16 Листопада 2011 
admin 
Тип роботи:
Об'єм:
41 стор.
Вартiсть:
90 грн.Змiст:
Вступ
1. Методологічні підходи до формування у дітей уявлень про величину предметів
1.1. Особливості розвитку уявлень дошкільників про величину предметів (на сенсорній основі)
1.2. Методика формування уявлень про величину предметів у дітей в дитячому саду
1.3. Значення навчання дітей дошкільного віку простим вимірюванням
2. Аналіз і проведення дослідно-експериментальної роботи з проблеми дослідження
2.1. Дослідження стану формування уявлень про величину предметів у дошкільників
2.2. Експериментальна робота по формуванню уявлень про величину у дітей старшого дошкільного віку в процесі організації ігрових вправ з математичним змістом
2.3. Аналіз результатів експерименту
Висновок
Використана література
Додатки
Висновок:
Відомо, що кожна людина в своєму індивідуальному досвіді при вирішенні різноманітних життєвих завдань так чи інакше змінює величину предметів. Дитина практикується в цьому постійно в найрізноманітніших видах діяльності: в процесі ліплення, при створенні різних споруд з снігу і піску, в конструюванні, при виготовленні іграшок і так далі Досвід зміни величини предметів, що складається таким чином, навряд чи достатній.
Величина є відносним поняттям в системі вимірювання. У зв'язку з цим у дітей необхідно формувати уявлення про величину з раннього віку, сприяти поступовому накопиченню диференціальних ознак величини.
Дітям 4 - 5 років вже доступне порівняння двох предметів по довжині, ширині, висоті, товщині. Необхідно звертати увагу на правильність віддзеркалення в мові дитини результатів порівняння: більше - менше, довше - коротше, ширше - вже, вище - нижче, товще - тонше, однакові, рівні.
До п'яти років дошкільники в цілому здатні порівнювати предмети по двох ознаках величини, наприклад довжині і ширині. Проте зразок мовного вислову, що відображає результати порівняння, дитина повинна чути в мові навколишніх дорослих ("біла стрічка довше і ширше блакитний; жовтий шарфик коротший і вужчий, ніж синій"). Таким чином дорослі дають не тільки правильний зразок мовного вислову, але і сприяють формуванню зв'язної мови дитини.
У цьому віці діти вчаться встановлювати розмірні відносини між 3-5 предметами різної довжини (ширина, висоти, товщина), розташовувати їх в певній послідовності - в порядку убування або наростання величини; позначати в мові розмірні відносини предметів ("ця матрьошка - найвища, ця матрьошка - нижче, ця - ще нижче, а ось - найнижча матрьошка").
Навчання дітей порівнянню предметів по величині доцільно не тільки із залученням спеціальних завдань і дидактичних ігор, але і в реальних життєвих ситуаціях.
Необхідні спеціальні вправи, в процесі яких діяльність, направлена на зміну величини, зв'язується із з'ясуванням кількісних відносин. Такі вправи краще всього проводити в другій частині заняття — в процесі роботи з роздаточним матеріалом.
Заняття з формування у дитини уявлень про величину спрямовані на формування та закріплення таких вмінь:
Виділення великих - маленьких предметів (велика лялька - маленька лялька; великий гриб - маленький гриб) у різних ігрових ситуаціях, в образотворчій і конструктивній діяльності.
Виконання дій із предметами і іграшками різної величини, використання величини в практичних діях (пройти через великі ворота; поставити маленьку машину в маленький гараж, а велику машину - у великий гараж; зібрати іграшки у великий кошик, прикріпити прищіпки до великого - маленького кола, прикріпити прищіпки до країв великого кошика або до країв маленького кошика, вкласти великі втулки в великі пази, а маленькі втулки - в маленькі пази й т.п.)
Розмальовування, штриховка, обведення за трафаретами, за опорними крапками (за допомогою спільних дій з дорослим, дій за наслідуванням) зображень різної величини.
Закріплення уявлень про величину у процесі спостережень, дидактичних ігор, ігрових вправ.
При формуванні уявлень про величину педагог обов'язково пропонує дітям як мінімум два предмети(великий-малий) з метою дати їм уявлення про відносність величини на рівні зорового сприйняття.
Навчання вимірювальної діяльності старших дошкільників вимагає:
- розрізнення дітьми довжини, ширини, висоти, розміру предмета в цілому, що дозволяє зосередити увагу дитини на вимірювальних діях;
- вміння координувати рухи руки та очей, що необхідно для точного вимірювання;
- певного рівня розвитку лічильних умінь, кількісних уявлень дітей, що допомагає сполучати вимірювання і лічбу;
- здібностей до узагальнення, що є важливим фактором усвідомлення процесу вимірювання.
У старшій групі навчання вимірювання формує більш точне сприйняття величини предметів, що порівнюють за допомогою умовних мір. Дітей знайомлять з правилами вимірювання умовною міркою, навчають диференціювати об'єкти, засоби і результат, усвідомлюючи останній через кількість мір, уміння звітуватися про виконання завдання, розвивати окомір. Необхідно поглибити уявлення дітей про зв'язки і відносини між числами, використовувати навички вимірювання для поділення цілого на частини.
У старшій групі вимірювальна діяльність спрямована на вдосконалення вмінь і пов'язаних з ними уявлень (про деякі найпростіші види функціональної залежності між компонентами вимірювання: об'єктом, засобом і результатом). Діти старшого дошкільного віку повинні виділяти і позначати словом величину в горизонтальному і вертикальному напрямках, під тим самим кутом зору, тобто довжину, ширину і висоту, а також визначати товщину і масу предметів. Нагромаджений досвід дає змогу їм визначити справжню величину предметів залежно від відстані, з якої вони сприймаються, а також порівняльну величину двох предметів, розміщених на різній відстані від того, хто сприймає. Діти визначають величину на око і вимірюванням. При цьому вони одночасно виділяють 2-3 параметри величини й порівнюють предмети одночасно за кількома параметрами. На основі цього в дітей формується уявлення про відносність величини предмета. Отримані знання про міри вимірювання використовуються при складанні і вирішенні арифметичних задач.
Діти практично оволодівають способами вимірювання, виконуючи конкретні завдання по вимірюванню різних об'єктів. На цій основі іде поглиблення математичних уявлень, якими діти вже володіють, і формування ряду нових.
Ми домагалися розуміння дітьми залежності числа від розміру міри при незмінній величині, яку вимірюють (чим більша міра, тим меншу кількість разів вона укладається в об'єкті, і, навпаки, чим меншою є міра, тим більшу кількість разів вона укладається).
Для діагностики вирішення пізнавальних завдань дітьми нами були виділені такі критерії: здатність дитини до самостійного аналізу умов завдання, самостійність використання завдання і виявлення міри допомоги з боку дорослого, проявлення саморегуляції при виконанні вирішення задачі.
На підставі отриманих результатів при вирішенні діагностувальних пізнавальних завдань задля здійснення експериментальної роботи на формувальному етапі було проведено дослідження сформованості уявлень дошкільників про величину предмета. Одержані дані засвідчили низькі результати як за всіма виділеними нами показниками, так і загальним рівнем сформованості математичних уявлень.
Під час експерименту були виявлені також різні темпи як сприймання дітьми змісту завдання, так і його виконання. Так, одне й те ж завдання одними дітьми сприймалося як надзвичайно легке, і виконувалося одразу ж, іншим дітям потрібно було пояснити його декілька разів, вони вимагали й значно більше часу на його виконання. Причину цього явища ми вбачаємо у відсутності диференційованого підходу до навчання дітей з різним рівнем психічного розвитку.
У моделі навчання поєднувались колективні та індивідуальні форми роботи, які передбачали фронтальні, групові, Індивідуально-групові та індивідуальні заняття. Залежно від рівня розвитку дітей варіювалась кількість тих чи інших видів занять і характер їх поєднання впродовж місяця чи кварталу. Дидактична модель навчання дозволила здійснювати індивідуалізацію навчання у кожній підгрупі на фунті диференційованих програм. Задля здійснення експериментальної роботи на формувальному етапі експериментальної групи були розподілені на 4 підгрупи з урахуванням виявленого рівня їх психічного розвитку.
Важливе місце в системі навчальної роботи займали дидактичні ігри («Магазин», «Овочевий магазин», «Гастроном», «Наведемо лад» та ін.).
Одержані результати дослідження та їх якісний і кількісний аналіз дозволили визначити найбільш ефективні умови формування математичних уявлень у дітей дошкільного віку. Серед них: розумне поєднання колективних та індивідуальних форм навчання математики й формування елементарним математичних уявлень у системі фронтальних, групових, індивідуально-групових та індивідуальних занять; розробка диференційованих і емоційно привабливих методик формування елементарних математичних уявлень.
У ході навчання були виявлені також деякі закономірні тенденції у засвоєнні дітьми експериментального матеріалу. Темпи формування елементарних математичних уявлень, якість знань і вмінь у багатьох випадках зумовлюються змістовним компонентом навчання, відповідністю програмового матеріалу рівню психічного та індивідуального розвитку дітей, доцільним поєднанням колективних та індивідуальних форм навчання.
НА САЙТІ НЕ ПЕРЕДБАЧЕНА МОЖЛИВІСТЬ СКАЧУВАННЯ РОБІТ, ВОНИ ВИСИЛАЮТЬСЯ НА ЕЛЕКТРОННУ СКРИНЬКУ ПІСЛЯ ОПЛАТИ. Для того, щоб ознайомитись з оглядом цієї роботи у форматі відео, отримати звіт з перевірки на плагіат та іншу інформацію, звертайтесь за телефоном +380501022921 (Telegram, Viber, WhatsApp) або n0501022921@gmail.com
Категория: 
