ID роботи: 7707
Тип роботи:
Об'єм: 8 стор.
Вартiсть: 50 грн.

---

Змiст:

Завдання 1.

 

На основі лекційних матеріалів, самостійно вивченого теоретичного матеріалу заповніть наведену нижче таблицю (Ви зможете користуватися нею як джерелом інформації про філософські основи організації освітнього процесу вищій школі та науково-педагогічних досліджень у галузі педагогіки вищої школи).

 

Назва філософського вчення	Основний зміст	Центральна змістова категорія (категорії)	Час виникнення	Найвідоміші представ-ники	Основні положення	Пізнавальні можливості в організації й дослідженні вищої освіти
Екзистенціалізм
Неотомізм
Позитивізм
Неопозитивізм
Прагматизм
Феноменологія
Діалектичний матеріалізм

 

 

Завдання 2.

 

• На основі знань про системний і синергетичний підходи як основу загальнонаукової методології підготуйте схему, яка представляє основне (основні) поняття Вашої магістерської (курсової) роботи: його структуру, зв'язок і взаємодію між компонентами, його місце в системі основних понять педагогіки вищої школи.
• Користуючись створеною Вами схемою, розкажіть на занятті про зміст Вашої магістерської (курсової) роботи.

 

 

Завдання 3.

 

• Прочитайте запропонований фрагмент, присвячений функціям культури як суспільно-історичного явища.
• Подумайте, як функції культури співвідносяться з функціями вищої освіти як складової культурного простору людства й нації.
• Визначте, у чому виявляються функції вищої освіти з точки зору культурологічного підходу.
• Результати аналізу запропонованого фрагменту й своїх міркувань запишіть у таблицю, яка наводиться нижче:

 

КУЛЬТУРА		ВИЩА ОСВІТА
функція	вияв функції	функція	вияв функції
Пізнавальна	- розкриває перед людиною досягнення людства в історичному пізнанні світу; - дає людині можливість пізнати світ і саму себе;	Пізнавальна	…
…	…

 

• Користуючись результатами своєї роботи, підготуйте повідомлення про пізнавальні можливості культурологічного підходу до організації й дослідження педагогічного процесу у вищій школі стосовно теми Вашої магістерської (курсової) роботи.

 

ФУНКЦІЇ КУЛЬТУРИ

 

Складний і багатоплановий характер культури як суспільно-історичного явища зумовлює її поліфункціональність. Серед розмаїтих функцій, які виконує культура у суспільному житті, можна виділити кілька найбільш суттєвих:

 1. Пізнавальна функція полягає в тому, що культура розкриває перед людиною досягнення людства в історичному пізнанні світу. Через культуру, яка об’єднує в органічну цілісність природничі, технічні й гуманітарні знання, людина пізнає світ і саму себе. Кожний етап пізнання, в процесі якого людина оволодіває різноманітними формами знань про навколишню дійсність, є сходинкою до храму культури. Так, через казки людина розвиває здатність сприймати і переживати уявне як дійсне, вчиться розрізняти на конкретно-образному рівні добро і зло, правду і кривду. Історичні знання формують розуміння історичного процесу, виховують усвідомлення причетності до свого народу, нації, людства. Філософія закладає логічний і методологічний фундамент осмислення індивідом законів буття і сенсу свого життя. Великим культурологічним потенціалом наділені також природничі і технічні науки, оскільки вони озброюють людину знаннями про природу і досягненнями цивілізації. Проте поступ цих наук може створювати і загрозу технократизації людського мислення, дегуманізації змісту пізнавальної діяльності.

 2. Світоглядна функція культури проявляється в тому, що вона синтезує в цілісну і завершену форму всю сукупність чинників духовного світу особи – пізнавальних, емоційно-чуттєвих, оцінних, вольових. Світогляд забезпечує органічну цілісність елементів свідомості через сприйняття і розуміння світу не в координатах фізичного простору й часу, а в соціокультурному вимірі. Слід відзначити також, що і світоглядне мислення, і світоглядне уявлення в історичному плані черпають свій зміст у міфології, згодом у релігії, й нарешті у науковому пізнанні, тобто у тих формах суспільної свідомості, що складають зміст культури. Отже, культура і світогляд перебувають у діалектичній єдності. Основним напрямком культурного впливу на людину є формування світогляду, через який вона включається до сфери соціокультурної регуляції.

 3.  Суть комунікативної функції культури зводиться до передачі історичного досвіду поколінь через механізм культурної спадкоємності та формування на цій основі різноманітних способів і типів спілкування між людьми. Цю функцію культура виконує з допомогою складної знакової (символічної) системи, яка зберігає досвід поколінь в словах, поняттях, формулах науки, обрядах релігії, засобах виробництва, предметах споживання. При цьому одні символічні форми мають яскраво виражений загальнолюдський зміст, інші – національний, регіональний, релігійний. Залежно від конкретно-історичного плану, характеру суспільного середовища вплив символічного виразу культури проявляється у відносинах між людьми по-різному. Одні сприяють встановленню дружніх контактів між людьми, народами, інші спричиняються до ворожнечі. Таким чином, символічний зміст культури, забезпечуючи живий зв’язок поколінь, закладає міцний фундамент для становлення духовності людини, розширення її контактів з навколишнім середовищем.

 4. Оцінно-нормативна функція культури реалізується через систему цінностей і норм, які служать регуляторами суспільних відносин, культурно-духовними орієнтирами на певному етапі розвитку суспільства. Якщо, скажімо, для епохи Ренесансу цінністю була універсалізація особи, то для індустріальної доби-її вузька спеціалізація. Однак є цінності, не обмежені історичними рамками, наділені статусом вічності. До них можна віднести заповіді Мойсея, Нагірну проповідь Христа.

Норми у формі моралі, права, звичаїв, традицій, обрядів, ритуалів служать засобами пристосування цінностей до вимог життя в певному історичному вимірі. Так, цінність «демократія» в античній Греції виражалася зовсім в інших культурних нормах, ніж, скажімо, в ліберальній Англії.

 5. Інтегративна функція культури виражається в здатності об’єднувати людей незалежно від їх світоглядної й ідеологічної орієнтації, національної приналежності у певні соціальні спільноти, а народи – в світову цивілізацію. Слід, однак, зауважити, що в культурному розвитку має місце тенденція не лише до взаємопритягання, але й до взаємовідштовхування, що проявляється як на рівні культурних типів, так і окремих культурних напрямків. Історія засвідчує, що зближення культур, як правило, проходило на основі генетичної або функціональної спорідненості. Взяти хоча б культурну близькість народів Прибалтики і Скандінавії або Азербайджану і Туреччини.

Особливо велика потреба в інтеграційній функції культури відчувається в сучасних умовах, коли в одних регіонах зростає соціальна напруга, а в інших відбувається бурхливий процес інтеграції (Західна Європа). Сьогодні культурний прогрес спрямований, з одного боку, на інтеграцію народів, соціальних і культурних систем, з другого – на здобуття національного суверенітету і збереження культурної самобутності.

Теорія та історія світової і вітчизняної культури: підручник / Горбач Н. Я, Гелей С. Д., Російська З. П. та ін. – Львів: Каменяр. 1992, – 166 с. – Режим доступу:

http://eduknigi.com/kulturologiya_view.php?id=5

НА САЙТІ НЕ ПЕРЕДБАЧЕНА МОЖЛИВІСТЬ СКАЧУВАННЯ РОБІТ, ВОНИ ВИСИЛАЮТЬСЯ НА ЕЛЕКТРОННУ СКРИНЬКУ ПІСЛЯ ОПЛАТИ. Для того, щоб ознайомитись з оглядом цієї роботи у форматі відео, отримати звіт з перевірки на плагіат та іншу інформацію, звертайтесь за телефоном +380501022921 (Telegram, Viber, WhatsApp) або n0501022921@gmail.com

Замовити цю роботу за допомогою форми: