перейти на сайт>>

Сучасна українська акцентологія: становлення і дискусії

ID роботи: 2360
Тип роботи:
Об'єм: 30 стор.
Вартiсть: 90 грн.


Змiст:

Вступ
Розділ І. Становлення акцентуаційних норм
1.1. Поняття акцентології
1.2. Акцентуаційний чинник як один із основних у визначенні морфологічних парадигм сучасної української мови
Розділ ІІ. Сучасна українська акцентологія: становлення і дискусії
2.1. Проблема дослідження українського словесного наголосу
2.2. Рухомість/нерухомість наголосу
2.3. Вимушений наголос
Висновок
Використана література



Висновок:

Акцентологія – це розділ мовознавства, що вивчає систему словесних наголосів та історичні зміни їх в окремій мові або в групі споріднених мов.
Дана курсова робота присвячена одній з актуальних проблем українського мовознавства - наголошуванню.
У кожен період розвитку лінгвістики було своє розуміння наголосу як складної суперсегментної одиниці мови. Дослідники ставили мету сформулювати правила визначення місця наголосу в слові. Однак, попри вагомі дослідження української акцентології в останні десятиріччя, це завдання залишається актуальним і сьогодні; його реалізація передбачає докладне вивчення ролі наголосу у структурі мови.
Сучасна акцентна система української мови сформувалася внаслідок історичного розвитку праслов'янської акцентної системи, яка з початку свого виникнення розвивалася на основі фонетичного принципу.
З огляду на те, що наголос — складне явище і виконує різноманітні й важливі функції, проаналізовано принципи дослідження українського наголосу, обґрунтовано критерії опису рухомого/нерухомого наголосу для трискладових іменників середнього роду та кваліфікацію вимушеного наголосу для односкладових іменників чоловічого роду в словозмінній парадигмі.
Систематизація й аналіз матеріалу уповажнили на висновок, що у визначенні рухомого/нерухомого наголосу в парадигмі іменника треба виходити з морфологічного поділу слова, передусім - на основу і закінчення, та з фонетичного - поділу морфеми на склади.
Таким чином, акцентуаційний чинник є одним з найважливіших у визначенні морфологічних парадигм іменних лексико-граматичних класів сучасної української літературної мови. Цей фактор тісно й безпосередньо пов’язаний із належністю слова до певної частини мови, граматичним значенням морфологічних категорій (наприклад, віднесеність до категорії істот неістот, до твердої, м’якої або мішаної групи відмінювання тощо), із кількістю складів у слові, морфемною будовою, уживанням певних суфіксів чи фіналей основи, походженням лексеми, історичним зв’язком з якоюсь давньою словозмінною парадигмою, вибором певної флексії, наявністю дублетних словоформ, із семантикою, синтагматичним чинником, зокрема сполученням з певними числівниками, впливом прийменника, уживанням у складі фразеологічних одиниць тощо.


НА САЙТІ НЕ ПЕРЕДБАЧЕНА МОЖЛИВІСТЬ СКАЧУВАННЯ РОБІТ, ВОНИ ВИСИЛАЮТЬСЯ НА ЕЛЕКТРОННУ СКРИНЬКУ ПІСЛЯ ОПЛАТИ У РАЗІ ВИНИКНЕННЯ БУДЬ-ЯКИХ ПИТАНЬ ЗВЕРТАЙТЕСЯ ДО АДМІНІСТРАТОРА САЙТУ 0501022921, natvik78@yandex.ru

Замовити цю роботу за допомогою форми: