ID роботи: 5270
Тип роботи:
Об'єм: 75 стор.
Вартiсть: 200 грн.

---

Змiст:

Вступ

Розділ І. Особливовості формування та розвитку Лексикографії німецької мови

1.1. Лексикографія як наука створення словників

1.2. Перші словники німецької мови: їх значимість та недоліки

1.3. Становлення сучасної лексикографії

Розділ ІІ. Характеристика сучасних тенденцій лексикографії  німецької мови та процес формування німецької вимовної норми

2.1. Аналіз розвитку орфоепічної норми та її кодифікації в німецьких словниках

2.2. Сучасні словники, тенденції їх розвитку та роль у кваліфікації різних верств німецької лексики

2.3. Відображення змін словникового складу мови у сучасних німецьких словниках

Висновок

Використана література

Висновок:

XXI століття характеризується значною кількістю якісної інформації та наявними засобами її передачі. Науково-технічна революція, розширення контактів у філологічних напрямках, функціонування деяких мов як засобів інтернаціонального спілкування, на­уковий опис та нормалізація мови, підвищення культури мови – це лише деякі фактори, які обумовили стрімкий розвиток лексикографії в останні десятиліття. Зростає соціаль­не значення словників, адже вони не лише фіксують сукупність знань, якими володіє суспільство на даному етапі розвитку, але й є засобом сучасного наукового пізнання. В останні десятиліття з великим інтересом досліджуються такі галузі лінгвістики, як роз­мовна мова, фразеологія та словотвір.

Сучасна лексикографія підкреслює важливу соціальну функцію словників, які фіксують сукупність знань суспільства даної епохи. Словники можуть слугувати не лише як навчальні та наукові засоби, але вони сприяють і культурному розвитку даного народу, відкривають його носіям глибину пізнання як рідної мови, так і пізнання інших мов світу, таким чином мовці знайомляться з іншими культурами, світобаченнями та світосприйняттями. Сформу­льовані сьогодні й універсальні принципи та функції словників. Основними функціями є: навчальна, систематична, довідкова, та нормативна. Що стосується принципів лексикогра­фічного опису, то варто виділити наступні: принцип відносності та орієнтованості на адре­сата, принцип стандартності, принцип економності, принцип простоти, принцип повноти, принцип ефективності та принцип семантичної послідовності опису.

За допомогою різних типів словників можна охопити мову, через її лексику, майже повністю. Такі словники як тлумачний, етимологічний, синонімів, омонімів, фразеоло­гізмів, історичний, орфоепічний, орфографічний та ін. допомагають зберігати та роз­вивати рідну мову а словники перекладні двомовні, трьохмовні, та менш часті, більше мовні словники допомагають розвивати міжнародні стосунки

 

Як було з’ясовано у першому розділі магістерської роботи, реєстрація німецької вимови в словниках і навчальних посібниках почалася досить пізно (наприкінці XVIII століття), хоча потреба в цьому відчувалася завжди. Появі у спеціальних лексикографічних джерелах фонетичної нотації, зручною для друку, передував тривалий період розвитку принципів реєстрації вимови: від перших спроб позначити акцентуацію слова (І. Аделунг (1793-1805 рр.)) до використання складних систем фонетичної нотації або спеціальних графічних засобів і діакритики.  

Вимовні системи перших так званих «орфоепічних» словників (словники Є. Даннхейссера, В. Колера та ін.) представляють великий історичний інтерес. Основними способами передачі вимови є застосування умовних діакритичних знаків або цифр, графічних засобів, але спостерігаються і спроби розробити спеціальну транскрипцію з метою однозначної реєстрації звуків, що передаються певними літерами.

Відсутність єдиної нормативної вимови і потреба в її кодифікації стимулювали в кінці XIX століття серйозні експериментально-фонетичні дослідження в області німецької фонетики, результати яких були відображені спочатку в лексикографічних працях Т. Зібса і В. Фиетор, потім в словниках серій «WDA» («Wörterbuch der deutschen Aussprache») і в словнику серії «Дуден». Порівняльний аналіз словників наочно показав, яку роль кожен з цих творів зіграло для кодифікації німецької вимовної норми.

Слід зазначити, що в перших німецьких словниках простежуються різні лексикографічні традиції: консервативна і демократична. Перша з них певною мірою представлена ​​словниками Т. Зібса і K. Дудена, в яких при фіксації фонетичної характеристики слів найбільш типова вірність абстрактним ідеалам, характерні орієнтованість на окремо вимовлене слово і певна соціальна обмеженість, не допускаються асимільовані форми слів, виключається можливість варіантних реалізацій.

Друга традиція представлена ​​словниками В. Фиєтор і Г. Крехів. Вона проявляється не тільки в розширенні соціальної основи норми, сфери її функціонування, але і в самому процесі відбору мовного матеріалу, який оцінюється як нормативний. Прихильники демократичної традиції прагнуть реєструвати деякі узуальні вимовні характеристики, допускають наявність рівноправних вимовних варіантів, прагнуть іноді відзначити сучасні (на етапі створення словників) тенденції у вимові або ж вказати на застарілі варіанти.

Один із сучасних словників німецької мови - Великий німецький словник під ред. Гехард Варіха (Das grosse deutsche Wörterbuch. Hrsg. Von G.Wahrig) містить більше 220 тис. словникових статей. У Німеччині видається також кілька серій словникових видань, серед яких особливо відомі словники серії DUDEN, що охоплюють різноманітні області вживання німецького слова - від тлумачних словників до словників вимови.

Аналіз фонетичних систем словників показав, що вони відображають еволюцію уявлень про систему нормативної німецької вимови. Характерною рисою сучасної практики складання словників є поглиблення лексикографічної розробки фонетичних характеристик вхідних одиниць.

Однак не можна не помітити, що на сьогоднішній день, незважаючи на розуміння важливої ​​ролі німецького вимовного узусу як джерела модифікації норми (а через неї і системи), лексикографи не володіють достовірними і систематизованими даними про сучасну узуальну вимову.

Не підлягає сумніву, що відомості про територіальні, регіональні, соціальні, ситуативні, професійні варіанти, наявні в німецькій вимові і включені в словник, підвищили б його інформаційну цінність і забезпечили б більш повне уявлення про сучасні характеристики німецької мови.

Сучасний стан німецької лексикографії дозволяє сьогодні зробити припущення про необхідність підготовки і появи в майбутньому нового словника німецької мови, який стане надійним, адекватним, авторитетним довідником. Враховуючи позитивний досвід складання спеціальних вимовних словників, наприклад, в Британії, німецькі фонетисти-лексикографи повинні спиратися на великий масив експериментальних даних, враховувати ситуативні і комунікативні фактори, взаємовплив усного мовлення та письма, вплив на мовну систему віртуальної комунікації. Метою кодифікації німецької вимови в сучасних умовах має бути вже не створення зводу приписів стосовно єдиної вимовної нормі. На базі конкретних спостережень за вживанням мови і прийняттям (схваленням) тих чи інших форм більшістю інформантів-носіїв мови представляється можливим звести в єдиний корпус такі варіанти проголошення, які можна було б рекомендувати в якості бажаних стосовно до певних умов та ситуацій спілкування.

Важливим  є те, що кодифікаційні норми покликані відобразити не все різноманіття стандартних мовних реалізацій, а лише ті з них, які можуть бути прийняті і схвалені носіями мови як «комфортні» і бажаних для акта повноцінної вербальної комунікації.

НА САЙТІ НЕ ПЕРЕДБАЧЕНА МОЖЛИВІСТЬ СКАЧУВАННЯ РОБІТ, ВОНИ ВИСИЛАЮТЬСЯ НА ЕЛЕКТРОННУ СКРИНЬКУ ПІСЛЯ ОПЛАТИ. Для того, щоб ознайомитись з оглядом цієї роботи у форматі відео, отримати звіт з перевірки на плагіат та іншу інформацію, звертайтесь за телефоном +380501022921 (Telegram, Viber, WhatsApp) або n0501022921@gmail.com

Замовити цю роботу за допомогою форми: