перейти на сайт>>

Східне питання у зовнішній політиці Миколи І

ID роботи: 2767
Тип роботи:
Об'єм: 44 стор.
Вартiсть: 120 грн.


Змiст:

Вступ
1. Передумови виникнення «східного питання»
1.1. Загальна характеристика зовнішньої політики
1.2. Передумови виникнення та основні етапи східного питання
1.3. Росія і східна криза 20-х років XIX в
2. «Східне питання» у зовнішній політиці Росії першої половини XIX століття
2.1. Військові дії в Закавказзі і на Балканах
2.2. Інтереси та участь європейських держав у східному питанні
2.3. Кримська війна
3. Історичні підсумки «східного питання»
Висовок
Список літератури



Висновок:

Микола І (правив у 1825-1855 роках) зосередив зусилля на зміцненні особистої влади і встановленні всебічного контролю у політичному, економічному і культурному житті країни. У 1827 році було заборонено приймати в гімназії дітей кріпосних селян. Новий університетський статут (1835 рік) практично ліквідував автономію університетів. Лютувала цензура. Були створені Власна його імператорської величності канцелярія для контролю за роботою міністерств і політична поліція - Третє відділення, яке органічно доповнювало Канцелярію. Микола побоювався поширення конституційних і революційних західних ідей у Росії, особливо після революцій 1830 і 1848-1849 років у Європі.

В період царювання Миколи I центральне місце в зовнішній політиці зайняло східне питання – взаємини з імперією Османа. Для Росії важливим завданням було зміцнення своїх позицій на Чорноморському побережжі і захист меж на півдні країни. Чорне море придбало величезне значення. Найважливішою проблемою для зовнішньої політики Росії було забезпечення найбільш сприятливого режиму чорноморських проток – Босфору і Дарданелл. Вільний прохід через них російських торгових судів сприяв економічному розвитку і процвітанню південних районів держави. Важливим напрямом політики Росії залишався Кавказ. Вона намагалася розширити свої кавказькі володіння, зробити остаточно стабільними межами в Закавказзі, забезпечити вільний і безпечний зв'язок знов придбаними територіями і включити весь кавказький регіон склад Російської імперії.

У зовнішній політиці Микола спирався на ідею панславізму, яка була спрямована проти Османської імперії і панування мусульман над слов'янським населенням південно-східної Європи.

Суперечка в Палестині, яка належала Османській імперії, між католицькою і православною церквами щодо приналежності християнських святинь у Єрусалимі, Віфлеємі і Назареті на початку 1850-х років набула статусу міжнародної проблеми.

Микола зажадав у султана дати імператорові Росії право протегувати всім православним на території Османської імперії, а отримавши відмову, ввів російські війська в Молдавію і Валахію (червень 1853 року).

У листопаді 1853 року ескадра адмірала Нахімова знищила турецький флот біля Синопа. Великобританія і Франція, забезпечивши доброзичливий нейтралітет Австрії і Прусії, підтримали турок, і почалася Кримська війна, головною воєнною операцією якої стала облога Севастополя британськими і французькими військами. 2 березня 1855 року в розпал війни помер Микола, і його спадкоємцем став син Олександр II, який продовжував війну, доки 30 серпня (11 вересня) Севастополь не був зданий. За умовами підписаної в березні 1856 року Паризької угоди Росії заборонялося мати на Чорному морі військово-морський флот, військові фортеці та арсенали; Росія відмовлялася і від свого протекторату над православними підданими султана.


НА САЙТІ НЕ ПЕРЕДБАЧЕНА МОЖЛИВІСТЬ СКАЧУВАННЯ РОБІТ, ВОНИ ВИСИЛАЮТЬСЯ НА ЕЛЕКТРОННУ СКРИНЬКУ ПІСЛЯ ОПЛАТИ У РАЗІ ВИНИКНЕННЯ БУДЬ-ЯКИХ ПИТАНЬ ЗВЕРТАЙТЕСЯ ДО АДМІНІСТРАТОРА САЙТУ 0501022921, natvik78@yandex.ru

Замовити цю роботу за допомогою форми: