перейти на сайт>>

Правочини та їх види

ID роботи: 652
Тип роботи:
Об'єм: 34 стор.
Вартiсть: 50 грн.


Змiст:

Вступ
1. Поняття, ознаки і значення правочину у цивільному праві
1.1 Поняття правочинів згідно цивільного законодавства України
1.2. Чинність та ознаки правочину
1.3. Форма правочину
2. Класифікація правочинів
2.1 Види правочинів, виходячи з кількості сторін
2.2 Правочини платні і безоплатні
2.3 Класифікаці правочинів в залежності від моменту виникнення – консенсуальні і реальні
2.4 Класифікація правочинів за підставами, необхідними для дійсності правочину
2.5. Правочини, що укладаються за умовою
2.6 Біржові правочини
3. Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними
3.1. Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними
3.2. Труднощі, що виникають у судовій практиці у розрізненні поняття «правочин» від суміжних понять
3.3. Правові наслідки невідповідності змісту правочину законодавству
Висновок
Список використаної літератури



Висновок:

Цивільні права та обов’язки виникають в учасників правовідносин на підставі юридичних фактів — дій або подій. Найпоширенішим юридичним фактом, який породжує цивільні права та обов’язки, змінює чи припиняє їх, є правочин. Саме в правочинах проявляється така характерна риса цивільних правовідносин і метод цивільного права, як ініціативність. Адже щоб укласти правочин, необхідна ініціатива (бажання, вияв волі) учасників правовідносин.

Поняття «правочини» вводиться в дію новим Цивільним кодексом України, в якому їм відведено окрему главу. До його прийняття в цивільному праві вживався термін «угода», під яким розуміли вольові, правомірні дії громадян чи організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

На підставі всього вищезазначеного, можна зробити певні висновки.

1. Правочин є найпоширенішою підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Він є юридичним фактом (ст.11 ЦК) та являє собою вольові дії, спрямовані на досягнення певного результату, тобто є обставиною, з настанням якої закон пов'язує виникнення, зміну або припинення цивільних правовідносин. Згідно з цим цивільне законодавство України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

2. Залежно від числа сторін правочину, вираз волі яких є необхідним для його вчинення, закон поділяє правочини на односторонні та дво- чи багатосторонні (договори). Крім того, правочини поділяються на: сплатні та безоплатні, консенсуальні та реальні, каузальні та абстрактні, умовні та безумовні, фідуціарні. Залежно від того, коли правочин вважається вчиненим, тобто породжує права та обов'язки, правочини поділяються на консенсуальні (від лат. consensus - правочин) та реальні (від лат. res - річ). Правочини поділяються на умовні та безумовні. Умовним є правочин, в якому виникнення прав та обов'язків ставиться сторонами у залежність від обставин, які можуть настати або не настати у майбутньому. Правочини, що не містять відкладальних або скасувальних умов, є безумовними.

3. Воля учасника цивільних відносин, спрямована на встановлення, зміну та припинення цивільних відносин, може бути виражена словесно або за допомогою конк-людентних дій. Відповідно, слід розрізняти словесне та конклюдентне волевиявлення. Як словесне, так і конклюдентне волевиявлення можуть бути зафіксовані на носієві або ж вчинятися без будь-якої фіксації. Зафіксоване на носієві волевиявлення учасників цивільних відносин, спрямоване на встановлення, зміну та припинення цивільних відносин, слід називати формою правочину. Форма правочину буває письмова, електронна та інша, яка передбачає фіксацію волевиявлення на носієві.

4. Вимоги щодо обов'язкової нотаріальної форми правочину встановлені для довіреності на вчинення правочинів, що потребують нотаріальної форми чи виданої в порядку передовіри; договору купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, жилого будинку (квартири) або іншого нерухомого майна; договору застави нерухомого майна, транспортних засобів, космічних об'єктів; договору купівлі-продажу об'єкта приватизації, заповіту; договору про передачу нерухомого майна під виплату ренти; договору управління нерухомим майном; договору дарування майна відповідно визначеної законом суми; договору позики транспортного засобу за участю фізичної особи; договору найму будівлі або іншої капітальної споруди, укладеної строком на один рік і більше, та інших договорів. Крім того, нотаріальне посвідчення є обов'язковим, коли сторони досягли домовленості щодо обов'язковості вчинення правочину саме в цій формі.

5. Правочини підлягають державній реєстрації у випадках, прямо передбачених законом: це купівля-продаж земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, жилого будинку (квартири) або іншого нерухомого майна (ст.657 ЦК), договори про передачу нерухомого майна під виплату ренти (ст.731 ЦК), договір управління нерухомим майном (ст.1031), договір довічного утримання (ст.745 ЦК), договір оренди земельної ділянки (125 ЗК України) та інші.

6. Виділяють дві групи правових наслідків недійсності правочину, які можна поділити на: основні - двостороння реституція (від лат. rеstiture - відновлювати, відшкодовувати) та додаткові - відшкодування збитків та моральної шкоди.

7. Недійсні правочини вважаються недійсними з моменту їх вчинення. Моментом вчинення дво- та багатосторонніх правочинів за загальним правилом слід вважати момент, визначений ч. 1 ст. 638 ЦК, тобто досягнення сторонами в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.


НА САЙТІ НЕ ПЕРЕДБАЧЕНА МОЖЛИВІСТЬ СКАЧУВАННЯ РОБІТ, ВОНИ ВИСИЛАЮТЬСЯ НА ЕЛЕКТРОННУ СКРИНЬКУ ПІСЛЯ ОПЛАТИ У РАЗІ ВИНИКНЕННЯ БУДЬ-ЯКИХ ПИТАНЬ ЗВЕРТАЙТЕСЯ ДО АДМІНІСТРАТОРА САЙТУ 0501022921, natvik78@yandex.ru

Замовити цю роботу за допомогою форми: