16 Листопада 2011 
admin 
Тип роботи:
Об'єм:
110 стор.
Вартiсть:
300 грн.Змiст:
Вступ
Розділ і. Проблема розвитку обдарованих дітей молодшого шкільного віку у 70-ті роки
Розділ іі. Підходи до навчання обдарованих дітей у 80-ті роки хх ст
Розділ ііі. Ставлення до питання обдарованості та таланту в кінці xx ст. (90 роки)
Розділ iv. Еволюція теорії й практики навчання обдарованих дітей кінця на початку ххі століття
Висновки
Список використаної літератури
Висновок:
Для сучасної української історико-педагогічної науки характерним є пошук, обґрунтування і впровадження в закладах освіти гуманістичних засад побудови педагогічного процесу.
Виявлення інтересів дітей, їх подальший розвиток і підтримка допитливості в пізнанні багатогранності навколишнього світу стає одним із пріоритетних завдань початкової освіти кінця ХХ – початку ХХІ століття.
На рубежі ХХ – ХХІ сторіч спостерігаємо очевидні суперечності між потребами сучасного суспільства, зацікавленого у творчій особистості, й відсутністю педагогічно обґрунтованої моделі її розвитку з молодшого шкільного віку; між усвідомленням необхідності забезпечувати розвиток обдарованої дитини і недостатньою розробленістю педагогічних умов організації такого процесу в початковій школі.
Окреслені протиріччя дали підстави для формулювання актуальності проблеми дослідження.
Розвиток теорії та практики освіти обдарованих і талановитих дітей у вітчизняній науці корелюють зі змінами в соціальних потребах й соціальному запиті суспільства, з динамікою розвитку психолого-педагогічної науки. Дослідження вчених охоплюють різні аспекти проблеми обдарованості і дотичні до них завдання, зініційовані розкриттям природи феномену обдарованості, її ранньої діагностики, а також розробкою змісту, методів і засобів розвитку таких дітей у процесі їх навчання й виховання в закладах освіти й у родині.
На початку 70-х років радянська педагогіка вийшла на якісно вищий рівень розгляду питань прийняття рішень у різних педагогічних ситуаціях. У багатьох працях підкреслювалась важлива роль педагогічної теорії, законів і закономірностей навчально-виховної діяльності, що створює необхідні мови для отримання достовірної прогностичної інформації. У вітчизняній педагогіці й психології періоду 70-х років ХХ століття проблема обдарованості досліджувалась у контексті психології здібностей.
На підставі аналізу результатів досліджень різних аспектів проблеми здібностей та обдарованості у філософській і психолого-педагогічній літературі виокремлюємо визначальні напрями трактування походження природи означеного феномену:
– перший – доведення природної обумовленості здібностей;
– другий – узалежненість обдарованості умовами життя та змістом освіти дітей.
Зазначимо, що вже перші філософські теорії обдарованості обумовлювали означену проблему змістом виховання з раннього віку.
Педагогічна діяльність і творчі здобутки відіграли велику роль у переосмисленні багатьох консервативних поглядів і традицій у педагогічній освіті досліджуваного періоду. Вони зробили значний внесок у розвиток нових напрямів у навчанні обдарованих учнів молодших класів середньої школи, дали поштовх до створення численних авторських шкіл радянської доби.
У 80-ті роки ХХ століття актуалізувалася проблема навчання обдарованих школярів. У цей період в Україні визначилася наукова школа, яка займається проблемами обдарованості.
На даному етапі розвитку педагогічної теорії та практики особливої ваги набувають проблеми удосконалення методів навчання як шляхом поновлення методичних надбань новими методами та прийомами навчання, так і за рахунок модернізації традиційних методів.
Проблема навчання обдарованих дітей розвивалася з позиції, орієнтованої на вивчення когнітивних функцій, які розглядалися як фундамент обдарованості. Іншою лінією є вивчення обдарованості з позицій творчості та талану. Більше уваги приділяється формуванню сприятливих умов у процесі навчання, розвитку творчих здібностей, стимулюванню і мотивації навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів. Учитель повинен сприяти пробудженню інтересу до пізнання, розвивати вміння та навички самостійно працювати, творчо ставитися до виконання завдання.
На даному етапі учені дійшли до висновку про необхідність змінювати процес і способи навчання, орієнтуючись на кожну дитину, а не на групу загалом. Сучасні методики допомагають учителю знаходити доступ до допитливого розуму кожної дитини, незалежно від рівня її готовності до певної діяльності. Учитель повинен оволодіти педагогічною технологією, оскільки знайдено форми педагогічної взаємодії за допомогою диференційованого об'єднання дітей в малі групи, що стимулюватиме знаходження нових методів початкової освіти.
В охарактеризованих концепціях 70-80-их рр., включно до початку 90-их, віддзеркалено низку прогресивних змін в освіті тодішнього суспільства. Її основи почасти вже покладають ідеї демократизації, гуманізації завдяки орієнтуванню на виявлення і розвиток загальних здібностей дітей, а відтак – і на оптимізацію їх пізнавальної діяльності.
На початку 90-х років початкова освіта в Україні, як і освітня галузь загалом, уже наблизились до нової методології під впливом соціокультурних змін і переорієнтування пріоритетів у розвитку фундаментальних галузей наукових досліджень, зокрема в царині педагогіки й психології періоду початкової освіти.
Наприкінці XX століття розвиток проблеми обдарованості набув ще більшої вагомості. У літературі з’являються наукові наробітки, статі, публікації, які торкаються цієї теми.
Протягом 1990-х років почав переважати підхід, згідно якому обдарованість розглядається як інтегральна якість, що не зводиться до інтелекту, креативності або когнітивним функціям властивість особи. Вона спочатку не задана генотипом, і не залежить фатально від умов середовища. При цьому особливо підкреслюється, що обдарованість — динамічна характеристика.
На основі цих підходів, створені прикладні розробки: моделі діагностики, прогнозування, розвитку. Природно, що та або та концепція обдарованості значною мірою визначає змістовну і процесуальну сторони діагностики, прогнозування і розвитку. Останні відрізняються вже тому, що базуються на різних теоретичних уявленнях про характер обдарованості. Прагнення авторів більшості сучасних концептуальних моделей обдарованості до створення щодо простих, логічно ясних схем приводить до уявлення, що схематизувало, спростило, про це складне психічне явище. Концепції такого роду породжують методологічні проблеми в прикладних психологічних і педагогічних дослідженнях і не дозволяють освітній практиці діяти адекватно.
Цей період розвитку соціально-педагогічної підтримки обдарованих дітей характеризується продовженням та поглибленням вивчення обдарованості майже в усіх сферах соціуму: в родині, у суспільстві, у школі, що свідчить про зацікавленість держави обдарованими дітьми.
Розвивальний ефект діалогу обумовлює взаємоорієнтація на індивідуальну неповторність кожного учня та його готовність до самовдосконалення кожного учасника. Як, бачимо йдеться про усвідомлення складної детермінації процесу забезпечення єдності зовнішніх і внутрішніх умов. Проблема полягає в пошуку таких її форм, взаємодія яких уможливлювала б оптимальний розвивальний ефект з урахуванням індивідуальності учня.
Таким чином, на початку 90-х років і в Україні визначилася наукова школа, яка займається проблемами обдарованості. Ще у 1991 році ними розроблено і затверджено колегією Президії АН України, міністерств народної освіти, вищої освіти, зі справ молоді та спорту та ін., велику та одночасно достатньо реалістичну програму «Творча обдарованість».
Створенню цілісної теоретичної концепції національного виховання в Україні з прикладним тлумаченням потреб суспільства у визнанні й стимулюванні інтересів особистості, яка формується під впливом навчання й виховання, орієнтуючись на загальнолюдські та національні цінності. Основні положення праць науковців стали підґрунтям для розробки теорії та змісту роботи з обдарованими дітьми різних вікових категорій, у тому числі й молодших школярів.
У цей період стали науковцями усвідомлена необхідність створення системи навчання і виховання обдарованих дітей. У науковій педагогічній літературі розроблена концепція творчої обдарованості, визначені основні елементи соціального захисту обдарованих дітей, установлена залежність між становленням людини як суб’єкта і його обдарованістю. Приниження суб’єктивного в людині, поширення «єдиномислення», слухняної ретельності нищівно позначається як на розвитку суспільства, так і на розвитку самої людини.
Початок XXI століття характеризується продовженням реформування освіти для обдарованих дітей, розвитком соціальної підтримки дітей з надзвичайними здібностями.
Психологічні дослідження останніх десятиліть довели, що обдарованість, як специфічне явище людської психіки, можна визначити як певну, передумову досягнення успіхів у будь-якій діяльності. Тому обдарованими і талановитими можна назвати людей, які, за оцінкою досвідчених спеціалістів, демонструють високі досягнення. Перспективи їх розвитку визначаються рівнем досягнень або потенційними можливостями в одній або декількох сферах, а саме: інтелектуальній діяльності та академічних досягненнях (наукова спрямованість), творчості, винахідництві, спілкуванні та лідерстві, художній діяльності (музика, образотворче мистецтво), продуктивній діяльності (професійна), моториці (спорт). Люди, які в своїй професійній діяльності досягають високих результатів, ще в дитинстві значно відрізнялися від своїх ровесників за всіма параметрами розвитку, вони більше адаптовані емоційно й соціально легко вчаться і засвоюють навчальний матеріал, досить швидко вирішують завдання, мають високий рівень концентрації уваги, абстрактного мислення, але, водночас, не здатні до конформізму і заучування шкільного матеріалу, схильні до незалежності.
У сучасній соціокультурній ситуації, яка характеризується стрімкими змінами в різних сферах життя суспільства – політичній, економічній, науковій і культурно-мистецькій, поряд з освіченою та фаховою компетентністю особливого значення набувають уміння людини самостійно мислити, висувати нестандартні ідеї та прогнозувати, виявляти творчий підхід у будь - якій діяльності. Тому проблема обдарованості, творчості, інтелекту виходить на передній план у державній політиці, визначаючи пошук, навчання і виховання обдарованих дітей та молоді, стимулювання творчої праці, захист талантів.
Суттєві перетворення в Українській державі зумовили необхідність реформування всіх ланок системи освіти.
Перед сучасною школою постало завдання максимального розкриття і розвитку потенціалу кожної особи, формування людини як суб’єкта соціального та професійного життя, підготовки її до самовдосконалення, самовизначення та самореалізації.
Одна із задач сучасної школи полягає в пошуку обдарованих дітей, їх підтримці, стимуляції та забезпеченні всебічного розвитку індивідуальності людини як особистості та найвищої цінності суспільства. В Україні прийнято цілий ряд законів і програм (зокрема Закон України «Про освіту», Національна програма «Діти України», Програма розвитку обдарованих дітей і молоді, Указ Президента України про підтримку обдарованих дітей та інші), які спрямовані на створення загальнодержавної мережі навчальних закладів для обдарованої молоді.
НА САЙТІ НЕ ПЕРЕДБАЧЕНА МОЖЛИВІСТЬ СКАЧУВАННЯ РОБІТ, ВОНИ ВИСИЛАЮТЬСЯ НА ЕЛЕКТРОННУ СКРИНЬКУ ПІСЛЯ ОПЛАТИ. Для того, щоб ознайомитись з оглядом цієї роботи у форматі відео, отримати звіт з перевірки на плагіат та іншу інформацію, звертайтесь за телефоном +380501022921 (Telegram, Viber, WhatsApp) або n0501022921@gmail.com
Категория: 
