перейти на сайт>>

Оспівування маленької людини у новелітисці Г. Тютюнника

ID роботи: 2159
Тип роботи:
Об'єм: 29 стор.
Вартiсть: 70 грн.


Змiст:

Вступ
Розділ І. Гр.Тютюнник – один з провідних представників українського прозового шістдесятництва
1.1. Умови формування творчого стилю Г. Тютюнника
1.2. Творчість Г. Тютюнника: про дитинство та для дітей
Розділ ІІ. Розкриття світу дитину у новелістиці Гр. Тютюнника
2.1. „Діти війни” у повістях „Облога” і „Климко”
2.2. Мотиви самотності дитини у новелістиці Тютюнника
2.3. Образ дитини-дивака – ключ до розуміння художнього світу григора тютюнника
Висновки
Список літератури



Висновок:

У мистецькій візії нового покоління травма окраденого війною дитинства стає точкою відліку при деконструкції офіційного літературного канону. Травматичний досвід знаходить безпосередній вияв у знаковій постаті "дитини війни", яка виростає до ключового символу не лише у прозі українських шістдесятників, а й цілого літературного покоління. Зміна поколінь у повоєнному просторі Європи зумовлює появу збіжних естетичних моделей у переосмисленні досвіду війни.
У прозі українських шістдесятників досвід війни осмислюється як антитеза до мілітарної свідомості, що була складником мистецької доктрини соцреалізму. Конкурентоспроможність канону підтримувалась ідеологемою героїзму, на утвердження якої мобілізувалися всі ресурси офіційних мистецьких інституцій.
Героїзм як найвища моральна чеснота і показник політичної відданості сталінському режиму мав на меті закріпити гомогенність совєтської ідентичності у повоєнному просторі. "Загальний тон воєнного мистецтва мав бути дотепним і оптимістичним; треба було наголошувати, що "український народ разом із своєю партією живе, бореться, працює." [9; 35]. Конфлікт поколінь як засадничий для європейського культурного досвіду в українських проекціях оприявнює себе через творення паралельних субкультур. Таким чином реміфологізація мілітарного досвіду виявляється в центрі художніх шукань українських шістдесятників. Яскравим її репрезентантом виступив Григір Тютюнник.
Особистий досвід митець трансформує в художню версію, творячи образ цілого покоління найкращих українських чоловіків, винищених тоталітаризмом. Досвід дитинства й отроцтва, з якого насильно вилучений батько, стає для Тютюнникових героїв особливо драматичним ("Смерть кавалера", "В сутінки", "Дивак" та ін). Відчуття окраденості, неповноти буття, приниження визначає спосіб світосприйняття дітей, які пізнають світ дорослих. Постать "дитини війни" для письменника стає магістральною, адже дає можливість дистанціюватися від стереотипів і витворити альтернативне бачення досвіду великої історії та маленької родини.
Погляд підлітка найбільшою мірою надавався до реміфологізації мілітарного міфу як витвору імперського мислення та апологетики чужої сили. "Чужинство" в Тютюнника стає соціальним феноменом і проеціюється як "травма колоніальної історії в тендерному аспекті". Літературні герої, які проходять дорогами війни, - це підлітки, батьків яких поглинула сталінська репресивна машина, або ж вони воюють на фронті.
Художнє осмислення долі покоління «дітей війни», спостереження над процесами змужніння, становлення характеру юних громадян країни, яка щойно перемогла фашизм,— це той тематичний сектор, у якому особливо помітне значення зробленого Григором Тютюнником.
Письменник умів дивитися на світ очима дитини, що пережила окупацію. В його творах про дітей — таких, як оповідання «Сито, сито.», «Дивак», «Перед грозою», «Тайна вечеря», «Смерть кавалера» та пізніших — «Обнова», повістях «Облога», «Климко», «Вогник далеко в степу» — художнє дослідження здійснюється в багатьох напрямках: від спостережень над формуванням характеру людини, становленням її світосприймання, її моральних принципів, до пошуків можливостей духов­ного оновлення людства.
У радянській літературі повоєнних десятиліть після юних героїв з оповідань M. Шолохова «Доля людини» та В. Богомолова «Іван», кіносценаріїв M. Хуцієва «Два Федори» й Г. Шпалікова «Я родом з дитинства» діти-«підранки» з творів Гр. Тютюнника були найпомітнішим художнім явищем.
Самотність, беззахисність, приреченість на сирітство визначають спосіб світовідчуття.
Брак батьківської любові та захисту - домінанта в осяганні суспільної парадигми. Однак особиста травма не озлоблює героїв, не породжує ненависть та жадобу помсти, і цей аспект принципово важливий, адже суперечить образу війни, що виростає з опозиційних моделей та антагоністичної настанови.
Отже, Григір Тютюнник, в своїх творах утверджував гуманістичні ідеали, любов до природи і повагу до особистості Кожна людина неповторна і кожна заслуговує на повагу. Ці моральні цінності вічні, і вони ніколи не старіють. Тому твори Г. Тютюнника актуальні будуть завжди.


НА САЙТІ НЕ ПЕРЕДБАЧЕНА МОЖЛИВІСТЬ СКАЧУВАННЯ РОБІТ, ВОНИ ВИСИЛАЮТЬСЯ НА ЕЛЕКТРОННУ СКРИНЬКУ ПІСЛЯ ОПЛАТИ. Для того, щоб ознайомитись з оглядом цієї роботи у форматі відео, отримати звіт з перевірки на плагіат та іншу інформацію, звертайтесь за телефоном +380501022921 (Telegram, Viber, WhatsApp) або n0501022921@gmail.com

Замовити цю роботу за допомогою форми: