перейти на сайт>>

Форми влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування

ID роботи: 8933
Тип роботи:
Об'єм: 92 стор.
Вартiсть: 300 грн.


Змiст:

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. форми влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування: Теоретичний аспект

1.1. Сутність та соціально-правовий зміст опіки і піклування як форми влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування

1.2. Характеристика основних підходів до класифікації форм влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування

1.3.  Розвиток нормативно-правового регулювання опіки та піклування над дітьми, позбавленими батьківського піклування в Україні

РОЗДІЛ 2. Характеристика основних форм   влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування

2.1. Усиновлення та його місце в системі форм улаштування дітей, позбавлених батьківського піклування

2.2. Особливості встановлення опіки та піклування   як форма влаштування дітей, позбавленого батьківського піклування

2.3. Патронат над дітьми як форма влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування

2.4. Прийомні сім’ї та дитячі будинки сімейного типу як альтернативні форми влаштування дітей: державно-управлінський аспект

РОЗДІЛ 3. Проблеми та перспективи розвитку форм влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування в Україні

3.1. Проблемні аспекти міжнародного усиновлення

3.2. Врахування європейського досвіду у процесі розвитку альтернативних форм влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



Висновок:

Проаналізувавши основні положення Сімейного Кодексу України щодо влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування, можна констатувати, що сімейне законодавство сприйняло положення міжнародно-правових актів. Але значні проблеми все ще виникають у зв’язку з іноземним усиновленням. Що стосується усиновлення іноземцями дітей-громадян України, процедури досить складні, перенасичені бюрократичними вимогами, які можуть призвести до негативних наслідків, у тому числі корупційного характеру. Необхідно сформулювати більш точні норми, які стосуються забезпечення пріоритету національного усиновлення. Представляється можливим відмовитися від встановленого 5-річного віку, з якого допускається усиновлення іноземними громадянами.

Розвиток різних форм влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування в сімейному законодавстві України свідчить про їх важливість у загальній системі виховання підростаючого покоління. Українська держава, з перших років своєї незалежності, активно будувала власну правову систему, поступово відмовляючись від союзного законодавства та формуючи національне законодавство, яке б відповідало не лише сучасному стану політичного, соціально-економічного розвитку суспільства, а й враховувало міжнародний досвід правотворення та правозастосування. Не винятком, у цьому, загальному процесі, стало і сімейне законодавство, у частині правового регулювання охорони дитинства, прав та інтересів дитини, в т.ч. і влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування.

Дослідження основних форм  влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування, проведене у другому розділі дипломної роботи показало, що на сучасному етапі розвитку українського сімейного законодавства існують такі форми влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування як усиновлення (удочеріння), опіка (піклування), патронат, прийомна сім’я, дитячий будинок сімейного типу.

Пріоритетною формою влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування, є усиновлення.

Позитивні риси усиновлення: з боку дитини – це втрата соціального статусу  дитини, позбавленої батьківського піклування та  її входження до сім’ї на правах рідної дитини, в якій вона може отримати повноцінний догляд та виховання; з боку держави – це припинення виплат, пільг і гарантій; з боку усиновлювачів – задоволення батьківських почуттів.

Проблемні аспекти усиновлення:  низька оцінка ступеня соціальної захищеності дітей при їх усиновленні; необхідність збирання великої кількості документів; відсутність фінансового забезпечення; невизначеність взаємних правових зв’язків між усиновленим, усиновителем та його родиною і родиною батьків усиновленого; недостатня регламентація процесу усиновлення з присутністю іноземного елемента.

Усі діти, що виховуються в різних формах сімейної опіки, можуть бути усиновленими. Різниця між усиновленням дитини та влаштуванням до ДБСТ, полягає у наявності статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, письмової заяви про бажання особи (осіб) усиновити дитину (як це передбачено при влаштуванні до дитячого будинку сімейного типу), вільній та безумовній згоді батьків на усиновлення дитини.

Однак сім’ї або окремі громадяни, які бажають взяти на виховання дітей, стикаються з такими проблемами, як оформлення документів, фінансове забезпечення, виховання та соціально-психологічні відхилення, викликані вихованням або придбані в «кровній сім’ї».

Найбільш поширеною формою влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування в Україні є така форма, як встановлення опіки (піклування). Опіка та піклування над дітьми встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у визначених законодавством випадках, до досягнення вісімнадцятирічного віку дитини (якщо батьки з різних причин не можуть повноцінно піклуватись про дитину).

У разі встановлення опіки чи піклування прийомні діти, на відміну від усиновлених   зберігають соціальний статус  дитини, позбавленої батьківського піклування, що передбачає отримання державних пільг  цієї соціально незахищеної категорії населення.

Переваги цієї форми влаштування дітей, позбавлених піклування батьків: фінансова допомога від держави, контроль з боку соціальних органів, за дитиною зберігається право на аліменти, пенсію та інші соціальні виплати і компенсації; збереження права на закріплене житлове приміщення або гарантія його надання; отримання пільг у процесі навчання, відпочинку і лікування дитини.

До недоліків опіки та піклування можна віднести наступні: дитина розуміє, що приймається в сім'ю опікуна тимчасово і відчуває свою неповну приналежність до сім'ї опікуна; немає таємниці передачі дитини під опіку, тому можливі контакти з кровними родичами; неможливо поміняти дитині прізвище, ім'я, місце і дату народження.

Меншою популярність користуються такі форми влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування як патронат, прийомна сім’я та дитячі будинки сімейного типу. 

Патронат над дітьми є альтернативною та відносно новою формою влаштування на виховання дітей, позбавлених батьківського піклування, адже діти переда­ються патронатному вихователю за певну плату, тобто вихователь виконує оплачувану роботу на строк, необхідний для догляду за дитиною, із забезпеченням належних їй умов для розвитку та проживання. Обов’язки патронатного вихователя та випадки припинення договору про патронат чітко визначаються сімейним законодавством України. Тому укладаючи договір про патронат слід чітко визначити зміст договору, умови, перерахувати вимо­ги, що ставляться до патронатного вихователя, встановити розмір оплати, а також те, звідки ці нарахування будуть здійснюватись, адже насамперед слід забезпечувати права, свободи та законні інтереси дітей.

Переваги патронатного виховання:  для дітей, які не мають соціального статусу, це єдина можлива форма сімейного влаштування; професіональні знання патронатного вихователя; патронатному вихователю виплачується грошова винагорода і зараховується трудовий стаж.

До недоліків цієї форми влаштування слід віднести те, що відсутній досвід перебування дитини у справжньому сімейному середовищі; обмежений строк дії договору;робота за планами, що встановлюються установою за патронату, постійний контроль та звітність за виховання, і витрачання виплачуються на утримання дитини грошових коштів.

Прийомна сім'я утворюється на підставі договору, який укладається між громадянами, охочими взяти дитину в сім'ю і органом опіки та піклування за місцем знаходження дитини. У договорі вказується розмір оплати праці прийомних батьків, розмір коштів на утримання дитини, визначається строк, на який дитина передається в сім'ю, а також вказується організація контролю.

Основними перевагами прийомних сімей є наступні: отримання щомісячної допомоги на дитину; надаються пільги, органи опіки та піклування сприяють організації навчання, відпочинку і лікування дитини; прийомному батьку виплачується зарплата і зараховується трудовий стаж; за дитиною зберігається право на закріплене житлове приміщення або гарантується його надання; менш жорсткі вимоги до кандидатів у прийомні батьки у порівняні з такою формою як усиновлення дитини.

До основних недоліків даної форми влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування відносяться: дитина усвідомлює, що її перебування у даній сім’ї – тимчасове, приймається в прийомну сім'ю до виповнення їй 18 років; відсутня можливість поміняти дитині прізвище, ім'я, місце і дату народження; можливі контакти з кровними родичами; постійний контроль та звітність перед органами опіки за витрачання грошових коштів.

 Дитячий будинок сімейного типу можна визначити як вид улаштування   дітей, позбавлених батьківського піклування, який поєднує в собі ознаки сімейної типу влаштування таких дітей із збереженням державної підтримки осіб, які взяли не менше п’яти не більше десяти дітей на виховання у власну сім’ю з метою забезпечення належних умов для зростання в сімейному оточенні дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, шляхом влаштування їх у сім’ї на виховання та спільне проживання.

Серед головних переваг даної форми влаштування дітей слід виділити те, що у даному випадку передбачена повна державна підтримка, матеріальна допомога та постійний соціальний супровід, дання житлової площі.

Недоліками даної форми влаштування є жорсткій контроль з боку органів піклування, різке зростання цін може призвести  до того, що не буде вистачати коштів на утримання дітей, невелика кількість бажаючих створити подібні заклади.

У висновку доцільно підкреслити, що всі форми сімейного виховання та дітей, позбавлених батьківського піклування, можуть певним чином компенсувати відсутність можливості дитини проживати в сім’ї батьків. Тому соціальна політика держави повинна бути спрямована на розвиток саме сімейних форм влаштування дітей та забезпечення кожній дитині права на сімейне виховання, яке в Конвенції ООН про права дитини (чинна для України з 1991 р.) названо основним правом дитини, яке є необхідним для його гармонійного розвитку, зростання в сімейному колі, в атмосфері щастя, любові і розуміння.

Підсумовуючи все вищевикладене, можна виділити основні проблеми національного та міжнародного усиновлення та запропонувати такі шляхи їх вирішення.

1. Велика кількість стереотипів серед українців з питань усиновлення. Засобом вирішення даної проблеми  є створення національної програми, спрямованої на пропаганду усиновлення дітей старшого віку та хворих дітей, а також створення додаткової фінансової допомоги сім’ям, які всиновлюють хворих дітей. Крім того, необхідна популяризація усиновлення таких дітей через засоби масової інформації. Наприклад, створення телепередачі, яка б розповідала реальні історії дітей, які потребують влаштування в сім’ї, знайомила громадян України з ними.

Крім того, вважаємо за необхідне створення в Україні мережі державних органів, які б здійснювали консультативну, юридичну та психологічну  допомогу громадянам, які вирішили усиновити дитину.

1. Заборона посередницької діяльності в Україні з питань усиновлення та наявність великої кількості нелегальних посередників. Вважаємо недоцільною заборону некомерційної посередницької діяльності в Україні. У зв’язку з цим пропонуємо внести відповідні зміни в законодавство України щодо такої заборони. Також вважаємо доцільним створення мережі підконтрольних і підзвітних державі організацій по наданню допомоги населенню з питань усиновлення.

2. Наявність в законодавстві України положення про заборону розголошення таємниці усиновлення. На нашу думку, таємниця усиновлення не відповідає нагальним вимогам усиновлення, суперечить міжнародним нормативним актам, а тому необхідно внести відповідні зміни в нормативні акти України, які б скасували заборону розголошення таємниці усиновлення.

3. Відсутність спеціалізованого державного органу з питань міждержавного усиновлення, який би взяв під контроль діяльність в Україні зарубіжних посередницьких агентств і здійснював контроль над життям дітей за кордоном після їх усиновлення. Вважаємо за необхідне приєднання України до Гаазької конвенції про захист дітей та співробітництво з питань міждержавного усиновлення, а також створення в Україні центрального державного органу, який повинен здійснювати контроль та нести відповідальність за міжнародне усиновлення.


НА САЙТІ НЕ ПЕРЕДБАЧЕНА МОЖЛИВІСТЬ СКАЧУВАННЯ РОБІТ, ВОНИ ВИСИЛАЮТЬСЯ НА ЕЛЕКТРОННУ СКРИНЬКУ ПІСЛЯ ОПЛАТИ У РАЗІ ВИНИКНЕННЯ БУДЬ-ЯКИХ ПИТАНЬ ЗВЕРТАЙТЕСЯ ДО АДМІНІСТРАТОРА САЙТУ 0501022921, natvik78@yandex.ru

Замовити цю роботу за допомогою форми: