29 Грудня 2011 
admin 
Тип роботи:
Об'єм:
45 стор.
Вартiсть:
70 грн.Змiст:
Вступ
Розділ І. Основні положення теорії економічного зростання
1.1. Поняття та сутність економічного зростання
1.2. Характеристика основних теорій економічного зростання
1.3. Фактори економічного зростання
Розділ 2. Характеристика економічного зростання в сучасній Україні
2.1 Історія розвитку економічної системи Україні
2.2 Аналіз динаміки економічного зростання України
2.3 Проблеми економічного зростання в Україні
Розділ ІІІ. Використання положень теорії економічного зростання у процесі розвитку економіки України
3.1. Проблеми економічного зростання в Україні
3.2. Обґрунтування шляхів економічного зростання країни
3.3. Альтернативи економічного зростання України
Висновки
Список використаної літератури
Додатки
Висновок:
Економічне зростання є надзвичайно складним явищем (категорією). Розроблені протягом тривалого часу теорії економічного зростання не можна назвати всеохоплюючими з точки зору врахування в них факторів (природні ресурси, політичні інститути, законодавство, соціально-економічні, екологічні чинники). Головною метою економічного зростання є збільшення обсягів економічних благ, що сприяє поліпшенню життя населення, створенню стабільної соціально-політичної ситуації у країні. Теорія економічного зростання стала в кінці XX ст. одним із джерел загальної теорії екологічно стійкого соціально-економічного розвитку людства.
Разом з тим передумовою формування комплексної концепції
взаємозв'язку економічного зростання і раціонального природо-користування є систематизація теорій економічного зростання, виділення основних положень цих теорій, встановлення принципів і методів урахування екологічних обмежень у теоріях економічного зростання.
Отже, можемо зробити висновки, що економічне зростання має місце тільки тоді, коли цьому сприяють як фактори пропозиції, так і фактори попиту та розподілу. Взаємозв'язок між самими факторами є складним і суперечливим.. Зміни у факторах пропозиції породжують зміни у обсязі сукупного попиту та розподілі ресурсів і навпаки.
Дослідження економічної літератури дає змогу зробити висновки що економічне зростання кожної країни залежить від факторів пропозиції та факторів попиту Вважається, що зв’язок між ними є складеним та суперечливим.
Спираючись на розглянуті публікації можна констатувати, що сучасне економічне зростання більшою мірою залежність від науково – технічного прогресу та інтелектуалізації основних факторів виробництва.
Важливою особливістю сучасного економічного зростання на сучасному етапі є прохід до безупинного інноваційного процесу в практиці керування.
Нові тенденції у світогосподарській системі, пов’язані з її глобалізацією, поглибленням нерівності між розвинутими країнами і рештою світу, переструктуризацією світової економіки, яка визначатиметься зміцненням нових центрів сили і зміною інститутів світового економічного порядку, зростанням дефіциту енергоресурсів і, відповідно, їхньої вартості, підвищенням ролі інфраструктурних факторів у соціально-економічному розвитку, дедалі більш жорсткими умовами міжнаціональної конкуренції, яка охоплює не тільки товарні ринки, але й ринки капіталів, технологій і робочої сили, формують досить несприятливе середовище з огляду на економічні перспективи України. У таких умовах енергоємність вітчизняної економіки, нестабільність світової кон’юнктури щодо українських товарів експортної групи, відсутність чіткої стратегії просування національних інтересів після приєднання до СОТ можуть стати фактором втрати конкурентних переваг, істотного уповільнення темпів росту ВВП при одночасному зростанні внутрішніх цін в Україні.
Очевидно, що економічна політика має базуватися на детальному аналізі вихідних економічних умов, які визначають початковий пункт економічної трансформації. Ці умови відрізняються в різних країнах і значною мірою визначають стратегічний напрям перетворень, накладаючи, так би мовити, «природні» межі на використання досвіду інших країн.
Україна успадкувала від Радянського Союзу лише частину економічного комплексу з усіма відповідними наслідками. На практиці це означало, що розташування виробничих потужностей та схеми коопераційних зв’язків між ними не збігалися з існуючим адміністративним і територіальним поділом. До того ж радянська індустріальна стратегія виходила з ідеї економії на масштабах виробництва й не брала до уваги національних і територіальних меж.
Темпи економічного зростання української економіки у 2005-2010 рр. – в середньому 7,3% щороку – значно випереджають динаміку світової економіки. Але нинішнє економічне зростання України суттєвою мірою спирається на поточну зовнішню кон’юнктуру, насамперед експорт металопродукції перших переділів. Пожвавлення виробництва та досягнута макроекономічна стабілізація не розв’язали найгостріших і найскладніших протиріч вітчизняної економіки, навіть не забезпечили виходу валового внутрішнього продукту на рівень кінця 80-х років минулого століття. В країні спостерігаються тенденції погіршання якісних показників зростання. Відновлювальне зростання не принесло якісних змін, практично законсервувало процеси примітивізації національної промисловості. Реальний сектор вітчизняної економіки зберігає набутий у ході реформ сировинний перекіс.
В сучасному світі спостерігається нове явище, яке свідчить про нерівномірність, диспропорційність економічного розвитку і зумовлює кризові потрясіння незалежно від об’єктивних циклів ділової активності. Ця диспропорційність не зводиться до відомої різниці у душовому виробництві ВВП між багатими та бідними країнами. Вона викликана глобалізацією міжнародних фінансових потоків, їх спекулятивним обігом й призводить час від часу до фінансових криз в різних регіонах світу.
Фінансові дисбаланси визначаються зростанням зовнішніх зобов’язань, експансією міжнародної ліквідності на тлі хронічного підвищення зовнішнього дефіциту США і профіциту платіжних балансів Росії, Китаю та деяких інших азійських країн. Що стосується України, то тут домінують заспокійливі погляди на стан державного боргу при цілковитому ігноруванні характеру валових боргових зобов’язань, які погіршують і без того викривлену структуру економіки.
Стратегічними орієнтирами середньострокового соціально-економічного розвитку України мають бути:
якомога скоріший вихід на обсяги національного виробництва кінця 1980-х рр., але зі структурою економіки, обумовленою переходом до ринкової економіки;
вихід на стандарти добробуту, притаманні «країнам середнього достатку» (у тому числі середньодушовий ВВП за паритетом купівельної спроможності – 12–15 тис. дол. США);
підтримання наукового і технологічного потенціалу України за напрямами, здатними забезпечити її конкурентні переваги та національну безпеку;
створення найбільш сприятливих умов участі країни в процесах глобального економічного розвитку та європейських інтеграційних процесах.
НА САЙТІ НЕ ПЕРЕДБАЧЕНА МОЖЛИВІСТЬ СКАЧУВАННЯ РОБІТ, ВОНИ ВИСИЛАЮТЬСЯ НА ЕЛЕКТРОННУ СКРИНЬКУ ПІСЛЯ ОПЛАТИ. Для того, щоб ознайомитись з оглядом цієї роботи у форматі відео, отримати звіт з перевірки на плагіат та іншу інформацію, звертайтесь за телефоном +380501022921 (Telegram, Viber, WhatsApp) або n0501022921@gmail.com
Категория: 
