Тип роботи:
Об'єм: 94 стор.
Вартiсть: 300 грн.
Змiст:
Вступ
Розділ І. Характеристика теоретичних підходів щодо укладення та посвідчення правочинів у сімейних правовідносинах
1.1. Поняття сімейних правовідносин як правової категорії
1.2. Договір як основний вид правочину у сімейних правовідносинах
1.3. Нормативно-правова природа договірних сімейних правовідносин в Україні
Розділ ІІ. Характеристика основних видів та особливостей договірного регулювання сімейних правовідносин в Україні
2.1. Правові аспекти укладення та реєстрації договорів між подружжям
2.2. Порядок і умови укладання договорів батьків щодо виховання та утримання дитини
2.3. Особливості укладення інших видів договорів у сімейних правовідносинах
Розділ ІІІ. Шляхи розвитку договірного регулювання шлюбно-сімейних відносин в Україні на сучасному етапі
3.1. Проблеми та перспективи застосування договірних конструкцій для врегулювання сімейних правовідносин
3.2. Рекомендації щодо удосконалення укладення та посвідчення правочинів у сімейних правовідносинах на основі вивчення зарубіжного досвіду
Висновок
Список використаної літератури
Висновок:
У першому розділі дипломної роботи була надана характеристика теоретичних підходів щодо укладення та посвідчення правочинів у сімейних правовідносинах. Сімейні правовідносини – відносини між членами сім’ї в соціологічному її розумінні, а також між родичами першого та другого ступеня споріднення, які підпадають під дію сімейно-правового регулювання.
Особливості суб’єктного складу сімейних правовідносин виражаються у тому, що вони складаються виключно між фізичними особами, які мають статус члена сім’ї (колишнього члена сім’ї). Суб’єктами сімейних правовідносин є участь в них особи, тобто подружжя, батьки та діти, інші члени сім’ї. Учасників родини пов’язують права та обов’язки, встановлені державою. Зміст сімейних правовідносин становлять суб’єктивні права та обов’язки їх учасників (суб’єктів). При цьому праву одного суб’єкта відповідає обов’язок іншого суб’єкта. Зазвичай кожен член сім’ї є одночасно носієм як прав, так і обов’язків, оскільки право одного суб’єкта сімейних відносин забезпечуються виконанням обов’язків іншим.
Фізична особа здатна бути учасником сімейних правовідносин незалежно від обсягу її дієздатності. Наявність дієздатності має значення лише в тих випадках, коли сімейні правовідносини виникають з волі суб’єкта (укладення шлюбу, усиновлення тощо) і то тільки в момент виникнення таких правовідносин. В інших же випадках недостатній обсяг дієздатності не є перешкодою для участі в сімейних правовідносинах. Більш того, суть деяких сімейних правовідносин (наприклад, батьківських правовідносин) передбачає відсутність необхідного обсягу дієздатності у суб’єкта.
Договірне регулювання сімейних відносин не лише дозволяє додатково врегулювати окремі групи суспільних відносин, але й сприяє особі у здійсненні її прав та обов’язків за взаємною згодою на договірних засадах.
У якості суб’єктів сімейно-правових договорів можуть виступати подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім’ї та родичі, відносини між якими регулює Сімейний Кодекс України (ч. 1 ст. 9 СК України), а також особи, які проживають однією сім’єю, або родичі за походженням. Залежно від суб’єктного складу можна виділити наступні групи сімейно-правових договорів: 1) договори подружжя – договір про порядок користування майном, шлюбний договір та ін.; 2) договори батьків щодо виховання та утримання дитини; 3) договори між батьками та дітьми; 4) договори родичів; 5) договір, стороною якого є сурогатна мати. До сімейно-правових слід також віднести договори, однією із сторін в яких є орган, який прийняв рішення про створення прийомної сім’ї чи дитячого будинку сімейного типу, орган опіки та піклування в договорі патронату.
Проведена характеристика основних видів та особливостей договірного регулювання сімейних правовідносин в Україні показала, що договори подружжя можуть бути класифіковані за принципами дихотомної класифікації, яка дає можливість відрізняти одну групу договорів від іншої залежно від наявності або відсутності певної ознаки (критерію), яка має важливе значення для з’ясування сутності договору. З урахуванням цього договори подружжя можуть бути згруповані, залежно від тих або інших ознак (критеріїв): за часом їх укладення (ті, які укладаються до реєстрації шлюбу і ті, які укладаються після реєстрації шлюбу); за колом відносин, які регулюються (комплексні договори, спеціальні договори); за наявністю взаємного надання (відплатні, безвідплатні); за тривалістю (довгочасні, разові); залежно від законодавчої визначеності (поіменовані, непоіменовані); за суб’єктним складом (договори подружжя і договори подружжя з іншими особами); залежно від видів майнових відносин, які ними опосередковуються (договори стосовно майна подружжя, договори стосовно взаємного утримання).
При цьому змістом окремих сімейно-правових договорів є лише майнові права та обов’язки (шлюбний, аліментний договір). Об’єктом договірного регулювання відносин у майновій сфері є вольова поведінка подружжя, яка за своєю природою піддається нормативно-організаційному впливу і сприймає правове регулювання.
Так, предметом шлюбного договору є лише майнові відносини між подружжям, їх майнові права та обов’язки, у ньому можуть бути визначені майнові права та обов’язки подружжя як батьків. Також у даному договорі може бути визначене майно, яке дружина, чоловік передає для використання на спільні потреби сім’ї, а також правовий режим майна, подарованого подружжю у зв’язку з реєстрацією шлюбу та інші умови. Також подружжя можуть оговорити і порядок поділу майна, у тому числі і в разі розірвання шлюбу (ст. 97 СК України). Існують і певні обмеження щодо предмета шлюбного договору, зокрема, ним не регулюються особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми. У договорах, що визначають обов’язки батьків щодо виховання та утримання дитини не може бути зменшений обсяг прав дитини, які встановлені Сімейним кодексом, а також ставити одного з членів подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище.
Щодо порядку та умов укладання договорів батьків щодо виховання та утримання дитини зазначається, що має місце взаємність обов’язків батьків та дітей піклуватися один про одного, яка не обумовлюється ні віком батьків та дітей, ні якими іншими обставинами. Єдиною підставою для прояву такої турботи є засвідчення у встановленому законом порядку походження дитини від даних батьків.
Дослідження шляхів розвитку договірного регулювання шлюбно-сімейних відносин в Україні на сучасному етапі, проведене у третьому розділі дипломної роботи показало, що у цілому надання законодавцем можливості суб’єктам сімейного права регулювати свої відносини за допомогою різних договорів є безсумнівною перевагою чинного сімейного законодавства. Проте в даний час існують і певні труднощі в регулюванні розглянутих договірних відносин у сімейному праві. Українське сімейне законодавство потребує подальшого вдосконалення в напрямку більшої впорядкованості дефініцій, підвищення ефективності правового регулювання умов і порядку вступу в шлюб, прав і обов’язків подружжя у шлюбі. Так, законодавчо чітко не визначено особливості відповідальності за сімейно-правовими договорами, досить частими є випадки оформлення сімейно-правових договорів без належного юридичного оформлення та порушення норм чинного сімейного та цивільного законодавства. Гальмує розвиток цієї сфери і відсутність у законодавстві України визначень більшості сімейно-правових договорів, що вносить певну неясність поняття та використання цих договорів у реальному житті. Також в СК України слід закріпити норми, які б регулювали загальні вимоги укладення, зміни та розірвання договору, межі договірної ініціативи учасників сімейних правовідносин, наслідки недодержання при укладенні договору вимог закону.
У процесі удосконалення системи укладення сімейно-правових договорів необхідно спиратися на закордонний досвід, адже зарубіжні держави мають набагато більший досвід регулювання цієї сфери.
НА САЙТІ НЕ ПЕРЕДБАЧЕНА МОЖЛИВІСТЬ СКАЧУВАННЯ РОБІТ, ВОНИ ВИСИЛАЮТЬСЯ НА ЕЛЕКТРОННУ СКРИНЬКУ ПІСЛЯ ОПЛАТИ. Для того, щоб ознайомитись з оглядом цієї роботи у форматі відео, отримати звіт з перевірки на плагіат та іншу інформацію, звертайтесь за телефоном +380501022921 (Telegram, Viber, WhatsApp) або n0501022921@gmail.com