ID роботи: 5607
Тип роботи:
Об'єм: 31 стор.
Вартiсть: 70 грн.

---

Змiст:

Вступ

Глава 1. Сучасні проблеми перекладознавства та прикладної лінгвістики

1.1.Поняття та класифікація перекладу

1.2.        Лінгвістичні проблеми перекладу як виду мовленнєвої діяльності

Глава 2. Перекладу як мовний контакт  та його роль у міжмовній комунікації

2.1. Переклад як акт міжмовної комунікації

2.2. Міжмовна інтерференція як функціональне явище в процесі перекладу

Висновки

Література

Висновок:

У ході дослідження ми дійшли висновку, що переклад являє собою складний, багатоаспектний процес, зумовлений як лінгвістичними, так і екстралінгвістичними факторами.

Було проаналізовано поняття та класифікація перекладу та виявлено, що переклад в усіх його різновидах є складним, специфічним видом мовленнєвої діяльності, і, як і будь-який інший вид мовленнєвої діяльності, визначається наявністю таких компонентів, як мотив, предмет, засоби і способи реалізації, одиниця, продукт і результат. Слід підкреслити вторинність перекладу як виду мовленнєвої діяльності. Вторинність перекладу полягає в тому, що він базується на двох інших видах мовленнєвої діяльності (у випадку усного перекладу – на аудіюванні, з одного боку, і на говорінні, з іншого), але при цьому він є не сумою, а своєрідним поєднанням внутрішніх механізмів цих видів мовленнєвої діяльності. Крім того, кожний із цих видів мовленнєвої діяльності у процесі перекладу не має самостійної мети. Так, метою рецептивної ланки є сприйняття, розуміння та осмислення прослуханого, а (ре)продуктивної – відтворення (репродукція).

Лінгвістичні  проблеми перекладу як виду мовленнєвої діяльності полягають у тому,  що  як складний рецептивно-репродуктивний вид мовленнєвої діяльності переклад вимагає стійкої уваги і пам’яті, зосередженості, чіткого і швидкого реагування, уміння виділяти головне та відокремлювати зайве.

Складність і специфічність перекладу також виявляється як у його внутрішній, так і в зовнішній організації. Стосовно зовнішньої організації складність і специфічність цього виду перекладу полягає в одноразовому пред’явленні висловлювання мовою оригіналу, великому обсязі інформації, що підлягає переробці, за обмежений час. Щодо внутрішньої організації усного перекладу, то як уже зазначалося вище, він має три етапи: етап сприйняття і розуміння вихідного тексту, етап осмислення і формування образу (перекодування) та етап відтворення повідомлення мовою перекладу.

Дослідження ознак  перекладу як акту міжмовної комунікації довело, що у міжмовній комунікації перекладу надається роль посередника між адресатом і одержувачем повідомлення. При цьому великого значення набуває творча особистість перекладача: саме він створює вторинний текст, який буде сприйматися адресантом. Щоб адекватно пере­дати повідомлення навіть на міжмовному рівні, перекладач повинен не лише бездо­ганно володіти іноземною мовою, а й бути всебічно обізнаною людиною. Перспек­тиву подальших розвідок у цьому напрямі ми бачимо в детальному дослідженні мо­вних факторів, які роблять можливим ототожнення змісту повідомлень різними мовами.

Мовний посередник повинен витягувати інформацію з тексту початкового повідомлення («оригіналу») і передавати її на іншій мові. Тому цю роль може виконувати лише особа, що володіє необхідним ступенем двомовності, тобто що володіє двома мовами.

Крім своєї посередницької ролі в процесі міжмовного спілкування, перекладач іноді виконує комунікативні функції, що виходять за рамки мовного посередництва. Як правило, це має місце в процесі усного перекладу, коли перекладач безпосередньо спілкується з учасниками міжмовного спілкування. Кожному перекладачу як учаснику своєрідного мовленнєвого акта абсолютно необхідне володіння певною екстралінгвістичною інформацією. Сказане вище відноситься до різних видів перекладу – як усного, так і письмового – і до перекладу текстів будь-якого жанру: художніх, суспільно-політичних і науково-технічних.

Роль  міжмовної інтерференції як функціонального явища в процесі перекладу полягає у тому, що мовні контакти можна найкраще зрозуміти тільки в широкому і взаємозв’язаному психологічному і соціокультурному контексті. Це завдання неможливо вирішити, користуючись тільки даними звичайного лінгвістичного опису; необхідно ще використати ряд екстралінгвальних засобів і показати, якою мірою інтерференція визначається структурою двох контактуючих мов і водночас виявити роль лінгвістичних факторів у соціокультурному контексті мовного контакту.

Вивчення мовного контакту повинно координуватися з екстралінгвальним вивченням двомовлення і пов’язаних із ним явищ. Обсяг інтерференції, її характер і напрям можна більш вичерпно пояснити з точки зору мовної поведінки двомовних індивідів, яка в свою чергу обумовлена соціальними відносинами, характерними для оточення, де вони живуть.

Таким чином, виявлення зон міжмовної інтерференції, дослідження вже засвідчених інтерференційних явищ мають велике значення для підвищення рівня культури мови. Привернення уваги до тих ділянок і одиниць мови, де є вірогідною поява відхилень від норми під впливом іншої мови, може допомогти уникнути інтерференції.

НА САЙТІ НЕ ПЕРЕДБАЧЕНА МОЖЛИВІСТЬ СКАЧУВАННЯ РОБІТ, ВОНИ ВИСИЛАЮТЬСЯ НА ЕЛЕКТРОННУ СКРИНЬКУ ПІСЛЯ ОПЛАТИ. Для того, щоб ознайомитись з оглядом цієї роботи у форматі відео, отримати звіт з перевірки на плагіат та іншу інформацію, звертайтесь за телефоном +380501022921 (Telegram, Viber, WhatsApp) або n0501022921@gmail.com

Замовити цю роботу за допомогою форми: