20 Березня 2012 
admin 
Тип роботи:
Об'єм:
30 стор.
Вартiсть:
150 грн.Змiст:
Вступ
Розділ І. Теоретичні засади логопедичної роботи при порушеннях вимови звуків [к, к’, г, к’, х] у дітей дошкільного віку
1.1. Характеристика звуків [к, к’, г, к’, х] та їх артикуляція
1.2. Види порушень вимови звуків [к, к’, г, к’, х]
1.3. Методичні аспекти корекції вимови звуків
Розділ ІІ. Методичні аспекти логопедичної роботи при порушеннях вимови звуків [к], [к’], [т], [г’] та [х] у дітей дошкільного віку
2.1. Констатуючий експеримент: дослідження видів порушень вимови звуків [к], [к’], [т], [г’] та [х] у мові дошкільників
2.2. Розробка корекційної програми щодо усунення дефектів вимови звуків
2.3. Контрольний експеримент: дослідження ефективності формування правильної вимови звуків у дітей дошкільного віку
Висновок
Література
Додатки
Висновок:
Мова - особлива і найбільш важлива психічна функція. Вона має величезний вплив на формування психічних процесів дитини і на його загальний розвиток. Мова є основою оволодіння грамотою і всіма іншими дисциплінами. До моменту надходження в школу в дитини повинні бути сформовані фонетичні процеси: сприйняття, звуковий аналіз і синтез. Дитину, що не володіє даними вміннями, не вдається навчити грамоті, він буде писати з численними специфічними помилками, які не можуть бути подолані без спеціальної логопедичної допомоги.
Логопедична робота в період дошкільного дитинства дозволяє своєчасно виявити і максимально скоригувати наявні мовні порушення, істотно прискорити темпи розвитку дитини, попередити можливі вторинні особистісні порушення і забезпечити більш успішне шкільне навчання.
Найбільш простими у логопедичній роботі є задньоязикові звуки – [к, ґ, г, х]. Звук [х] у більшості випадків виникає у процесі наслідування кахикання, покашлювання. Звук [г] ставиться від [х] шляхом надання йому дзвінкості. Звук [к] часто потребує застосування механічного способу постановки.
Задньоязикові [г], [к], [х] і глотковий [г] сприймаються як близькі за місцем творення, тобто як такі, що творяться в задній частині ротової порожнини. Тому для зручності їх слід об’єднувати в одну групу – задньоротові.
Порушення вимови звуків заднеязикових звуків [к, к’, г, к’, х] мають самостійну назву відповідно гамацизм, каппацизм, хітизм. Деякими авторами вони об’єднуються в одну групу «гамацизм» або «готтентотизм».
У курсовій роботі досліджено теоретичні підходи щодо проблеми виправлення вимови звуків [к, к’, г, к’, х].
У другому розділі курсової роботи проведено експериментальне вивчення порушень вимови звуків [к, к’, г, к’, х] та їх особливостей.
Розроблено та проведено серію корекційних вправ щодо постановки правильної вимови даних звуків.
Логопедична робота з формування правильної звуковимови – складний динамічний процес, який здійснюється поетапно (кількість етапів різна за визначеннями авторів: два – у роботах Т. Філічової, три – у Ф. Рау, чотири – у М. Хватцева, п’ять – у Н. Чевельової і Г. Чиркіної), проте зміст і послідовність дій має багато спільного.
Найбільш загальноприйнятим і доцільним вважається проведення роботи в три етапи, кожен із яких має конкретну мету, зміст, відповідні методи і прийоми: підготовчий етап – розвиток фонетичних процесів і підготовка дихального, голосового й артикуляційного апаратів до постановки звуків, тобто формування мовнорухових і мовнослухових умінь і навичок; другий етап – постановка звука, його автоматизація та диференціація від подібних під час занять зі спеціально підібраним матеріалом; третій етап – самостійне користування комунікативними вміннями і навичками правильного вживання звуків у різних ситуаціях мовлення. Постановка звуків у більшості випадків є складним ненатуральним процесом ніж самостійне виникнення звуку у дитини. З фізіологічної точки зору постановка звуку – це утворення умовного рефлексу. З педагогічної – під постановкою звука розуміємо послідовний процес навчання дитини правильній вимові змішуваного, відсутнього чи викривленого звуку, який здійснюється індивідуально на індивідуальних заняттях і правильно вимовлені звуки мовлення є результатом взаємодії складових мовного апарату.
У більшості випадків до постановки звука не можна приступати відразу. Дитину попередньо вчать надавати своїм артикуляційним органам такого положення, яке властиве нормальній артикуляції звука і забезпечує правильність його вимови. У зв’язку з цим логопед як фахівець повинен чітко уявляти будову мовного апарату та його складових: енергетичного (дихального) відділу – легень, бронхів, трахеї зі системою м’язів і дихальних шляхів; генераторного (голосоутворюючого) – гортані з голосовими зв’язками; резонаторного (звукоутворюючого) – системи повітряних порожнин – глотки, носоглотки, рота, носа та їхніх функцій. Перша частина мовного апарату забезпечує струмінь повітря для утворення голосу й звуків, друга – утворює голос, третя – має подвійну функцію: є резонатором для посилення голосу та артикулює голосні чи приголосні звуки мови в залежності від положення активних органів вимови (язика, губ, щелеп), що надають ротовій порожнині певної форми, завдяки якій утворюються різноманітні звуки.
Контрольний етап експерименту підтвердив ефективність проведених занять: у 60% дітей була зафіксована правильна вимова звуків [к, к’, г, к’, х].
Дана робота виконана без використання російськомовних джерел, має високий рівень унікальності та реальні посилання на джерела. НА САЙТІ НЕ ПЕРЕДБАЧЕНА МОЖЛИВІСТЬ СКАЧУВАННЯ РОБІТ, ВОНИ ВИСИЛАЮТЬСЯ ЗАМОВНИКУ ПІСЛЯ ОПЛАТИ. Для того, щоб ознайомитись з даною роботою (у форматі відео огляду), отримати звіт з перевірки на плагіат та іншу інформацію, звертайтесь за телефоном +380501022921 (Telegram, Viber, WhatsApp) або n0501022921@gmail.com
Категория: 
