ID роботи: 6580
Тип роботи:
Об'єм: 30 стор.
Вартiсть: 80 грн.

---

Змiст:

Вступ

Розділ І

Кайнозойський період   та особливості його протікання на території України

1.1. Кайнозойський етап розвитку Землі: загальна характеристика

1.2. Особливості геологічної будови території України в епоху кайнозою

Розділ ІІ

Особливості геологічного розвитку Донбасу у кайнозойський період

2.1. Кайнозойський етап геологічної історії Донбасу та його вивчення

2.2. Геологічна та тектонічна позиція Донбасу у кайнозойський період

Висновки

Список литературы

Висновок:

Кайнозойська ера – наймолодша група стратиграфічної шкали шарів земної кори і відповідна їй новітня ера геологічної історії Землі, яка охоплює сучасну епоху. Тривалість кайнозойської ери – 65 млн. років, поділяється на три періоди: палеогеновий, неогеновий і антропогеновий. Кожен період поділяється на епохи, а саме: палеогеновий – палеоцен, еоцен, олігоцен; неогеновий - міоцен, пліоцен; антропогеновий – плейстоцен, голоцен.

У кайнозої в регіоні Донбасу виявилися дві орогенічні епохи: ранньоальпійська  (умовно ларамійська – кінець крейди-палеоцен) і піздньоальпіська, або новітня (неогеновий-квартет), розділені тектонічної паузою в еоцені – олігоцені. Перша з них проявилася широко, крім, мабуть, герцинско-кіммерійського ядра ДСС (і не виходячи за рамки ДДА). Однак повністю тоді сформувалася структура тільки західної частини території, де пізніше відбувалося помірне підняття, а на сучасному етапі – навіть опускання. Головні ж новітні деформації зосередилися на схід, виразившись у відновленні рухів за бортовими розривами Донбасу і в зминанні сусідніх кайнозойських прогинів.

Подібна локалізація різновікових кайнозойських деформацій призводить до припущення про їх зв'язок з різними джерелами. У зв'язку з цим, крім більш східного ареалу прояви, звертають на себе увагу особлива інтенсивність новітніх рухів, що супроводжуються активізацією фундаменту. Все це  дозволяє зв'язати деформації першого з колізійним орогенезом на другому.

Тепловий потік під час максимального занурення (сакмарський час) зміню­вався у межах від 40 мВт/м² до 75 мВт/м². Різке зростання теплового потоку в східному напрямі спостерігалося приблизно по лінії Донецько-Кадієвського поперечного розриву.

В області розвитку пул-апартів МА2 і РА4 у середній юрі – ранній крейді проявився другий термальний епізод як відгук на режим регіональної реорганізації полів напружень і внутріплитного розтягання.

У сучасному структурному плані велика частина басейну є еродованою Донецькою складчастою спорудою (ДСС), де на рівень ерозійного зрізу виходять зім’яті у складки З-ПнЗ (С-ПдС) простягання і порушені підкидами, насувами зі зсувовим компонентом зміщення пізньопалеозойські, переважно кам’яновугільні відклади. За межами відкритого Донбасу, на його окраїнах, складки ДСС занурюються під малопотужний чохол менш дислокованих мезо-кайнозойських відкладів.

На еродовані структури ДСС у межах пенепленізованого палеозойського масиву, розчленованого густою гідрографічною мережею, орографічно накладається Донецька височина, яка є найбільш піднесеним місцем Лівобережної України. Протягом усієї пізньопалеозойської і мезозойської історії розвитку Донецький басейн розвивався у режимі мобільної структури, чия аномальна поведінка знайшла відображення у специфічних умовах седиментогенезу, характері розподілу потужностей осадових формацій, морфології та інтенсивности тектонічних дислокацій, характеристиках гравітаційного, магнітного і сучасного геотермічного полів.

НА САЙТІ НЕ ПЕРЕДБАЧЕНА МОЖЛИВІСТЬ СКАЧУВАННЯ РОБІТ, ВОНИ ВИСИЛАЮТЬСЯ НА ЕЛЕКТРОННУ СКРИНЬКУ ПІСЛЯ ОПЛАТИ. Для того, щоб ознайомитись з оглядом цієї роботи у форматі відео, отримати звіт з перевірки на плагіат та іншу інформацію, звертайтесь за телефоном +380501022921 (Telegram, Viber, WhatsApp) або n0501022921@gmail.com

Замовити цю роботу за допомогою форми: