ID роботи: 2801
Тип роботи:
Об'єм: 119 стор.
Вартiсть: 400 грн.

---

Змiст:

Вступ
1. Теоретичні основи ефективного використання експортного потенціалу
1.1. Поняття та економічна сутність експортного потенціалу
1.2. Роль експортного потенціалу у соціально-економічному розвитку
1.3. Принципи, методи та механізми підвищення ефективності використання експортного потенціалу
Висновки
2. Аналіз тенденцій використання експортного потенціалу
2.1. Аналіз тенденцій розвитку експортної діяльності галузей та підприємств Луганської області
2.2. Вплив митного регулювання на розвиток експортно-імпортних зв’язків
Висновки
3. Удосконалення методів та механізмів використання експортного потенціалу (на прикладі галузей та підприємств)
3.1. Інноваційні основи формування експортного потенціалу
3.2. Ресурсне забезпечення експортного потенціалу
3.3. Стимулювання розвитку експортного потенціалу
Висновки
Висновки
Список використаних джерел

Висновок:

Розвиток зовнішньої торгівлі, зокрема нарощування експорту країни на світовому ринку, збільшення або, принаймні, збереження його питомої ваги у світовій торгівлі є надзвичайно важливим чинником функціонування національної економіки будь-якої держави. Експортний потенціал України визначається обсягами товарів і послуг, які можуть бути вироблені в економічній та соціальній сферах і реалізовані на світовому ринку з максимальною користю для країни. Як відомо, Україна завжди мала досить значний експортний потенціал. Маючи площу, що становить 0,4% світової суші, і чисельність населення близько 0,8% загальної його кількості, Україна виробляла у 1990 році 5% світової мінеральної сировини та продуктів її переробки. Розвідані запаси корисних копалин України оцінюються приблизно в 7 трильйонів, а за деякими даними – в 12-14 трильйонів доларів США. Участь України у світовому видобутку марганцевої руди становила 32 відсотки. Україна має також розвинену базу алюмінієвої сировини й експортувала свого часу до 30% глиноземів та 18% каолінів, що видобуваються у світі. Виробничі потужності металургійного комплексу становлять: у виробництві сталі – 54 млн т, чавуну – 52 млн т, готового прокату – 41,5 млн т. За цими показниками Україна посідає п’яте місце в світі після Японії, США, Китаю та Російської Федерації. На жаль, нині ці потужності сповна не використовуються, але відповідний потенціал поки що зберігся. Крім того, Україна має конкурентоспроможні технології аерокосмічної галузі, суднобудування, виробництва нових матеріалів, біотехнології, регулювання хімічних, біохімічних та біофізичних процесів. Великий експортний потенціал мають також агропромисловий та енергетичний комплекси країни 48,24. Про великі потенційні можливості України в сфері експортної діяльності наочно свідчить той факт, що у 2007 р. вона здійснювала зовнішньоторговельні операції з партнерами 189 країн, і обсяги експорту товарів складали 14,2 млрд дол. США, хоча все ж залишилося від’ємним сальдо у зовнішній торгівлі товарами – понад 2% ВВП (майже 3 млрд дол. США). Вищенаведені факти дають підстави стверджувати, що Україна має можливості для поліпшення своїх позицій на світовій господарській арені, однак досягти цього можна лише за умови проведення обгрунтованої національної політики щодо нарощування експорту. Подальший розвиток експортного потенціалу набуває особливого значення на сучасному етапі ринкової трансформації економіки як фактор підтримки багатьох галузей і виробництв, джерело надходження валюти для вирішення нагальних виробничих і соціальних потреб та забезпечення економічної безпеки держави. Цілеспрямований розвиток експортоорієнтованих галузей відповідно до тенденцій на світовому ринку є важливою умовою структурної перебудови економіки, технологічної модернізації виробництв, підвищення конкурентоздатності українських товарів та послуг. Однак сьогодні можна констатувати, що за зовні непоганими кількісними показниками експортного потенціалу криються вкрай незадовільні якісні показники зовнішньої торгівлі України. Йдеться насамперед про невідповідність структури зовнішньої торгівлі сучасним тенденціям у світовій економічній системі та низький якісний рівень конкурентних переваг у більшості традиційних та потенційних експортних галузей. Так, про вкрай незадовільну структурну політику свідчить те, що товарна структура експорту України в 2007 р. порівняно з 2001 р. майже не змінилася. Провідне місце в ній продовжує займати продукція чорної металургії (близько чверті), що дає підстави говорити про певну монокультурність, яка підвищує вразливість країни у сфері зовнішньоекономічних зв’язків. Експортний потенціал машинобудування, приладобудування використовується лише незначною мірою. Структура експорту послуг та робіт також залишається недосконалою: в 2007 р. 84,1% обороту припадало на транспортні послуги, 2,3% – комунікаційні послуги, 2,3% – послуги в монтажі і ремонті, 0,7% – в ремонті основних фондів. Слід звернути увагу на відсутність будь-яких позитивних зрушень за такими статтями, як фінансові та інші ділові послуги, комп’ютерні та інформаційні, туристично-рекреаційні, а також послуги, що пов’язані з патентами, ліцензіями, ноу-хау й іншими нематеріальними активами, які в багатьох країнах дають чималі доходи. Необхідно також відзначити, що взагалі динаміка українського експорту суттєво відстає від тих обсягів, які потрібні для виведення економіки із стану стагфляції. Неадекватність експортної діяльності зумовлена насамперед низькою конкурентоздатністю українських товарів та послуг на ринках розвинутих країн. Більше того, відтепер можна говорити не просто про неконкурентоспроможність української економіки, а про наявність так званого системного розриву по відношенню до групи провідних країн, що проявляється перш за все у несумісності технологій, парадигм управління, низькій сприйнятливості виробництва до нововведень, у структурно-галузевій, інституціональній та культурній несумісності 60,210. Зберігається тенденція втрати традиційних ринків збуту без завоювання стійких “ніш” на світовому ринку, що при низькій конкурентоздатності виробів української промисловості зумовлює зменшення попиту на них і посилює сировинний перекіс експорту. Таке становище не тільки полегшує проникнення імпортних споживчих товарів і високотехнологічної продукції до внутрішнього ринку України, а й призводить до атрофії переробних галузей вітчизняної промисловості. Загрозливість такої ситуації посилюється тим, що відволікання зростаючої частки валютних надходжень на закупівлю імпортних споживчих товарів обмежує фінансові можливості придбання критичного імпорту, призводить до подальшого спаду виробництва та експорту, посилює ресурсну та фінансову залежність від країн-постачальників та прискорює сповзання української економіки на периферію світового господарського розвитку.

НА САЙТІ НЕ ПЕРЕДБАЧЕНА МОЖЛИВІСТЬ СКАЧУВАННЯ РОБІТ, ВОНИ ВИСИЛАЮТЬСЯ НА ЕЛЕКТРОННУ СКРИНЬКУ ПІСЛЯ ОПЛАТИ. Для того, щоб ознайомитись з оглядом цієї роботи у форматі відео, отримати звіт з перевірки на плагіат та іншу інформацію, звертайтесь за телефоном +380501022921 (Telegram, Viber, WhatsApp) або n0501022921@gmail.com

Замовити цю роботу за допомогою форми: