26 Листопада 2011 
admin 
Тип роботи:
Об'єм:
28 стор.
Вартiсть:
90 грн.Змiст:
Вступ
Розділ і. Пошук гармонії власної душі та світу – лейтмотив творчості письменника
1.1. Проблематика новелістики Гната Михайличенка
1.2. Поетика символізму в “Блакитному романі” Г.Михайличенка”
Розділ іі. Дослідження концепції людини в системі морально-етичних шукань в „блакитному романі” григора михайличенко
2.1. „Блакитний роман” та художня концепція людини 20-х рр.: естетичні засади реалізації
2.2. Еволюція художньої концепції людини в „Блакитному романі” Г. Михайличенко
Висновок
Література
Висновок:
Сучасне літературознавство засвідчує зростання інтересу до концептуальної своєрідності твору, тому художня концепція людини посідає особливе місце в літературно-критичному аналізі.
На відміну від соціальної та філософської, вона оформлює ідею людського як естетично пережиту модель особи, розкриту за допомогою мистецьких прийомів у слові й через слово.
Духовний і естетичний досвід, втілений у конкретному творі, розкривається в художній концепції людини, яка охоплює три естетичні рівні літературного твору: структурно-стилістичний, художньо-образний і філософсько-універсальний.
На структурно-стилістичному рівні виявляються закономірності семантико-структурної організації тексту, особливості авторського слововживання, образних парадигм, які втілюють своєрідність комунікативного оформлення образу героя. На цьому рівні моделюються етичні установки, внутрішній світ особистості. На художньо-образному розкриваються суперечності між зовнішньою дійсністю й внутрішнім життям особи, відтворені в особливих просторових і часових образах за допомогою психологізму. Це своєрідний ідейно-естетичний центр художньої концепції людини.
Філософсько-універсальний рівень репрезентує особливості організації культурного простору епохи, представляє екзистенційні проблеми в своєрідних мовнокомунікативних формах, виражає універсальний закон існування людського “я”.
Художня концепція людини через принципи естетичної організації тексту та закономірності образного осмислення дійсності втілює специфічний культурно-художній тип людини, характерний для літератури певного періоду.
Митці 20-х років ХХст., прагнуючи передати мовно-естетичну цілісність народу України, руйнують містичне, сакральне значення слова. Звертаючись до конкретного чуття, реалії, письменники наповнюють твори умовно-асоціативними образами нового рівня. Вони прямо називають тонкощі й динаміку внутрішніх переживань особи у драматичний момент буття. Слово охоплює граничні межі образу: предметні та настроєві. У ньому відображається метафоризація художньої дійсності, звернена до внутрішнього світу людини та його емоційного вираження.
Завдяки ліризму, асоціативності, інтуїції, інтелектуальним теоріям, змалюванню реальних та ірреальних світів Г.Михайличенко відображає унікальний суб’єктивний світ героя. Особа виступає як комплекс інтелектуальних, моральних, естетичних смислів, а епос відтворює багатозначну психологічну колізію— головну рушійну силу оповіді. Боротьба свідомого та підсвідомого стає провідним композиційним прийомом у творчості прозаїків. Кореляція меж внутрішнього й зовнішнього світів, підсвідомих прагнень та реальних можливостей як драматичний момент усвідомлення героєм власної сутності— основа художніх прийомів і засобів змалювання людини доби Розстріляного Відродження.
У творах Г.Михайличенка концепція людини розкривається на основі актуального хронотопу— одного чи кількох драматичних моментів, які відтворюють трагічні зміни духовного світу героя.
Швидкоплинний перебіг психічних реакцій персонажів, настрої, спогади, думки співвідносяться з ширшими категоріями — планетарним часом і простором, майбутнім, вічними філософськими істинами, інтелектуальними теоріями. Просторово-часова реалізація концепції людини доби Розстріляного Відродження ґрунтується на спіралеподібному розгортанні чи співвіднесенні індивідуального хронотопу із вселюдським або універсальним.
Організаційним началом у творах прозаїків виступає не система подій, а свідомість особи, що прагне осмислити оточуючий її дивний, абсурдний, почасти ворожий світ.
“Блакитний роман” Г. Михайличенка на основі містичних концепцій минулого відтворює символічний, досить умовний характер рефлектуючого героя. За допомогою кольоропису, асоціацій, органічного поєднання імпресіонізму й символізму письменник передає психологічні змагання роздвоєної душі людини на межі епох.
НА САЙТІ НЕ ПЕРЕДБАЧЕНА МОЖЛИВІСТЬ СКАЧУВАННЯ РОБІТ, ВОНИ ВИСИЛАЮТЬСЯ НА ЕЛЕКТРОННУ СКРИНЬКУ ПІСЛЯ ОПЛАТИ. Для того, щоб ознайомитись з оглядом цієї роботи у форматі відео, отримати звіт з перевірки на плагіат та іншу інформацію, звертайтесь за телефоном +380501022921 (Telegram, Viber, WhatsApp) або n0501022921@gmail.com
Категория: 
