перейти на сайт>>

Міжкультурні відносини

ID роботи: 3141
Тип роботи:
Об'єм: 56 стор.
Вартiсть: 100 грн.


Змiст:

Вступ
1. Теоретичні та методологічні засади політики міжкультурного співробітництва
1.1. Поняття та особливості міжкультурних відносин
1.2. Нормативно-правова база та елементи міжкультурного спілкування у діяльності спільних підприємств
1.3. Принципи організаційної культури у діяльності спільних підприємств
Висновки до розділу
2. Характеристика між культурної взаємодії та її вплив на діяльність спільних підприємств
2.1. Форми та види міжнародних культурних відносин
2.2. Методи формування міжкультурної взаємодії
2.3. Ціннісний конструкт міжкультурної комунікації
Висновки до розділу
3. Рекомендації щодо подальшого розвитку політики міжкультурного співробітництва
3.1. Загальностратегічні напрями формування міжкультурних відносин
3.2. Розвиток міжкультурних відносин на спільних підприємствах
3.3. Мотиви та фактори розвитку спільного підприємництва
Висновки до розділу
Висновки
Список використаних джерел



Висновок:

Таким чином, у даній роботі наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми політики міжкультурного співробітництва як чинника зовнішньої та внутрішньої політики в умовах державотворчих зрушень, що виявляється у багатовимірному дослідженні основних детермінантів політичної культури в добу трансформації державних політичних інститутів та політичної системи світу.
Застосування політологічних методів аналізу дало можливість реалізувати обраний концептуальний підхід: розглянути складові політики міжкультурного співробітництва та ідеології в процесах політичної глобалізації.
Основні результати роботу полягають у наступному:
1. Нові виклики для цивілізаційного розвитку, трансформація політичної системи світу, зміна критеріїв міжкультурного діалогу зумовили актуалізацію різних сфер міжнародної діяльності, зокрема, міжкультурного співробітництва як чинника впливу, конфліктогенності, взаємодії та гармонізації міжнародних відносин. Характерною прикметою часу є динамічний процес глобалізації як багатовимірне, складне і суперечливе явище. Осмислення феномену глобалізації у контексті глобальних проблем сучасності зумовило новий підхід до аналізу позитивних процесів, які уніфікують політичні системи, життєдіяльність світової спільноти, формують відчуття спільності та взаємозалежності сучасного світу.
2. Процеси глобалізації культурного середовища мають неоднозначні наслідки для політики міжкультурного співробітництва: з одного боку, вони забезпечують планетарні взаємозв’язки і взаємовпливи, сприяють демократизації глобального управління на противагу авторитаризму та ізоляціонізму, відкривають нові можливості для досягнення глобальної толерантності, а з іншого – формують нові типи поляризації в сучасному світі, сприяють культурній ексклюзії національних спільнот із загального цивілізаційного процесу.
3. Важливим фактором міжкультурного співробітництва є діяльність міжнародних організацій, зокрема ЮНЕСКО, яка полягає у прагненні об’єднати політичні зусилля держав у рамках ідеології полікультурного суспільства. Ступінь політичного впливу ЮНЕСКО зумовлюється її можливостями сприяти багатосторонньому діалогу між цивілізаціями, здатністю відобразити і врахувати розмаїття соціально-культурних, моральних та світоглядних традицій міжнародної спільноти, виступати як універсальний міжнародний інтелектуальний центр для формування ідеології глобального суспільства.
4. Інтеграційні та глобалізаційні процеси обумовили й проблему формування нових ідентичностей — європейської і транснаціональної, які є підґрунтям європейської та глобальної інтеграції, важливою складовою інтеграції окремих країн в регіональну співдружність і глобальне співтовариство. Стратегічною метою європейських міжнародних організацій є прискорений розвиток єдиного європейського суспільства за умови збереження багатокультурності і національної самобутності. Об’єднана Європа прагне стати ефективною структурою для забезпечення міжкультурного діалогу, розвитку політичної ідеології полікультурності як чинника зовнішньої та внутрішньої політики європейських країн, а культурна дипломатія країн Європи – важливим інструментом політичного впливу на міжнародні відносини, зокрема, в рамках європейської політики сусідства.
5. Основні пріоритети політики міжкультурного співробітництва окремих глобальних акторів, зокрема національних держав на національному, регіональному і глобальному рівнях, зумовлені потребою державотворення та забезпечення національних інтересів у сфері міжкультурного співробітництва, формування громадської думки щодо власної держави, її міжнародної репутації, внутрішньої і зовнішньої політики, культурної самобутності та ідентичності. Порівняльний аналіз моделей і стратегій культурної дипломатії засвідчив, що процеси міжкультурної конвергенції набувають глобального характеру, а їхній перебіг відповідає тенденціям розвитку самоорганізованих складних систем. Водночас, диференціація політичного розвитку країн зумовлена особливостями національних стратегій політики міжкультурного співробітництва, законодавчої бази, історичними традиціями і різними підходами до розв’язання глобальних цивілізаційних проблем. Національні пріоритети підкреслюють необхідність збереження культурної самобутності і національної ідентичності держав як необхідного чинника зовнішньої і внутрішньої політики в умовах державотворчих зрушень.
Виклики для розвитку міжкультурного співробітництва України в умовах державотворчих зрушень змушують урядові структури врахувати національні пріоритети для побудови глобального збалансованого суспільства, сприяти збереженню та поглибленню культурних цінностей, всебічному співробітництву. Для зовнішньої і внутрішньої політики України важливого значення набула проблема забезпечення міжкультурного співробітництва в контексті захисту національних інтересів держави. Серед заходів, що сприятимуть реалізації спрямованої культурної дипломатії України, – розвиток наукових досліджень політики міжкультурного співробітництва за допомогою сучасних методів політичного аналізу, які дозволяють з’ясувати глибинні, приховані мотиви та зміст культурної дипломатії розвинутих країн світу, визначити тактику і стратегію здійснення політики міжкультурного співробітництва України як одного з дієвих інструментів політичного впливу у міжнародних відносинах.


НА САЙТІ НЕ ПЕРЕДБАЧЕНА МОЖЛИВІСТЬ СКАЧУВАННЯ РОБІТ, ВОНИ ВИСИЛАЮТЬСЯ НА ЕЛЕКТРОННУ СКРИНЬКУ ПІСЛЯ ОПЛАТИ У РАЗІ ВИНИКНЕННЯ БУДЬ-ЯКИХ ПИТАНЬ ЗВЕРТАЙТЕСЯ ДО АДМІНІСТРАТОРА САЙТУ 0501022921, natvik78@yandex.ru

Замовити цю роботу за допомогою форми: