ID роботи: 5784
Тип роботи:
Об'єм: 30 стор.
Вартiсть: 50 грн.

---

Змiст:

Вступ

1. Характеристика способів прийняття конституцій та внесення до них змін. Порядок внесення змін до Конституції України

2.Поняття, функції та юридичні властивості Конституції України

3. Науково-практичний аналіз Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 р. № 2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) від 30 вересня 2010 р.

Висновки

Література

Висновок:

Отже, нині Конституція України є важливим пріоритетом національної державної правової політики у поточному році. Сучасна державна правова політика України у 2008 р. знаходить своє найбільш повне і концентроване втілення у прагненнях політичних і державних діячів, науковців, представників громадськості до системного удосконалення Основного Закону, а також у цілеспрямованій та послідовній реалізації учасниками конституційного процесу ініціатив Президента України щодо якісного оновлення Основного Закону.

Конституція України має особливий порядок прийняття і внесення до неї змін, що є важливою нормативно-правовою гарантією Конституції України. Відповідно до Розділу XIII Конституції України цей порядок є диференційованим за­лежно від важливості розділів Конституції, які підлягають змінам, і має здійснюватися пос­тупово – протягом кількох сесій парламенту або за участі як парламенту, так і народу – шляхом проведення всеукраїнського референдуму (розділи I, III, XIII Конституції України).

Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 р. засвідчує, що орган конституційної юрисдикції знову був використаний як знаряддя для досяг­нення політичних цілей, а верховенство права принесене в жертву політичній до­цільності. Фактично поновлення чинності первинної редакції Конституції України стало наслідком реалізації неконституційної політичної волі. Відповідні ініціати­ви щодо скасування результатів конституційної реформи 2004 р. мали місце і в період президентства В. Ющенка, вираженням чого стали, зокрема, результати діяльності створеної Главою держави Національної комісії із зміцнення демокра­тії та утвердження верховенства права. Комісія виробила Висновок від 27 груд­ня 2005 р., у якому була, зокрема, запропонована ґрунтовна аргументація проце­дурних порушень, якими супроводжувалося прийняття Закону №2222-ІУ. Од­нак згадані ініціативи Президента Ющенка не принесли відповідних результатів, оскільки не були підкріплені необхідними політичними ресурсами, якими володів владарюючий суб’єкт – Глава держави восени 2010 р. Політичні обставини, які передували і спричинили появу рішення органу конституційної юрисдикції України від 30 вересня 2010 р., фактично вкотре засвідчили обслуговуючу роль права сто­совно політичної волі. Політична воля донині залишається, на жаль, самодостат­нім і незалежним від права та, зокрема, Основного Закону чинником вітчизняного конституційного процесу.

 Реформування Конституції України є першим кроком до реформування право­вої й політичної системи, тому викликає закономірний інтерес серед фахівців та громадськості. Крім того, саме Конституція України – єдиний, наділений особливими юридичними властивостями акт, за допомо­гою якого український народ виражає свою суверенну волю, затверджує основні прин­ципи устрою суспільства і держави, визначає систему і структуру державної влади і місце­вого самоврядування, механізми реалізації державно-правових повноважень, основи правового статусу особи, територіальний устрій держави.

НА САЙТІ НЕ ПЕРЕДБАЧЕНА МОЖЛИВІСТЬ СКАЧУВАННЯ РОБІТ, ВОНИ ВИСИЛАЮТЬСЯ НА ЕЛЕКТРОННУ СКРИНЬКУ ПІСЛЯ ОПЛАТИ. Для того, щоб ознайомитись з оглядом цієї роботи у форматі відео, отримати звіт з перевірки на плагіат та іншу інформацію, звертайтесь за телефоном +380501022921 (Telegram, Viber, WhatsApp) або n0501022921@gmail.com

Замовити цю роботу за допомогою форми: