ID роботи: 2162
Тип роботи:
Об'єм: 32 стор.
Вартiсть: 70 грн.

---

Змiст:

Вступ
1. Гомер – легендарний давньогрецький поет. Епос гомера
1. Загальна характеристика творчої спадщини Гомера
1.2. Особливості художнього стилю Гомера
2. Місце гомера у світовій літературі
2.1. „Одіссея” та „Іліада” та їх місце у світовій літературі
2.2. Роль творів Гомера у розвитку світової літератури
Висновки
Література

Висновок:

Те, що Гомер відобразив в своїй творчості риси двох суспільно-історичних формацій, забезпечило йому небувалу популярність у всі століття стародавньої історії. Твори Гомера постійно виконувалися на святах, вони були першим предметом вивчення в школах, і вже з Арістотеля (IV в. до н. э.) почалося в Греції наукове їх вивчення. Супротивники Гомера, що засуджували його з моральної точки зору (як, наприклад, Ксенофан, VI, або Платон, V — IV вв. до н. э.), не заподіяли майже ніякого збитку його універсальної популярності. Коли пройшли століття наївної віри, Гомера почали тлумачити алегорично, моралістичний або богословські.
Гомерівський героїчний епос залишив глибокий слід у дальшому розвитку грецької літератури, потім римської, а ще пізніше - літератури різних європейських народів.
Гомерівський епос став джерелом сюжетів для багатьох поетичних творів і зразком віршованої форми. Зокрема, гомерівський гекзаметр набув значення канонічного розміру для віршованого героїчного епосу й епічної поезії взагалі. Кіклічні поеми, що виникли пізніше, розвивали й доповнювали зміст «Іліади» й «Одіссеї». Поема «Повернення», текст якої до нашого часу не дійшов, була складена з таким розрахунком, щоб, так би мовити, «пришити» початок до «Одіссеї», заповнити розрив у часі між дією «Іліади» й «Одіссеї». У «Поверненні» розповідалось про різні нещастя, що трапилися з ахейськими героями, як кара за зруйнування Трої, кара з боку тих богів, які були на боці троянців. Йшлося про вбивство Агамемнона й Кассандри Егістом, про помсту Ореста за смерть Агамемнона, про повернення в Спарту її царя Менелая з віднятою у троянців Єленою саме в той день, коли загинули Клітемнестра й Егіст від рук Ореста - месника за смерть батька. Автор поеми міг деякі епізоди запозичити з «Одіссеї». До таких запозичень, наприклад, можна віднести оповідь про перебування Одіссея в Аїді і про його зустріч там з Ахіллом, Агамемноном та іншими учасниками Троянської війни 19, 524.
Впливом Гомера ознаменований вже самий початок римської літератури (Лівія Андроник, Невій і Енній). Шанувальником Гомера був Цицерон (I в. до н. э.), а щодо впливу Гомера на Вергилія (те е століття) написані десятки великих і малих книг і статей. Навіть у смутну епоху Вергилія, коли література вже далеко пішла від простоти, ясності і безумовної народності Гомера, Гомер все ще залишався зразком для наслідування, яке доходило до запозичення з нього і епітетів, і метафор, і окремих виразів, і навіть цілих сцен.
В середні віки Гомер успіху не мав і його забули. У Данте (XIII в.) вже зовсім інше відношення до Гомера. У Данте він співак, “вищий за співаків всіх країн” і “видатний поет”.
Годі і говорити про те, наскільки відродився інтерес до Гомера в епоху Ренесансу. Тут знову з'явилися творці епосу, які запозичували у Гомера рішуче все: і окремі вирази, і окремі образи, і сцени. Такий, наприклад, “Звільнений Єрусалим” Торквато Тассо (XVI в.). Надалі західна література повна нескінченних суперечок про порівняльне значення Гомера і Вергилія. Гомер перекладається всіма мовами, коментується і стає предметом наслідування в різних країнах. Здається, краще всього про високе значення Гомера міркував знаменитий французький теоретик класицизму Буало (XVII в.).
У XVIII в. — і дедалі більше — Гомер трактується як символ всього грецького народу, а його поеми починають сприйматися як пізніша композиція з окремих билин або пісень. Можна було б привести довгий ряд імен крупних дослідників, що встали на цей шлях. Всі ці критики, крім того, висували на перший план безумовно народність Гомера, простоту і наївність його світогляду, безхмарний, дитячий характер його образів, його геніальність і незрівнянність. Це свідчило вже про початок романтизму в літературі. Але Гомер пережив не тільки Відродження, класицизм і романтизм. В період розквіту позитивної філологічної науки, тобто в середині XIX в., він піддався всесторонньому вивченню і піддається йому аж до теперішнього часу з лінгвістичної, літературознавства, соціально-політичної, етнографічної і археологічної точок зору. Протягом XIX—XX ст. з'явилася величезна кількість видань Гомера і коментарів до них.
Візантія теж навряд чи коли-небудь забувала Гомера, наскільки можна судити по коментарях до нього (Євстафій, XII в.) і його викладах (віршованим, як Цец, XII в., або прозаїчним, як історик Іоанн Малала, VI в.). У староруській літературі згадки про Гомера починаються ще з XII в. У XVIIa. його знавцем виявляється Сімеон Полоцкий, а в XVIII в. число поклонників і перекладачів Гомера росте на чолі з такими письменниками, як Кантемір, Ломоносов, Тредіаковський, Сумароков, Хераськов, Державін, Карамзін, Радіщев і Крилов.
В українській літературі XIX в. не було майже жодного письменника, який би не надихався Гомером.
Отже, жоден поет не мав такого величезного впливу на свій народ і на світову літературу, як Гомер. Хоча його пісні складалися для панівних класів, але вони настільки відповідали почуттям і думкам усього народу, що за допомогою мандрівних рапсодів швидко поширилися по усьому еллінському

НА САЙТІ НЕ ПЕРЕДБАЧЕНА МОЖЛИВІСТЬ СКАЧУВАННЯ РОБІТ, ВОНИ ВИСИЛАЮТЬСЯ НА ЕЛЕКТРОННУ СКРИНЬКУ ПІСЛЯ ОПЛАТИ У РАЗІ ВИНИКНЕННЯ БУДЬ-ЯКИХ ПИТАНЬ ЗВЕРТАЙТЕСЯ ДО АДМІНІСТРАТОРА САЙТУ 0501022921, natvik78@yandex.ru

Замовити цю роботу за допомогою форми: