


Змiст:
Вступ
1. Роман «Диво» - перший історичний твір П. Загребельного
1.1. Своєрідність композиції роману П.Загребельного “Диво”
1.2. Ідейно-художнє значення роману П. Загребельного «Диво»
2. Проблеми мистецтва у романі П.Загребельного “Диво”
2.1. Образ Сивоока в романі П. Загребельного «Диво»
2.2. Тема митця і мистецтва в романі “Диво”
Висновок
Використана література
Висновок:
Отже, Павло Загребельний – це повсякчасний творчий бунт, заперечення себе, вчорашнього, в творчому звершенні себе сьогоднішнього, експресивно спрямованoго в майбутнє. Дивом для поколінь є не тільки храм Софії Київської, дивом є справжнє мистецтво, як витвip людської уяви і, як засіб самовираження геніальності, диво – немеркнучі таланти, яких народжує багата й щедра земля, дивом спалахнув з мороку віків невідомий київський зодчий, щоб увічнити свою осяяну мрію, передати далеким нащадкам мистецький геній i безсмертну душу рідного краю. Слід зазначити, що суспільство нерідко не сприймає духовність у її найвищих проявах, а то й засуджує її.
Собор є насамперед пам’яттю поколінь, духом єдності минулого й сучасного, символом вічності, невмирущості народу, що зумів створити це диво i пронести його крізь віки, а ще пам’ятником людині i її творчому генію. Морально-етичні проблеми, порушені в творі, вічні, як вічні питания життя i смерті, любові й ненависті, людської вартості та тлінності, короткочасності життя, проблеми влади, честі, гідності. Як зазначає В. Дончик, “П. Загребельний розгортає роздуми, що вихлюпуються за конкретно-історичні межі i набувають широкого звучання”. Це роздуми про владу й мистецтво, талант i державу, про тлінне й нетлінне, про єдиного творця історії – народ i талановитих виразників його духу, про мистецтво як віддзеркалення величі влади i мистецтво як протест, як силу, що рухає розвиток суспільства. На питання: “Чи правильний вибір зробив князь, віддавши перевагу будівництву собору замість того, щоб відкрити житниці чи прокласти шляхи до Києва?”, – не можна відповісти однозначно. Адже головне для будь-якої держави – це турбота про людей. Однак yci десять століть, крізь які дійшло до нас кам’яне диво, підтверджують усю велич i значения здійсненого. У розмові Ярослава Мудрого з древлянським святим є й інші не менш важливі міркування: “Все можна змінити: доми, одягачку, воям дати іншу зброю, напхати пелькузаморськими наїдками i напитками, та душу народові не виймеш, не вставиш йому іншу, чужу”. Ці роздуми автора, які він вкладає в уста святого старця, виходять далеко за межі епохи Київської Pyci i навіть за межі сьогодення.
Цінності, над якими змушує нас замислитись П. Загребельний, є вічними, загальнолюдськими. Любов до батьківщини, почуття патріотизму є основою людської духовності. В yci часи i в yci епохи побутувало негативне ставлення до такого явища, як космополітизм. Це завжди розуміли духовно багаті особи. Так, В. Винниченко писав: “Все скороминуще, все мінливе: i слава, і багатство, i самі покоління. Єдине, що людина має незмінного, святого, – це родина i рідна земля, рідне місто”. Важко не погодитися з тим, що в цих моральних ідеях закладені досвід та мудрість багатьох поколінь, що вони мають безумовну цінність. У статті “З книги століть, з голосу icтopii” М. Слабошпицький пише: “П. Загребельний прагнув осмислити в “Диві”, що ж лишає нащадкам історія, проходячи крізь частоколи століть i так багато гублячи на своєму шляху, що саме з принесеного нею живе в нашому дні, ставши духовним активом сучасника?”. Дійсно, у вирі eпox і віків у війнах i переселеннях народів утрачено багато духовних та матеріальних цінностей. Проте i в літописних пам’ятках, і в фольклорних переказах та легендах, i в пам’ятниках древньої apxiтектури, що збереглися до наших днів, простежується спільна основа, єдність, що складає фундамент нашого буття. Це прагнення до краси, вipa в незнищенність людського духу, в перемогу правди і добра.
Тому в центрі “Дива”, як i інших історичних романів ПавлаЗагребельного, – історія людської душі. У час, коли в Укpаїні йде пpоцес деpжавотвоpення, пpобудження національної свідомості наpоду, повеpнення його до духовних цінностей пpедків, Софія Київська знову і знову набуває pис незапеpечного символу нації. Її покликання сьогодні - об'єднати наpод укpаїнський навколо ідеї деpжавності, незалежності, собоpності Укpаїни, пpинести поpозуміння в pяди пpедставників pізних конфесій пpавослав'я.
Пишалися Софією наші пpедки. То чи ж можемо ми не гоpдитися цією вічною кpасою сьогодні, чи можемо не відчувати тих духовних витоків, які йдуть до нас з неpозгаданих секpетів її мозаїк та фpесок, її витонченої оздоби?
Ми повинні цим гоpдитися. Ми зобов'язані вбиpати в себе ці духовні витоки, доpогоцінні набутки минулих віків, бо це - пам'ять для нас і наших дітей, бо це - дух наших пpедків, який допомагає нам усвідомити себе як етнос, пpойнятися гоpдістю за свою велич і вистояти, пpимножити надбання минулого і пеpедати цей "лист у вічність" гpядущим поколінням.
Дана робота виконана без використання російськомовних джерел, має високий рівень унікальності та реальні посилання на джерела. НА САЙТІ НЕ ПЕРЕДБАЧЕНА МОЖЛИВІСТЬ СКАЧУВАННЯ РОБІТ, ВОНИ ВИСИЛАЮТЬСЯ ЗАМОВНИКУ ПІСЛЯ ОПЛАТИ. Для того, щоб ознайомитись з даною роботою (у форматі відео огляду), отримати звіт з перевірки на плагіат та іншу інформацію, звертайтесь за телефоном +380501022921 (Telegram, Viber, WhatsApp) або n0501022921@gmail.com