3 Листопада 2011 
admin 
Тип роботи:
Об'єм:
37 стор.
Вартiсть:
60 грн.Змiст:
Вступ
І. Соціальне партнерство та його роль у регулюванні соціально-трудових відносин
1.1. Сутність соціального партнерства
1.2. Мета, принципи, складові системи соціального партнерства
1.3. Зарубіжний досвід соціального партнерства
ІІ. Суб’єкти соціального партнерства
2.1. Держава як арбітр і роботодавець на ринку праці
2.2. Спілки роботодавців як виразники інтересів підприємств на ринку пранці
2.3. Профспілки як виразник інтересів найманих працівників
ІІІ. Механізм функціонування соціального партнерства в Україні
3.1. Органи соціального партнерства на державному рівні в Україні
3.2. Регіональні ради соціального партнерства і їх основні функції
Висновок
СписоК використаної літератури
Висновок:
У ХХ столітті світ позитивно дивився на міжсекторну взаємодію, соціальне партнерство як на чинник демократичного розвитку та розвиненої економіки. В тред-юніоністському розумінні термін «соціальне партнерство» виник з поняття партнерства як системи взаємодії органів влади, профсоюзів, організацій роботодавців у регулюванні трудових відношень і вирішення трудових і соціальних конфліктів. В міжсекторному партнерстві, як і в тред-юніоністському партнерстві присутні бізнес, держава і некомерційна організація (профспілка). Різниця між тред-юніоністським розумінням соціального партнерства і міжсекторним у зміщенні акцентів з працездатного населення на непрацездатне.
Сьогодні в Україні, яка переживає глибоку та затяжну кризу, є багато проблем у соціально-економічній сфері суспільства, що терміново потребують свого розв’язання. Одним із головних завдань у сфері побудови незалежної української держави є заміна моделі управління соціально-економічним розвитком суспільства: ведучою повинна стати соціальна орієнтація, а економічний розвиток підкорятися їй.
Соціальне партнерство – це суспільні відносини, які базуються на принципах демократії, соціальної ринкової економіки, плюралізму усіх сторін процесу виробництва та споживання. Сторони можуть мати різні інтереси, але для досягнення результату, задовільного для всіх, вступають у договірні відносини, намагаються діяти конструктивно, співпрацювати у розв’язанні спірних питань.
Соціальне партнерство є надійною основою для попередження, регулювання і вирішення трудових конфліктів цивілізованим, конструктивним шляхом у рамках відповідного правового поля, на основі договорів, узгоджень, процедур, сформульованих у відповідних законодавчих і нормативно-правових документах.
Перш за все, це стосується конфлікту інтересів при визначенні зарплатні, функціональних обов’язків, залучення фахівців для участі у проекті та інші. Конфлікту, звичайно, можна уникнути, якщо дотримуватись принципів партнерства (прозорість, чесність, взаємна вигода) У даному випадку, щоб попередити виникнення конфлікту, необхідно по-перше, виважено підійти до вирішення цих питань, по-друге, узгодити і підписати угоду з виконавцями до почату роботи за проектом.
Отже, система соціального партнерства в Україні не є цілком сформованою і має наступні недоліки:
- недорозвинені деякі елементи системи: законодавчі, організаційні, соціально-економічні тощо;
- зміст колективних угод не охоплює всі важливі сторони соціально-трудових відносин;
- недостатня кількість залучення найманих працівників до процесу колективно-договірного регулювання;
- недостатньо налагодженою є взаємодія соціальних партнерів на регіональному і галузевому рівнях;
- профспілки не виконують повною мірою своїх функцій, стосовно захисту соціально-економічних прав і інтересів найманих працівників;
- не має цілком сформованого класу роботодавців, як активного суб’єкту соціального партнерства;
- підписання колективних угод не гарантує їх сумлінного виконання, що подекуди пов’язано з невмінням і небажанням соціальних партнерів досягати компромісу;
- недостатньою є матеріальна база громадських організацій, які опікуються питаннями соціального партнерства.
В Україні поступово формується система процедур вирішення колективних і трудових спорів, примирення і посередництва, трудового арбітражу. В межах цієї системи головними питаннями соціально-трудових відносин є: забезпечення ефективної зайнятості, покращення умов і охорони праці, постійне підвищення кваліфікації і навчання найманих працівників, вирішуються на ґрунті договірних відносин між соціальними партнерами.
Таким чином, для подальшого вдосконалення системи соціального партнерства в Україні доцільним є: залучення до системи партнерських відносин соціальних груп і прошарків, які в даний час в неї не включені; реформування законодавчих й нормативних актів з питань соціального партнерства й соціально-трудових відносин, з метою приведення їх у відповідність із нормами міжнародного права; прискорення ухвалення законодавчих актів, які безпосередньо стосуються системи соціального партнерства і її складових; проведення додаткових заходів з боку держави, щодо мотивації роботодавців до участі в соціальному діалозі; проведення заходів по підвищенню поінформованості широких мас суспільства про соціальне партнерство тощо.
Дана робота виконана без використання російськомовних джерел, має високий рівень унікальності та реальні посилання на джерела. НА САЙТІ НЕ ПЕРЕДБАЧЕНА МОЖЛИВІСТЬ СКАЧУВАННЯ РОБІТ, ВОНИ ВИСИЛАЮТЬСЯ ЗАМОВНИКУ ПІСЛЯ ОПЛАТИ. Для того, щоб ознайомитись з даною роботою (у форматі відео огляду), отримати звіт з перевірки на плагіат та іншу інформацію, звертайтесь за телефоном +380501022921 (Telegram, Viber, WhatsApp) або n0501022921@gmail.com
Категория: 
