20 Березня 2012 
admin 
Тип роботи:
Об'єм:
30 стор.
Вартiсть:
150 грн.Змiст:
Вступ
Розділ І. Теоретичні засади логопедичної роботи при порушеннях вимови звуків [к, к’, г, к’, х] у дітей дошкільного віку
1.1. Характеристика звуків [к, к’, г, к’, х] та їх артикуляція
1.2. Види порушень вимови звуків [к, к’, г, к’, х]
1.3. Методичні аспекти корекції вимови звуків
Розділ ІІ. Методичні аспекти логопедичної роботи при порушеннях вимови звуків [к], [к’], [т], [г’] та [х] у дітей дошкільного віку
2.1. Констатуючий експеримент: дослідження видів порушень вимови звуків [к], [к’], [т], [г’] та [х] у мові дошкільників
2.2. Розробка корекційної програми щодо усунення дефектів вимови звуків
2.3. Контрольний експеримент: дослідження ефективності формування правильної вимови звуків у дітей дошкільного віку
Висновок
Література
Додатки
Висновок:
Мова - особлива і найбільш важлива психічна функція. Вона має величезний вплив на формування психічних процесів дитини і на його загальний розвиток. Мова є основою оволодіння грамотою і всіма іншими дисциплінами. До моменту надходження в школу в дитини повинні бути сформовані фонетичні процеси: сприйняття, звуковий аналіз і синтез. Дитину, що не володіє даними вміннями, не вдається навчити грамоті, він буде писати з численними специфічними помилками, які не можуть бути подолані без спеціальної логопедичної допомоги.
Логопедична робота в період дошкільного дитинства дозволяє своєчасно виявити і максимально скоригувати наявні мовні порушення, істотно прискорити темпи розвитку дитини, попередити можливі вторинні особистісні порушення і забезпечити більш успішне шкільне навчання.
Найбільш простими у логопедичній роботі є задньоязикові звуки – [к, ґ, г, х]. Звук [х] у більшості випадків виникає у процесі наслідування кахикання, покашлювання. Звук [г] ставиться від [х] шляхом надання йому дзвінкості. Звук [к] часто потребує застосування механічного способу постановки.
Задньоязикові [г], [к], [х] і глотковий [г] сприймаються як близькі за місцем творення, тобто як такі, що творяться в задній частині ротової порожнини. Тому для зручності їх слід об’єднувати в одну групу – задньоротові.
Порушення вимови звуків заднеязикових звуків [к, к’, г, к’, х] мають самостійну назву відповідно гамацизм, каппацизм, хітизм. Деякими авторами вони об’єднуються в одну групу «гамацизм» або «готтентотизм».
У курсовій роботі досліджено теоретичні підходи щодо проблеми виправлення вимови звуків [к, к’, г, к’, х].
У другому розділі курсової роботи проведено експериментальне вивчення порушень вимови звуків [к, к’, г, к’, х] та їх особливостей.
Розроблено та проведено серію корекційних вправ щодо постановки правильної вимови даних звуків.
Логопедична робота з формування правильної звуковимови – складний динамічний процес, який здійснюється поетапно (кількість етапів різна за визначеннями авторів: два – у роботах Т. Філічової, три – у Ф. Рау, чотири – у М. Хватцева, п’ять – у Н. Чевельової і Г. Чиркіної), проте зміст і послідовність дій має багато спільного.
Найбільш загальноприйнятим і доцільним вважається проведення роботи в три етапи, кожен із яких має конкретну мету, зміст, відповідні методи і прийоми: підготовчий етап – розвиток фонетичних процесів і підготовка дихального, голосового й артикуляційного апаратів до постановки звуків, тобто формування мовнорухових і мовнослухових умінь і навичок; другий етап – постановка звука, його автоматизація та диференціація від подібних під час занять зі спеціально підібраним матеріалом; третій етап – самостійне користування комунікативними вміннями і навичками правильного вживання звуків у різних ситуаціях мовлення. Постановка звуків у більшості випадків є складним ненатуральним процесом ніж самостійне виникнення звуку у дитини. З фізіологічної точки зору постановка звуку – це утворення умовного рефлексу. З педагогічної – під постановкою звука розуміємо послідовний процес навчання дитини правильній вимові змішуваного, відсутнього чи викривленого звуку, який здійснюється індивідуально на індивідуальних заняттях і правильно вимовлені звуки мовлення є результатом взаємодії складових мовного апарату.
У більшості випадків до постановки звука не можна приступати відразу. Дитину попередньо вчать надавати своїм артикуляційним органам такого положення, яке властиве нормальній артикуляції звука і забезпечує правильність його вимови. У зв’язку з цим логопед як фахівець повинен чітко уявляти будову мовного апарату та його складових: енергетичного (дихального) відділу – легень, бронхів, трахеї зі системою м’язів і дихальних шляхів; генераторного (голосоутворюючого) – гортані з голосовими зв’язками; резонаторного (звукоутворюючого) – системи повітряних порожнин – глотки, носоглотки, рота, носа та їхніх функцій. Перша частина мовного апарату забезпечує струмінь повітря для утворення голосу й звуків, друга – утворює голос, третя – має подвійну функцію: є резонатором для посилення голосу та артикулює голосні чи приголосні звуки мови в залежності від положення активних органів вимови (язика, губ, щелеп), що надають ротовій порожнині певної форми, завдяки якій утворюються різноманітні звуки.
Контрольний етап експерименту підтвердив ефективність проведених занять: у 60% дітей була зафіксована правильна вимова звуків [к, к’, г, к’, х].
НА САЙТІ НЕ ПЕРЕДБАЧЕНА МОЖЛИВІСТЬ СКАЧУВАННЯ РОБІТ, ВОНИ ВИСИЛАЮТЬСЯ НА ЕЛЕКТРОННУ СКРИНЬКУ ПІСЛЯ ОПЛАТИ. Для того, щоб ознайомитись з оглядом цієї роботи у форматі відео, отримати звіт з перевірки на плагіат та іншу інформацію, звертайтесь за телефоном +380501022921 (Telegram, Viber, WhatsApp) або n0501022921@gmail.com
Категория: 
