ID роботи: 8213
Тип роботи:
Об'єм: 94 стор.
Вартiсть: 200 грн.

---

Змiст:

Вступ

Розділ 1. Теоретичні аспекти дослідження корупційної злочинності та її детермінант

1.1. Корупція як кримінологічне та суспільно-соціальне явище: поняття та ознаки

1.2. Характеристика теоретичних досліджень щодо специфіки причинності та детермінації корупційної злочинності

1.3. Генезис корупції та історичні аспекти формування українського антикорупційного законодавства

Висновки до розділу 1

Глава 2. Кримінологічна характеристика корупції та корупційної злочинності в Україні, їх детермінанти

2.1. Види і форми корупції в сучасній Україні

2.2 Характеристика особистості злочинця, який вчиняє корупційні злочини

2.3. Кримінологічні детермінанти корупції в Україні

Висновки до розділу 2

Розділ 3. Система кримінологічних та кримінально-правових заходів попередження корупційної злочинності

3.1. Кримінологічне поняття, мета та особливості боротьби з корупцією в Україні

3.2. Організаційні, правові та економічні основи боротьби з корупційною злочинністю

3.3. Основні напрямки боротьби з корупційною злочинністю в України та їх удосконалення

Висновки до розділу 3

Висновки

Список літератури

Висновок:

Метою даної дипломної роботи було вивчення та аналіз проблем боротьби з корупційною злочинністю та іі детермінант.

У процесі проведеного дослідження була досягнута мета дипломної роботи та досягнуті основні завданні, які були поставлені на її початку.

У вступі міститься обґрунтування актуальності теми. На основі аналізу розробленості проблеми в сучасній вітчизняній і зарубіжній літературі визначаються об’єкт і предмет, формулюються цілі та завдання дипломної роботи.

У першому розділі розглянуто теоретичні аспекти дослідження корупційної злочинності та її детермінант.

Наведено поняття та ознаки корупції як кримінологічного та суспільно-соціального явища. Корупція – це складне негативне соціально- правове явище, що становить підвищену небез­пеку для всіх верств суспільства. З корупцією стикаються майже всі соціально-економічні сис­теми, однак у різних країнах і на різних етапах розвитку ця проблема проявляється в неоднако­вих кількісних показниках.

У широко вживаний термін «корупція» різними авторами вкладається найрізноманітніший зміст, починаючи від зведен­ня корупції до такого злочину, як одержання хабара, закінчую­чи визначенням корупції за допомогою загальних формулю­вань, які не містять конкретних ознак правопорушення (стійкий зв’язок, система взаємовідносин тощо). Не з’ясовано також, чи можливо дати універсальне поняття корупції, яке б відповідало вимогам різних галузей науки.

Корупція стає дедалі глобальнішою проблемою для світової громад­ськості. Це насамперед стосується України, яка, за оцінками впли­вових міжнародних організацій, є однією з найкорумпованіших дер­жав, де це згубне явище набуло масштабного характеру і має визна­чальний вплив на діяльність судів.

Охарактеризовано теоретичні дослідження щодо специфіки причинності та детермінації корупційної злочинності. Вчені, що досліджують явище корупції вказують на те, що проблема поширення корупційної злочинності є наслідком великої кількості чинників і ме­ханізмів, серед яких головними є  розростання бюрократичного апарату чиновників, значна поширеність дозвільних процедур у державному управлінні, криміналізація владних відносин (економічна залежність влади від приватного капіталу), низький рі­вень заробітної плати державних службовців, відсутність дієвого контролю суспільства за діяльністю органів державної влади, слабкість центральних органів влади; відсутність національної стратегії роз­витку і політики «мінімізації держави», а також нерозвинена правова культура українських громадян.

Досліджено генезис корупції та вивявлено історичні аспекти формування українського антикорупційного законодавства.

Відповідно до ст. 1 За­кону України «Про засади запобігання і протидії корупції» корупція - це вико­ристання особою, зазначеною в ч. 1 ст. 4 Закону, наданих їй службових повно­важень та пов’язаних із цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або, відповідно, обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній в ч. 1 ст. 4 Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юри­дичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень та пов’язаних із цим можливостей. Та­ким чином, злочин, склад якого має вказані вище ознаки, слід віднести до ко- рупційного. У будь-якому випадку корупційні кримінальні правопорушення завдають руйнівного удару по авторитету органів державної влади, нищать законодавчо регламентовану практику надання публічних послуг, завдають істотної шкоди основним правам та законним інтересам громадян, держав­ним і суспільним інтересам, а також інтересам юридичних осіб приватного та публічного права.

Зазначається, що незважаючи на постійне вдосконалення актикорупційного законодавства та величку кількість нормативно-правоваих актів антикорупційного спрямування, така проблема як корупція не була вирішена. Корупція стала некерованою державою, перетворилася в загрозу для добробуту її громадян. У сучасних умовах розвитку країни наявність корумпованих зв’язків серед представників державних органів влади і управління наносить значну шкоду не тільки державі, але й населенню.

У другому розділі надана кримінологічна характеристика корупції та корупційної злочинності в Україні, охарактеризовано їх детермінанти.

Причини корупції обумовлені політичною ситуацією в країні, бюрократичними традиціями, особливостями становлення політичної системи та історією суспільства. Детальне  дослідження сутності, форм і проявів корупції в сучасній Україні дозволило класифікувати її за наступними критеріями: суб’єкти корупційних відносин, цілі корупції з точки зору її суб’єктів, ініціативність у корупційних відносинах, рівень організації та розповсюдження корупційних відносин, тип організації корупційних відносин, вид корупційних відносин, ступень централізації корупційних відносин, регулярність корупційних дій, кожний з яких передбачає визначені форми прояву і види корупції

Корупція охоплює широке коло діяльності та зазвичай визначається як використання службового становища в особистих цілях. Хабарництво, розтрата, розкрадання державних фондів, ухилення від сплати податків або інших зборів, йдуть у доход держави і т. д. є поширеними формами корупції. Наслідки від корупції можуть розрізнятися за масштабом і видом.

Наведено  характеристику особистості злочинця, який вчиняє корупційні злочини. Суб’єкти корупційного злочину визначені в ч. 1 ст. 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» та у відповідних статтях Кримінального кодексу України (ст. 18 Загальної частини, п.п. 1 та 2 Примітки до ст. 364). Суб’єкти корупційних злочинів у сфері надання публіч­них послуг визначені безпосередньо в ч. 1 ст. 365-2 та ч. 1 ст. 368-4 КК України. Безпосереднім суб’єктом корупції як особливого роду суспільних відносин може виступати державний чиновник будь-якого рангу, політик чи функціонер громадської або інших організацій. Особами, які отри­мують вигоду від його дій, можуть бути: індивіди, ві­тчизняні чи зарубіжні фірми, політичні та громадські організації, спецслужби іноземних держав тощо.

Виявлено кримінологічні детермінанти корупції в Україні. Зазначається, що в Україні існує велика кількість умов виникнення корупції, аналіз яких може бути корисним при розробці і застосуванні заходів боротьби з корупцією. Основними детермінантами (криміногенними факторами) корупційних злочинів є економічні, політико-правові, соціально-психологічні та організаційні.

В економічну групу можна включити такі причини і умови корупційної злочинності як відсутність стабільного стану економіки України, вплив сучасної соціально-політичної та економічної кризи, майнова поляризація населення, відсутність ефективних інструментів захисту інтересів економіки у сфері підприємництва від злочинних дій вказаних осіб, відсутність належного контролю одержуваних доходів у зв’язку з прогалинами в податковому законодавстві, недостатнє фінансування державних і правоохоронних органів, відсутність сприятливого режиму діяльності підприємств і підприємців, особливо щодо сплати податків, відрахувань до бюджету, одержання державної підтримки, кредитів та інш.

До політико-правових чинників, що сприяють поширенню корупції передусім слід віднести відсутність законодавчих інструментів для ефективного контролю корупції та цілісної системи антикорупційних засобів, існуючі прогалини та колізії в законодавстві, певні протиріччя законів і підзаконних нормативних актів, формальний характер чинної системи декларування доходів, складна процедура притягнення осбі, що вчинили корупційний злочин до кримінальної відповідальності (наприклад, суддів), відсутність реальних механізмів дієвого контролю за прийняттям державно-управлінських і адміністративних рішень ті інші.

До соціально-психологічних факторів злочинів корупційної спрямованості відносяться історична обумовленість та наявність позитивного ставлення громадян до хабара-підкупу як способу вирішення різних проблем, нечесна конкуренція фірм та невиправданий перерозподіл доходів громадян, низький рівень правосвідомості громадян, почуття безкарності суб’єкта вчинення злочину  внаслідок зацікавленості сторін про нерозголошення вчиненого діяння.

До причин  та умов  корупції організаційного характеру можна віднести наступні: недостатньо ефективну організацію контролю діяльності державних службовців, низьку підготовленість співробітників правоохоронних органів з питань боротьби з корупційною злочинністю, неефективні організацію діяльності аналітичних підрозділів правоохоронних органів, недостатня наукова забезпеченість діяльності правоохоронних органів, незбалансованість прав і відповідальності державних службовців, нестабільність службово­го становища, широке розповсюдження адміністративного розсуду, явна невідповідність потенційних можливостей перерозподілу влас­ності і низького грошового утримання державних службовців.

Третій розділ присвячено дослідженню системи кримінологічних та кримінально-правових заходів попередження корупційної злочинності        .

Наведено кримінологічне поняття, мета та особливості боротьби з корупцією в Україні. Поняття боротьби з корупцією включає систему заходів, спрямовану на розробку антикорупційної нормативної бази та визначення механізмів її реалізації, розмежування між державними органами їх функцій, зон відповідальності та організацію взаємодії з протидії корупції, а також створення інформаційно-аналітичних центрів та спеціальних підрозділів по боротьбі з корупцією.

Основна мета державної політики у галузі боротьби з корупцією - створення дієвої системи запобігання і протидії корупції, виявлення та подолання її соціальних передумов і наслідків, викриття корупційних діянь, притягнення до відповідальності винних у їх вчиненні. Стратегічним напрямом запобігання передумовам корупції та їх нейтралізації є послідовна демократизація всіх сфер суспільного життя, розвиток громадянської свідомості та активності у загальному контексті побудови демократичної держави. Відкритість влади, прозорість державних рішень, діяльності управлінського апарату, розвиток громадянського суспільства - найважливіші важелі подолання корупції.

Загальну організацію боротьби з корупційною злочинністю слід базувати на постійному аналізі змін корупції та її причин та визначенні стратегії і тактики боротьби з нею з урахуванням реальних соціально-економічних, політичних умов, стану суспільної свідомості, правоохоронної системи.

З’ясовано  організаційні, правові та економічні основи боротьби з корупційною злочинністю. Протидія корупції є осно­вою антикорупційного механізму в цілому і служить реа­лізації принципу відкритості та публічності в діяльності державних органів. Найбільш ефективними засобами протидії корупції є правові засоби.

Метою правових засобів протидії корупції є ство­рення правової і ефективної держави: формування ін­ститутів, які дозволяють ефективно функціонувати громадським механізмам держави, проводити соціальні перетворення, підвищувати ефективність національної економіки, викликати в суспільстві повагу до держави, а також її державним інститутам, створювати імідж Украї­ни на міжнародній арені.

У цьому ключі ефективність боротьби з корупцією певною мірою можна підвищити шляхом розроб­лення та ухвалення жорсткіших законодавчих актів, котрі врегульовували б застосування таких заходів, як конфіскація коштів і майна, отриманих у результаті здійснення корупційних злочинів посадовими чи іншими фізичними особами, а також уведення в дію правових механізмів на зразок санкцій економічного характеру щодо юридичних осіб, причетних до корупційної діяльності.

Поряд із удосконаленням антикорупційного законодавства необхідно також запровадити ефективний економічний механізм протидії корупції, який буде  включати застосування до осіб, винних у вчиненні корупційного злочину таких заходів, як позбавлення пенсійного забезпечення, конфіскацію незаконно надбаного майна ті інш.

На відміну від економічних методів, організаційні заходи повинні втілюватися в життя через застосування адміністративних (примусових) заходів, які часто мають обмежувальний та репресивний характер, при цьому їх  реалізація не потребує значних витрат як часу, так і фінансових ресурсів. З метою попередження можливих корупційних ризиків застосування на практиці будь-якого нового закону потребується удосконалення порядку проведення комплексної правової експертизи всіх законопроектів, які стосуються діяльності державних службовців.

Визначено основні напрямки боротьби з корупційною злочинністю в України та їх удосконалення. Зазначається, що боротьба з корупцією повинна розглядатися як системне явище, що охоплює широкий комплекс правових, економічних, організаційних та інших проблем. Крім кримінально-правових заходів важливу роль у цій справі відіграють заходи профілактичного характеру, що полягають у вдосконалення державного регулювання та контролю у сферах діяльності, схильних до корупційних ризиків. Увага акцентується на посилення прозорості функціонування публічних і приватних інститутів управління, посилення антикорупційної предметності фінансового контролю та звітності, розробки етичних кодексів і правил поведінки посадових осіб. Важливим є також розвиток і заохочення ініціатив громадянського суспільства сфері протидії корупції. Адже в кінцевому рахунку успіх в боротьбі з цим злом багато в чому залежить від ініціативи й активності самих громадян.

НА САЙТІ НЕ ПЕРЕДБАЧЕНА МОЖЛИВІСТЬ СКАЧУВАННЯ РОБІТ, ВОНИ ВИСИЛАЮТЬСЯ НА ЕЛЕКТРОННУ СКРИНЬКУ ПІСЛЯ ОПЛАТИ. Для того, щоб ознайомитись з оглядом цієї роботи у форматі відео, отримати звіт з перевірки на плагіат та іншу інформацію, звертайтесь за телефоном +380501022921 (Telegram, Viber, WhatsApp) або n0501022921@gmail.com

Замовити цю роботу за допомогою форми: