перейти на сайт>>

Індивідуальний підхід до навчання як засіб підвищення знань підлітків у процесі вивчення історії

ID роботи: 5645
Тип роботи:
Об'єм: 28 стор.
Вартiсть: 70 грн.


Змiст:

Вступ

Розділ І. Теоретичні підходи до використання індивідуального підходу у навчанні

1.1.Проблема індивідуалізації навчання у психолого-педагогічній літературі

1.2. Сутність та особливості індивідуального підходу до навчання

Розділ ІІ. Методичні аспекти використання індивідуального підходу до навчання як засобу підвищення знань учнів в процесі вивчення історії

2.1. Методи навчання з урахуванням індивідуальних особливостей учнів при вивченні історії

2.2. Характеристика організаційно-змістових особливостей та форм індивідуального підходу при вивченні історії

Висновок

Використана література



Висновок:

Сучасні технології навчання головним чином базуються на особистісно-орієнтованому підході, який передбачає не лише урахування індивідуальних особливостей тих, хто навчається, а й на диференційованому підході до навчання. Більш важливим є те, що цей підхід вимагає визначення власної навчальної мети, усвідомлення особистісної освітньої траєкторії та створення особистого освітнього продукту, який відображає досвід практичної діяльності учня щодо засвоєння ним засобів діяльності, а також його власну творчість.

У гуманістично орієнтованих навчальних програмах ос­новною метою навчання є розвиток особистості кожного учня (знання – не засіб, а мета розвитку). Звідси й зміна пріоритетів: від формування знань, умінь і навичок як основної освітньої парадигми, що забезпечує соціальну компетентність, до створення умов для розкриття суб’єктного досвіду осо­бистості, її природної психічної активності. Але для цього потрібні не тільки школи різного типу, але, насамперед, (і це – головне) різні програ­ми, підручники, дидактичні матеріали, методичні посібники, що дають можливість педагогу (і самому учневі) обрати оптимальний варіант на­вчання.

Традиційний підхід до учня як до суб’єкта навчання та виховання не вирішує проблем сьогодення. Тому стратегія розвитку школи в Україні на найближчі роки та перспективу передбачає ґрунтовне реформування школи в напрямку впровадження в освітню практику особистісно розвивального підходу.  Під час аналізу особливостей пізнавального розвитку дітей шкільного віку встановлено індивідуальні відмінності сприймання, уваги, мислення, пам’яті, уяви, розвитку емоційно-вольової сфери. З огляду на ці відмінності, учні у процесі організації навчально-пізнавальної діяльності потребують певних норм навчального навантаження, впровадження індивідуалізованих форм навчальної діяльності. Реалізація цих вимог можлива лише за умови диференційованого підходу до організації навчально-виховного процесу, який передбачає глибоке вивчення індивідуальних особливостей учнів, їх класифікацію за типологічними групами й організацію роботи цих груп на виконання спеціальних навчальних завдань. Це сприяє їхньому особистісному розвиткові, активності взагалі і навчально-пізнавальної, зокрема, які забезпечують адаптацію тимчасових параметрів навчання до того рівня розумового розвитку, якого вже досягнув той чи інший школяр.

Викладання історії в школі вимагає від вчителя творчого підходу, особливо у виборі методичних прийомів і засобів, наочного матеріалу та використання аудіовізуальних засобів. При цьому одним з найбільш вагомих пріоритетів стає формування творчого і критичного мислення учнів, орієнтування не стільки на знання, скільки на засвоєння учнями досвіду самостійної роботи. Очевидно, що одним із засобів розвитку особистості учня в цьому напрямі, а також активізації пізнавальної мотивації учня на уроках історії є використання принципу індивідуального навчання, яке має включати в себе постановку творчих, дослідницьких завдань і наукове, поетапне їх вирішення.

Отже, індивідуалізація навчання виступає одним із провідних напрямків викладання історії в сучасній школі. Вона передбачає вдосконалення навчального процесу з урахуванням здібностей кожної дитини, її навчальних досягнень, особливостей сприймання, мислення, уяви, темпераменту, тощо. Здійснення індивідуалізації у навчально­му процесі потребує постійної роботи педагогів у напрямі підвищення професійної майстерності, уважності до індивідуально-окресленої динаміки зростання кожного учня, його особистісних та навчальних досягнень, життєвої компетентності, а також забезпечення посібниками, матеріалами, урізноманітнення змісту навчальних завдань і планів.


НА САЙТІ НЕ ПЕРЕДБАЧЕНА МОЖЛИВІСТЬ СКАЧУВАННЯ РОБІТ, ВОНИ ВИСИЛАЮТЬСЯ НА ЕЛЕКТРОННУ СКРИНЬКУ ПІСЛЯ ОПЛАТИ. Для того, щоб ознайомитись з оглядом цієї роботи у форматі відео, отримати звіт з перевірки на плагіат та іншу інформацію, звертайтесь за телефоном +380501022921 (Telegram, Viber, WhatsApp) або n0501022921@gmail.com

Замовити цю роботу за допомогою форми: