перейти на сайт>>

Проблеми становлення та стратегія розвитку національного теле- радіо-інформаційного простору України

ID роботи: 311
Тип роботи:
Об'єм: 87 стор.
Вартiсть: 250 грн.


Змiст:

Вступ
Розділ
Тенденції розвитку аудіовізуальних змі в укаїні
1.1. Еволюція ЗМІ у сучасній Україні
1.2. Нормативно-правове регулювання діяльності аудіовізуальних ЗМІ в європейському союзі і в Україні: порівняльний аспект
1.3. Розбудова цифрових технологій
Висновок за розділом
Розділ
Мас-медіа. Соціальне забезпечення та технічне супроводження
2.1. Впровадження цифрового мовлення в Україні та країнах Європи: порівняльний аспект
2.2. Проблеми функціонування суспільного телебачення і радіомовлення в Україні
2.3. Характеристика факторів впливу на формування та розвиток національного теле- радіоефіру
Висновки за розділом
Розділ
Проблеми і протиріччя сучасного медійного поля
3.1. Протиріччя у взаємовідносинах ЗМІ та влади. Тенденції політизації у інформаційній сфері
3.2. Концепції суспільного мовлення в Україні: потенціал реалізації
3.3. Стратегічні напрямки розвитку медійного простору України
Висновок за розділом
Висновки
Використана література



Висновок:

Сьогодні діяльність телебачення та радіомовлення, стан книговидання і поліграфічного виробництва, друкованих засобів масової інформації перебувають в тісному взаємозв’язку з подальшим розвитком української державності та демократії, економічними і духовними змінами в суспільстві.

Сучасна ситуація в телерадіоінформаційному просторі, як і в багатьох сферах суспільного життя в період переходу від керованої до самоврегульованої системи, можна охарактеризувати як жорстку, і не завжди законодавчо врегульовану, конкуренцію, яка передбачає встановлення контролю над ЗМІ. В сфері телерадіомовлення це стосується всього, починаючи від каналів мовлення і закінчуючи технічною базою телерадіостанцій, тощо. В міждержавному масштабі – це витіснення сильнишіми слабших, експансія іноземного капіталу в українському телерадіоефірі 38, с.14.

Сьогодні структуру національного телерадіомовлення України складають 25 державних регіональних телерадіокомпаній (ТРК), національні теле- і радіокомпанії, близько 300 недержавних ТРК, концерн радіомовлення, радіозв’язку, телебачення (РРТ), які забезпечують доставку сигналу (25 регіональних телепередавальних центрів) і студія Укртелефільм.

Потрібно відмітити, що національні та регіональні ТРК в своєму функціонуванні знаходяться в різних умовах, в залежності від величини капіталовкладень, спрямованих на розвиток, і закінчуючи можливістю доступу до каналів мовлення та транслювання програм інших каналів. До речі, однією з особливостей функціонування регіональних ТРК є використання програмного продукту без оформлення належним чином ліцензій та порушуючи авторські права.

Щодо розвитку регіонального та місцевого недержавного телерадіомовлення, можна виділити дві складові, які сильно відрізняються одна від одної; з одного боку це ТРК, що ведуть трансляцію на невеликі міста і сільські райони, з іншого – на міста мільйонники та більшість обласних міст.

Перша група ТРК характеризується вкрай слабким технічним потенціалом, неприхованим відео піратством, невисоким художнім рівнем своїх програм. Діяльність таких компаній тримається на ентузіазмі людей, що там задіяні, але в їх оперативності і розумінні проблем регіонів закладено великій потенціал розвитку, що може реалізуватися лише за умови комплексної та прогнозованої політики з боку державних органів.

Досить складна ситуація зберігається в сфері кабельного та супутникового мовлення та електронних ЗМІ. Комітет з питань свободи слова та інформації Верховної Ради України займається питаннями законодавчого забезпечення діяльності в цій галузі. Розробляються проекти законів “Про кабельне та супутникове телебачення”, “Про систему суспільного телерадіомовлення” (нова редакція закону), зміни та доповнення до інших законодавчих актів. Наприклад, при розробці законопроекту “Про кабельне та супутникове телебачення” законотворці зіткнулися з цілою низкою питань, що виникають при узгодженості законів, які регулюють інформаційну галузь.

Підводячи підсумки слід зазначити, що перед актуальними питаннями для України на сучасному етапі є політико-правова модернізація суспільства, паритетна участь України у світовому інформаційному обміні, приведення системи теле- радіомовлення у відповідність до світових стандартів.

Для реалізації такого алгоритму розвитку українська система недійних ЗМІ повинна:

а) бути орієнтованою на задоволення комунікативно-інформаційних та просвітницько-виховних потреб соціуму і громадян;

б) давати цілісну збалансовану картину розвитку країни та суспільства, а також суто українську інтерпретацію глобальної ситуації, процесів, подій;

в) забезпечувати зворотний зв’язок між державою та суспільством;

д) щонайменше на 50 % заповнюватись конкурентоспроможним (рейтинговим на внутрішньому ринку) національним продуктом.

Вихід на такі параметри і тенденції розвитку передбачає здійснення комплексної, внутрішньо цілісної державної політики, спрямованої на вирішення таких основних завдань:

1. Мінімізація присутності на вітчизняному медіа-ринку іноземного капіталу. Серед першочергових завдань на цьому напрямку доцільно виділити такі:

а) розробити та винести на розгляд Верховної Ради Інформаційний кодекс України;

б) окремим Законом України визначити сфери господарювання, в яких, виходячи з вимог національної безпеки України, обмежується або забороняється діяльність підприємств із іноземними інвестиціями (згідно з частиною 5 статті 116 Господарського кодексу України і задля повноцінної реалізації вимог пункту 3 статті 12 Закону України “Про телебачення і радіомовлення”);

в) передбачити систему пільг для українських друкованих ЗМК (крім таких, що мають еротичний, рекламний, розважальний характер), запровадити практику надання вибіркових пільг для виробництва і розповсюдження дитячих, наукових та освітніх видань, стрічок, програм.

2. Збільшення інформаційної присутності України у світі, для чого необхідно:

а) запровадження закордонного суспільного телерадіомовлення, і зокрема мовлення каналу супутникового телебачення для трансляції на зарубіжні країни;

б) системне розширення мережі корпунктів та представництв національних інформагентств у світі, збільшення списку закордонних передплатників національного інформаційного агентства “Укрінформ”;

в) системна популяризація культурних, науково-технологічних, соціально-економічних та інших досягнень українського суспільства на міжнародному рівні, (збільшення кількості іномовних інформаційних ресурсів про Україну, інформаційних та культурно-освітніх центрів при посольствах тощо).

З ідеологічної, а у більшості випадків – і нормативно-правової точок зору українське законодавство відповідає стандартам ЄС. Основним питанням для України в цій галузі є не стільки подальша адаптація до європейських стандартів її нормативно-правової бази, скільки дотримання вітчизняних законів у нашій повсякденній адміністративно-політичній та бізнесово-виробничій практиці. Саме вона далеко не завжди розвивається у руслі українського законодавства, демонструючи власну динаміку та логіку розвитку. Разом із тим, на рівні нормативно-правового регулювання вітчизняного аудіовізуального сектора є доцільним здійснити, зокрема, наступне:

1. Створення розвиненої та впливової системи загальнонаціонального Суспільного телерадіомовлення. Зокрема:

а) якнайшвидше розробити та реалізувати Концепцію та Державну програму створення в Україні системи загальнонаціонального Суспільного телерадіомовлення;

б) розробити та внести на розгляд Верховної Ради України нову редакцію Закону України “Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення України” із конкретизацією: обов’язкових складових виробничо-технологічної структури цієї системи (загальнонаціональне та супутникове телерадіомовлення, онлайнове мовлення в Інтернет, виробництво фільмів, телесеріалів, програм), її юридично-правового статусу, форм власності, господарської діяльності, джерел фінансування, засад програмної концепції, порядку утворення та діяльності органів управління та громадського контролю. У Законі також має бути зафіксований принцип невтручання держави в управління суспільного телерадіомовлення;

в) як складову процесу роздержавлення ЗМК розглянути можливість заснування Суспільного телерадіомовлення на основі державної власності на умовах забезпечення його редакційної незалежності;

г) розробити окрему бюджетну програму розвитку Суспільного телерадіомовлення, та по можливості передбачити її у Законі України про Державний бюджет України.

2. Внести до Закону України "Про захист економічної конкуренції" зміни та доповнення, які визначатимуть:

1) типи медіа-ринків, субринків, критерії їх класифікації;

2) критерії визначення часток суб’єктів господарювання на таких ринках;

3) поняття горизонтальної, вертикальної та перехресної концентрації.

Провадити відпрацювання процедур регулювання комерційного телерадіомовлення. Відмінність української ситуації від типово європейської полягає у порівняно сильних позиціях держави щодо видачі ліцензій комерційним мовникам, регулювання рекламної діяльності тощо. Відтак, держава в принципі спроможна ефективно діяти за такими напрямами як:

а) регулювання тематичної структури сітки мовлення каналів, встановлення мінімального відсотка дитячих, просвітницьких тощо програм, національного кіно (подібно до діяльності ІВА – "Служби незалежного телерадіомовлення" у Великій Британії);

б) забезпечення виконання учасниками медіа-ринку вимог законодавства України і передусім ЗУ "Про телебачення і радіомовлення" та "Про рекламу";

в) запровадження суспільного нагляду за діяльністю комерційних ЗМІ, регулярне оприлюднення інформації не лише про власників медіа, а й про осіб, які можуть впливати на їх діяльність (згідно з новою редакцією Закону України "Про телебачення і радіомовлення").


НА САЙТІ НЕ ПЕРЕДБАЧЕНА МОЖЛИВІСТЬ СКАЧУВАННЯ РОБІТ, ВОНИ ВИСИЛАЮТЬСЯ НА ЕЛЕКТРОННУ СКРИНЬКУ ПІСЛЯ ОПЛАТИ У РАЗІ ВИНИКНЕННЯ БУДЬ-ЯКИХ ПИТАНЬ ЗВЕРТАЙТЕСЯ ДО АДМІНІСТРАТОРА САЙТУ 0501022921, natvik78@yandex.ru

Замовити цю роботу за допомогою форми: