перейти на сайт>>

Вина в кримінальному праві

ID роботи: 583
Тип роботи:
Об'єм: 32 стор.
Вартiсть: 70 грн.


Змiст:

Вступ
1. Поняття вини в кримінальному праві та її місце в системі ознак складу злочину. Сутність, зміст, характер і ступінь вини
2. Поняття суб’єктивного ставлення в провину. Кримінально-правове значення вини
3. Форми вини (законодавчі та теоретичні)
4. Поняття умислу в кримінальному прав, його види та значення. Характеристика інтелектуального і вольового моментів прямого та непрямого умислу
4.1. Прямий умисел
4.2 Непрямий умисел
4.3 Інші види умислу
5. Поняття необережності у кримінальному праві, її види та значення. Характеристика інтелектуального та вольового моментів злочинної недбалості та злочинної самовпевненості
5.1 Поняття необережності як форми вини
5.2 Злочинна самовпевненість
5.3 Злочинна недбалість
6. Відмінність окремих видів умислу і необережності
Висновок
Використані джерела



Висновок:

Таким чином, під виною розуміють психологічне відношення суб’єкта до суспільно небезпечного діяння і його наслідків у формі умислу чи необережності. Вина — категорія соціальна. Ця властивість вини знаходить свій прояв у негативному чи зневажливому ставленні особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, до тих інтересів, соціальних благ, цінностей (суспільних відносин), що охороняються кримінальним законом. Тому вина особи у вчиненні суспільно небезпечного діяння оцінюється негативно і засуджується правом. Форми вини — це зазначені в кримінальному законі сполучення певних ознак свідомості і волі особи, що вчиняє суспільно небезпечне діяння. У сполученні таких ознак і виражається психічне ставлення особи до діяння і його наслідків. Чинне кримінальне законодавство виділяє дві форми вини — умисел і необережність.

Під умислом розуміють таке психічне ставлення до діяння і його наслідків, при якому особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання (чи не бажала, але свідомо допускала). Виділяють такі види умислу як прямий та непрямий; заздалегідь обдуманий і такий, що виник раптово; визначений (конкретизований) і невизначений (неконкретизований).

Злочин визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків своєї дії або бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення, або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити. Таким чином, закон визначає два види необережної вини: а) злочинна самовпевненість; б) злочинна недбалість.

Також виділяють змішану форму вини при якій щодо одних ознак складу злочину має місце умисел (прямий чи непрямий), щодо інших — необережність (злочинна самовпевненість чи злочинна недбалість).


НА САЙТІ НЕ ПЕРЕДБАЧЕНА МОЖЛИВІСТЬ СКАЧУВАННЯ РОБІТ, ВОНИ ВИСИЛАЮТЬСЯ НА ЕЛЕКТРОННУ СКРИНЬКУ ПІСЛЯ ОПЛАТИ. Для того, щоб ознайомитись з оглядом цієї роботи у форматі відео, отримати звіт з перевірки на плагіат та іншу інформацію, звертайтесь за телефоном +380501022921 (Telegram, Viber, WhatsApp) або n0501022921@gmail.com

Замовити цю роботу за допомогою форми: