перейти на сайт>>

Механізм державного регулювання діяльності туристичних підприємств

ID роботи: 1928
Тип роботи:
Об'єм: 42 стор.
Вартiсть: 50 грн.


Змiст:

Вступ
Розділ І. Організаційно-економічні механізми державного регулювання туристичної сфери України
1.1. Сутність, основні напрями, функції та інструменти державного регулювання в галузі туризму
1.2. Аналіз існуючої нормативно-правової бази регулювання туристичної галузі України
1.3. Суть та принципи дії організаційно-економічних механізмів державного регулювання туристичної сфери України
Розділ ІІ Практичні аспекти державного регулювання діяльності туристичних підриємств
2.1 Стан та тенденції розвитку туристичної сфери в Україні
2.2 Проблеми організаційно-економічних механізмів державного регулювання розвитку туризму
2.3 Шляхи удосконалення державного регулювання розвитку туристичної сфери України
Висновок
Список використаних джерел



Висновок:

Підводячи підсумки курсової роботи слід зазначити, що на сучасному етапі розвитку туристичної сфери досить складно визначити організаційно-економічні засади побудови раціональної системи державного управління туризмом, оскільки необхідно більш чітко розмежувати компетенції та відповідальності органів державного управління сферою туризму, оптимізувати існуючі механізми державного регулювання, а також визначити межі впливу держави на розвиток вітчизняного туризму, адже сучасні умови характеризуються поєднанням ринкових механізмів регулювання з державними.
За результатами вивчення структурних елементів системи державного управління туризмом встановлено, що основними вимогами до неї є забезпечення взаємодії всіх елементів управлінської структури та прозорості прийняття управлінських рішень; здійснення функцій прогнозування і стратегічного планування як однієї з основних вимог ефективної туристичної політики; покращання якості управління на всіх стадіях розвитку туризму.
Базою розвитку туризму є туристично-рекреаційні ресурси, які представляють комплекс природних, соціально-економічних, культурно-історичних та інших елементів певних територій, які мають певні властивості щодо задоволення туристичних потреб. Проте доведено неефективність їх використання, а подекуди і повне знищення не відновлюваних природних об’єктів, що зумовлює необхідність державного регулювання цих процесів. Зважаючи на викладене вище постала потреба встановити на державному рівні нові гранично допустимі норми використання туристично-рекреаційних ресурсів.
На сьогоднішній день темпи зростання якісних та кількісних показників туризму свідчать про підвищення добробуту населення країни, адже туристичний ринок відображає більшість процесів, які відбуваються в державі.
Аналіз сучасного стану нормативно-правової бази щодо туристичної сфери свідчить про:
– складність сприйняття, некоректність, невизначеність, а іноді і відсутність окремих юридично виважених важливих понять туристичного підприємництва;
– відсутність урахування специфіки туристичної сфери в системі оподаткування, кредитування, ліцензування тощо;
– суперечливість окремих положень нормативних актів, особливо відомчих та невідповідність їх положенням Конституції України, законам України та світовим стандартам, які встановлюються міжнародними нормативними актами в сфері туризму.
Проте, не зважаючи на чималу кількість прогалин у вітчизняному туристичному законодавстві, можна зробити висновок, що в Україні практично сформоване правове поле, яке покликане сприяти: створенню конкурентоспроможного національного туристичного продукту, здатного максимально задовольнити туристичні потреби населення країни; забезпеченню на цій основі комплексного розвитку регіонів за умови збереження екологічної рівноваги та культурної спадщини; виведенню національного туризму на світовий туристичний ринок.
Для створення сприятливого правового поля розвитку туризму доцільно розробляти комплекс нових проектів законів України, з урахуванням міжнародних норм та стандартів, впроваджувати правові заходи та технічні вимоги з безпеки в сфері туризму, удосконалити систему оподаткування підприємств туристичної сфери, запроваджувати дієві організаційно-економічні механізми щодо реалізації заходів, задекларованих у законодавчих актах тощо.
Для подальшого розвитку вітчизняного туризму потрібно:
– створити розгалужену інфраструктуру туризму, яка б задовольняла всі потреби осіб, що подорожують;
– провести диверсифікацію асортименту туристичних послуг та підвищити якість обслуговування туристів;
– визначити пріоритетні види вітчизняного туризму з урахуванням існуючих ресурсів та традицій народу і спрямувати фінансові потоки на їх розвиток;
– забезпечити сприятливий інвестиційний клімат і розробити оптимальні форми залучення вітчизняних та іноземних інвесторів у туристичну сферу;
– активно залучати приватний сектор до туристичного бізнесу;
– сформувати висококваліфікований кадровий корпус туристичної сфери;
– розробити дієву державну туристичну політику та механізми її реалізації.
Становлення національного туризму паралельно з існуючими суспільними змінами зумовлює складність та неоднозначність формування туристичної політики держави. Суперечливість цього процесу пояснюється недосконалістю законодавчої та нормативно-правової бази, відсутністю ефективних механізмів державного управління цією сферою, протистоянням державному регулюванню окремих суб’єктів туристичної діяльності.


НА САЙТІ НЕ ПЕРЕДБАЧЕНА МОЖЛИВІСТЬ СКАЧУВАННЯ РОБІТ, ВОНИ ВИСИЛАЮТЬСЯ НА ЕЛЕКТРОННУ СКРИНЬКУ ПІСЛЯ ОПЛАТИ У РАЗІ ВИНИКНЕННЯ БУДЬ-ЯКИХ ПИТАНЬ ЗВЕРТАЙТЕСЯ ДО АДМІНІСТРАТОРА САЙТУ 0501022921, natvik78@yandex.ru

Замовити цю роботу за допомогою форми: