін, виправлення помилок, що виникають у процесі роботи. У цьому випадку супервізію можна розглядати як систему професійної підтримки спеціалістів, що працюють у сфе­рі «людина – людина».

Буквальний переклад поняття «супервізія» з англійської мови означає «нагляд», що не відповідає повному його змісту. В українській мові найближчим йому у змістовному плані є поняття «наставництво», у значенні «давати поради, навчати чогось, на­правляти, націлювати, скеровувати, спрямовувати». У професій­ній лексиці має місце також вживання такого терміну як « куратор» (особа, якій доручено наглядати за якою-небудь роботою).

У наукових працях Л.Денбурі, Д. Петерса, М.Річардс, К.Форда та інших зарубіжних дослідників поняття «супервізія» трактується як основний засіб, за допомогою якого визначений установою су­первізор полегшує роботу персоналу індивідуально й колективно та забезпечує стандарти роботи. Поняття супервізії визначається через моделі аналізу і компетентного розв’язання ситуацій, що виникають у взаємодії з клієнтами.

Детальний аналіз визначення поняття «супервізії», запропо­новане вище зазначеними науковцями, дозволяє розглянути його по-різному:

 як стосунки між однією людиною – супервізором, та іншою – супервізованим;

 як процес забезпечення реалізації політики організації та на­дання допомоги людині працювати якнайкраще;

 як процес розвитку команди та формування правил групи, єд­нання індивідуального та колективного у роботі супервізора;

 як процес забезпечення якомога кращих послуг для клієнтів соціальних служб;

 як процес взаємодії, активним учасником якого є супервізова- ний, який має розвивати та отримувати допомогу для розви­тку своїх навичок та впевненості, бути активним та ініціатив­ним у своєму підході до супервізії;

 як процес, у якому безперестанно виникає встановлення зв’язку між супервізором і супервізованим(и) у їх щоденній роботі.

Більшість фахівців сходяться на думці, що супервізія  – це особливий вид професійної діяльності або практики, яка спрямована на надання допомоги людям (професіоналам), що надають психологічну допомогу іншим людям. Але на цьому збіг в розумінні того, що таке супервізія, які існують види або форми супервізії, які її цілі і шляхи, теоретико-методологічні підстави і взагалі яким є її зв’язок з фундаментальною психологічною наукою, фактично закінчуються або обмежуються.

З огляду на особливості взаємодії супервізора і супервізова­ного, виокремлюють такі різновиди супервізії:

а) менеджерська супервізія, за якої супервізор є безпосереднім менеджером пра­цівника, а їхні стосунки розгортаються за схемою «керівник – під­леглий»;

б) наставницька супервізія – супервізор діє як учитель, наставник, переймаючись тим, як його підопічний опановує зна­ння і навички;

в) навчальна (тренінгова) супервізія, особливість якої полягає в тому, що супервізований є студентом, який пере­буває в організації на практиці, а супервізор зобов’язаний спри­яти йому в цьому і несе певну відповідальність за результат;

г) консультаційна супервізія – супервізор не несе відповідальності за супервізованого і його роботу, добровільно пропонуючи свої послуги консультанта. Найпоширенішою є менеджерська супер­візія, і тому роль супервізора часто ототожнюють з ролями ке­рівника.

Супервізія може бути внутрішньою (здійснюють її керівники або спеціально призначені досвідчені працівники), зовнішньою (яку здійснюють запрошені експерти, консультанти), взаємною (інтравізія). Найчастіше супервізорами є досвідчені, компетентні фахівці-практики, чиї знання і досвід допомагають розв’язувати проблеми супервізованих; науковці або освітяни, які займаються науковою роботою і беруть участь у практичних соціальних проек­тах, співпрацюючи з державними службами чи громадськими орга­нізаціями соціальної сфери.

Введення інституту супервізії та оволодіння моделями, доцільне вміле їх використання на практиці буде сприятиме розвитку соціальної роботи, підвищенню її якості. В основі супервізорства лежить ідея активного використання досвіду, що був накопичений в процесі практичної діяльності.

В сучасній Україні супервізорство ще не має широкого вжитку. Однак, воно заслуговує на серйозну увагу, тому що поряд з інноваційними організаційними та змістовними формами соціальної роботи, які вже використовуються, може стати дуже результативним засобом діяльності.

В аналітичному розділі було проведено дослідження ефективності проведення супервізії у науково-практичному центрі медико-соціальних та психотехнологій (кафедри практичної психології та соціальної роботи СНУ ім. В.Даля).  У процесі дослідження ефективності проведення супервізії   була розроблена педагогічна технологія формування компетентності фахівців соціальної сфери, що представляє собою опис попередньо спроектованого і всебічно обґрунтованого розвитку особистості студентів в освітній діяльності під керівництвом викладача та/або самостійно при вирішенні тих чи інших освітніх і професійних завдань. Основу педагогічної технології складають суб’єктно-діяльнісний, технологічний підхід та особистісно-орієнтований підходи до організації освітнього процесу. Основною метою розробленої педагогічної технології є досягнення майбутніми фахівцями високого рівня сформованості компетентності достатньою для здійснення ефективної професійної діяльності.

В якості основних психолого-педагогічних умов формування професійної  компетентності майбутніх фахівців соціальної сфери типу нами були виділені наступні: 1) професійна компетентність самого викладача (виступаючого, в тому числі і у ролі супервізора); 2) використання освітніх технологій, які актуалізуючть професійноу компетентність майбутніх фахівців соціальної сфери – індивідуальної супервізії та групової супервізії соціально-психологічного тренінгу; 3) спрямованості соціально-психологічного тренінгу та супервізії на підвищення потреби студентів у самоаналізі, самопізнанні, саморозвитку, розуміння себе та іншого; 4) придбання індивідуального досвіду самопізнання, саморозвитку і самокорекції в навчальному процесі (в рамках навчальних дисциплін, дослідницької діяльності, різних видів практики); 5) взаємодія викладача і студентів, заснована на особистісно-орієнтованому підході.

Використання супервізії в професійній підготовці майбутніх фахівців соціальної сфери і проведення соціально-психологічного тренінгу показали необхідність використання даних технологій для підвищення ефективності навчання та формування їх професійної компетентності.

Супервізія була спрямована на усвідомлення майбутніми фахівцями соціальної сфери реальності того, що відбувається: усвідомлення меж власної професійної компетентності, своїх індивідуально-особистісних особливостей, ціннісних координат, розуміння власних почуттів, переживань і поведінкових патернів у професійній діяльності. Непрямим чином супервізія дозволила багатьом студентам оцінити правильність власного професійного вибору та вибрати конкретну сферу своєї майбутньої професійної практики та майбутньої спеціалізації.

Також можна говорити про значний розвиток у студентів умінь усвідомлювати, розуміти й описувати свої емоційні стани і переживання і стани інших людей, причини і наслідки, як своєї поведінки, так і поведінки оточуючих.

Таким чином, ми можемо зробити висновок про те, що застосування супервізії у професійній підготовці майбутніх фахівців соціальної сфери і проведення соціально-психологічного тренінгу показали необхідність використання даних технологій для підвищення ефективності навчання та формування їх професійної компетентності. На супервізії відбувалося усвідомлення майбутніми фахівцями реальності того, що відбувається: усвідомлення меж власної професійної компетентності, своїх індивідуально-особистісних особливостей, ціннісних координат, розуміння власних почуттів, переживань і поведінкових патернів у професійній діяльності. На наш погляд, непрямим чином супервізія дозволила багатьом студентам оцінити правильність власного професійного вибору та вибрати конкретну сферу своєї майбутньої професійної практики та майбутньої спеціалізації. У ході групової супевізії, яка була проведена у формі соціально-психологічного тренінгу у студентів сформувався комплекс знань про закономірності власних психічних проявів і проявів інших людей, про власні професійні обмеження і можливості, вони навчилися шукати і розпізнавати власні внутрішні ресурси і активно їх використовувати в професійній діяльності. Студенти в процесі індивідуальної супервізії та соціально-психологічного тренінгу значно розширили власні уявлення про себе, усвідомили цінності власного «Я» і цінності «Я» інших людей, оволоділи навичками рефлексії як засобу самопізнання. У студентів сформувалися навички і здатності концентрувати свою свідомість на собі, своєму внутрішньому світі і своєму місці у взаєминах з іншими. Також можна говорити про значний розвиток у студентів умінь усвідомлювати, розуміти й описувати свої емоційні стани і переживання і стани інших людей, причини і наслідки, як своєї поведінки, так і поведінки оточуючих. І, нарешті, у студентів сформувалися потреби у власному самопізнанні, саморозвитку і самокорекції. Слід зазначити, що в умовах вищої професійної освіти і педагоги, і учні повинні розуміти прогностичні і перетворюючі функції самоактуалізації особистості, її внутрішнього світу, цілеспрямовано організовувати навчальний процес з особистісно розвиваючих позицій, координуючись  в своїх цілях, завданнях і формах взаємодії.

Таким чином, найбільш ефективними для формування професійної компетентності майбутніх фахівців допомагаючих професій соціономічного типу  є така психолого-педагогічна технологія, як   навчальна супервізія, що реалізуються в процесі їх професійної підготовки.

НА САЙТІ НЕ ПЕРЕДБАЧЕНА МОЖЛИВІСТЬ СКАЧУВАННЯ РОБІТ, ВОНИ ВИСИЛАЮТЬСЯ НА ЕЛЕКТРОННУ СКРИНЬКУ ПІСЛЯ ОПЛАТИ. Для того, щоб ознайомитись з оглядом цієї роботи у форматі відео, отримати звіт з перевірки на плагіат та іншу інформацію, звертайтесь за телефоном +380501022921 (Telegram, Viber, WhatsApp) або n0501022921@gmail.com

Замовити цю роботу за допомогою форми: