19 Листопада 2011 
admin 
Тип роботи:
Об'єм:
40 стор.
Вартiсть:
90 грн.Змiст:
Вступ
1. Формування та загальна характеристика системі підготовки спортсменів
1.1. Характеристика системи багаторічної підготовки спортсменів. Основні сторони спортивної підготовки
1.2. Принципи підготовки спортсменів
1.3. Засоби і методи фізичної підготовки
2. Основні напрямки удосконалення системи спортивної підготовки
2.1. Удосконалення організаційного і програмно-нормативного забезпечення спортивної підготовки
2.2. Використання принципу індивідуалізації у системі удосконалення підготовки спортсменів
2.3. Роль перспективного планування в системі удосконалення спортивної підготовки
Висновки
Використана література
Висновок:
Система дитячо-юнацького та резервного спорту об’єднує 1756 закладів спортивної спрямованості: дитячо-юнацькі спортивні школи, центри олімпійської підготовки, спеціалізовані навчальні заклади спортивного профілю, школи вищої спортивної майстерності.
Система освіти у галузі фізичного виховання і спорту у радянський період була однією із провідних у світі, що стосувалося спорту вищих досягнень. Для прикладу, за результатами Олімпіади в Сеулі 1988 року збірна команда Радянського Союзу (до речі, там Сергій Бубка здобув золоту олімпійську нагороду) в неофіційному командному заліку була на першому місці, на третьому – США – світова потуга у спорті, а друге місце посіла національна збірна Німецької демократичної республіки. Зрозуміло, що система підготовки спортсменів в олімпійському спорті була на досить високому щаблі. Ті традиції значною частиною продовжуються і в незалежній Українській державі, але доповнюються елементами глобалізаційних процесів. Основні напрацювання технологічної системи підготовки спортсменів поширюються через обмін досвідом з іншими країнами, через комунікативні тексти у засобах масової інформації.
Українська вища школа включена в систему Болонського процесу, тому досвід збагачується, хоча відбувається не такий активний обмін студентами, викладачами, науковцями. Для прикладу, маю кількарічний досвід роботи в Польщі, де спортивна інфраструктура на порядок вища, а спортивні результати на порядок нижчі. Порівняємо, за результатами Олімпійських ігор в Афінах: Україна – 9 золотих медалей, Польща – три. На останніх Олімпійських іграх у Пекіні: Україна – 7 золотих медалей, Польща – 3. На Всевітній студентській універсіаді в Бангкоці у 2007 році (так звані малі олімпійські ігри) лише студенти нашого університету (не студентська збірна України) здобувають три золоті медалі, а збірна Польщі – дві золоті. Отже, тут головним чинником є рівень підготовки тренерів, менеджерів, лікарів, реабілітологів, тобто всіх, хто кумулятивно працює на досягнення найвищого спортивного результату 26, 53.
За останні роки спостерігаються негативні тенденції в розвитку спорту вищих досягнень і визначенні пріоритетних напрямків підготовки спортсменів вищої кваліфікації, що беруть участь в олімпійській підготовці. Це вимагає зміни програмних підходів, що повинні забезпечувати ефективне функціонування такої підготовки в нових умовах, у зв'язку з чим підготовка спортсменів високого класу і резерву вже не відповідає сучасним вимогам і вимагає відповідного реформування.
Система управління вдосконаленням спортсмена — це сукупність керованих підсистем, дія яких направлена на реалізацію програм і досягнення поставлених завдань, що управляють. Вона носить комплексний характер і охоплює всі рівні — управління безпосередньо підготовкою спортсменів, місцевий, регіональний, державний. На кожному рівні вирішуються специфічні завдання, скоординованість яких визначає системність управління. Комплексність виявляється також в тому, що в системі управління присутні різні компоненти — біологічні, соціально-економічні, матеріально-технічні, інформаційні і ін.
У системі управління виділяють організаційну структуру і механізм, що забезпечує функціонування системи і досягнення цілей.
Під організаційною структурою слід розуміти сукупність взаємозв'язків різних спортивних організацій, цілі, завдання і функції системи в цілому і окремих її компонентів, потоки інформації між ними.
Механізм управління — це комплекс різних методів, прийомів, стимулів, які застосовуються людьми в управлінні підготовкою спортсменів.
Структура вітчизняної системи підготовки спортсменів складалася історично, вона включає безліч різних організацій і носить державно-суспільний характер. В даний час в рамках цієї структури здійснюється управління як масовою фізичною культурою, так і спортом вищих досягнень. В умовах виняткової складної будови організаційної структури виявляються різні тенденції: з одного боку, інтеграція, кооперація, координація, з іншої — адміністративна і функціональна відособленість, формування вузьковідомчих і вузькоорганізаційних цілей 10, 62.
Приведені рекомендації дозволяють не порушувати сформовану систему підготовки і вимагають часткового внесення змін і доповнень до існуючих положень і нормативів, а також налагодження системи контролю за їх виконанням. Реалізація таких рекомендацій дозволить удосконалити управління підготовкою спортсменів України, використати механізми заохочень і персональної відповідальності тренерів, функціонерів, керівників, які відповідають за таку підготовку.
Дана робота виконана без використання російськомовних джерел, має високий рівень унікальності та реальні посилання на джерела. НА САЙТІ НЕ ПЕРЕДБАЧЕНА МОЖЛИВІСТЬ СКАЧУВАННЯ РОБІТ, ВОНИ ВИСИЛАЮТЬСЯ ЗАМОВНИКУ ПІСЛЯ ОПЛАТИ. Для того, щоб ознайомитись з даною роботою (у форматі відео огляду), отримати звіт з перевірки на плагіат та іншу інформацію, звертайтесь за телефоном +380501022921 (Telegram, Viber, WhatsApp) або n0501022921@gmail.com
Категория: 
