7 Листопада 2011 
admin 
Тип роботи:
Об'єм:
36 стор.
Вартiсть:
50 грн.Змiст:
Вступ
Розділ і. Бездомність як проблема сучасного суспільства
1.1. Теорії бездомності
1.2. Визначення бездомності
1.3. Український контекст бездомності
Розділ іі. Особливості соціальної роботи з людьми без визначенного місця проживання
3.1. Особливий підхід до бездомних
3.2. Соціальна робота з бездомними громадянами. Профілактика бездомності
3.3. Перспективи розвитку допомоги та підтримки для бездомних
Висновок
Список використаної літератури
Висновок:
Бездомність, яка останнім часом набула суттєвого поширення як в Україні, так і в країнах Європи, потребує постійного вивчення та аналізу, формування відповідної політики та розробки системи заходів, спрямованих на зменшення кількості бездомних людей. Одним із важливих методів вирішення проблеми бездомності є запобігання бездомності чи її профілактика, яка є важливою складовою стратегій подолання бездомності прийнятими урядами або місцевою владою в багатьох європейських країнах. Але для України значне поширення бездомності - досить нова проблема і відповідна політика та державні механізми, спрямовані на подолання бездомності, перебувають лише на початковому етапі формування. Тому актуальним є вивчення підходів, що застосовуються в профілактичних програмах подолання бездомності в західних країнах, основних шляхів, інструментів та методів, які використовуються для запобігання бездомності, системи управління зазначеними програмами, координації їх із іншими програмами соціальних послуг.
Профілактика бездомності вимагає широкого спектра дій і має включати як наявність достатньої кількості доступного дешевого житла, так і ефективні процедури його використання та розподілу. Але якщо зазначені заходи вимагають значних фінансових вкладень та часу, то забезпечення мережі інтегрованих місцевих послуг, які були б здатні швидко і результативно реагувати на ризики виникнення бездомності, є наразі дуже актуальними і широко використовується в практиці діяльності урядів країн Західної Європи щодо запобігання бездомності.
Також важливим є розробка та використання заходів, що могли б забезпечувати первинну та вторинну профілактику, а також третинне втручання, які в комплексі будуть здатні забезпечити як подолання й зменшення ризиків для людей опинитися на вулиці, так і припинення хронічної бездомності.
Очевидно, що заходи з профілактики бездомності можуть бути ефективними лише за умови об’єднання зусиль та побудови партнерських відносин між різними міністерствами та їх структурами на місцях, оскільки стосуються житлових та соціальних питань, проблем, пов’язаних з охороною здоров’я, захисту прав тощо.
Перспективи подальших досліджень з даної теми, на наш погляд, мають стосуватися існуючої практики запобігання бездомності, яка є в Україні, зокрема досвіду накопиченому громадськими організаціями, його узагальненню та застосуванню в пілотних програмах на рівні окремих міст чи регіонів. Також більш детального вивчення потребують профілактичні програми, що діють у країнах Європи, система їх фінансування, координації функцій між органами державної влади та місцевого самоуправління, управління програмами, методи профілактики, що застосовуються в цих програмах, можливості використання подібної практики в Україні
Як видно зі всіх вищенаведених фактів, люди без визначеного місця проживання – це проблема, у вирішенні якої є маса нюансів, що вимагають особливої уваги.
При розгляді даної проблеми була проаналізована спеціальна і учбова література по соціології і соціальній роботі, були досліджені дані періодичної літератури, найточніші показники статистики були отримані в глобальній мережі Internet.
У курсовій роботі була досліджена не тільки суть соціальної роботи, але і глибинні причини формування самої проблеми. Виходячи зі всього цього, можна зробити вивід: найголовніше у вирішенні даної проблеми – це подолати системну кризу в країні, проводити таку соціальну політику, яка була б націлена на забезпечення нормальних умов життя більшості населення, особливо так званих слабозахищенних шарів.
Ігнорування структурних чинників бездомності, таких як безробіття та низькі зарплати для окремих категорій працівників, неадекватний рівень соціального захисту та відсутність гарантій на житло, призводить до двох форм культурної маргіналізації бездомних: консервативної, зі звинуваченням бездомних у власному становищі, і ліберальної, з універсалізацією суспільних проблем і акценті на випадку долі. Два вищезгаданих підходи до опису бездомних зосереджуються на хибній дихотомії: одні вважають, що бездомні радикально відмінні від решти суспільства, інші - що вони такі ж, як усі. Бездомні не є “такими як усі”, бо люди з нижчих класів, безробітні та працівники з низьким рівнем доходів, з “депресивних” регіонів, з вадами здоров'я чи з проблемами в сім'ї є у більшому ризику бездомності. Водночас, вони не є винними у своєму становищі, адже ці риси можуть дати лише "поштовх", тоді як реальною причиною бездомності в Україні є зміни в економічній та політичній системі, та дискурсивних структурах, які накладаються на матеріальні.
Вади й дезорганізація соціальної структури. створюють групу населення з підвищеним рівнем ризику втратити житло. Особисті ж вади визначають, хто саме з групи ризику насправді стане бездомним.
Економічні зміни і перехід до капіталізму спричинили нерівність, де права на житло, на роботу і на соціальний захист (гарантовані рівною мірою кожному за соціалізму) стала залежною від цілої низки соціальних факторів, а не відокремленою державними гарантіями. Капіталістична економіка породжує нерівність, і без перерозподілу доходів, культурного та політичного визнання маргіналізованих груп соціальні проблеми - алкоголізм, наркоманія, злочинність, бездомність - лише загострюватимуться.
Французький соціолог Бурдьє казав, що соціологія показує випадковість, соціальну конструкцію, там, де ми звикли бачити природню необхідність. Водночас, вона показує необхідність та соціальні обмеження там, де ми звикли бачити свободу та індивідуальний вибір індивіда. Ця думка надзвичайно актуальна для розуміння бездомності в Україні: з одного боку, бездомність виникає як наслідок певних економічних та політичних змін, і тому за інших соціальних умов цієї проблеми могло б і не бути. Це відкидає тезу про природню необхідність бідності й бездомності і вказує на можливість зміни суспільства, де бідність стала б неможливою, подібно до того, як з медичними досягненнями зникли певні хвороби. З іншого боку, бездомність є неминучим наслідком побудови капіталізму на пострадянських теренах, так само як і “асоціальна поведінка” бездомних не є їх власним вибором у тому сенсі, в якому є вибір червоного або синього светра.
Позиція, необхідна для вирішення проблеми бездомності - не консервативна і не ліберальна. Це усвідомлення, що якими б огидними не були бездомні, їхня присутність на наших вулицях є наслідком матеріальних та дискурсивних структур нашого суспільства. Але також і розуміння, що самі ці структури не є “необхідними” і їх можна змінити. “Все, що цей світ створив, він може, озброєний цим знанням, скасувати. В будь-якому випадку, не існує нічого менш невинного, ніж невтручання".
НА САЙТІ НЕ ПЕРЕДБАЧЕНА МОЖЛИВІСТЬ СКАЧУВАННЯ РОБІТ, ВОНИ ВИСИЛАЮТЬСЯ НА ЕЛЕКТРОННУ СКРИНЬКУ ПІСЛЯ ОПЛАТИ. Для того, щоб ознайомитись з оглядом цієї роботи у форматі відео, отримати звіт з перевірки на плагіат та іншу інформацію, звертайтесь за телефоном +380501022921 (Telegram, Viber, WhatsApp) або n0501022921@gmail.com
Категория: 
