6 Грудня 2011 
admin 
Тип роботи:
Об'єм:
44 стор.
Вартiсть:
120 грн.Змiст:
Вступ
1. Передумови виникнення «східного питання»
1.1. Загальна характеристика зовнішньої політики
1.2. Передумови виникнення та основні етапи східного питання
1.3. Росія і східна криза 20-х років XIX в
2. «Східне питання» у зовнішній політиці Росії першої половини XIX століття
2.1. Військові дії в Закавказзі і на Балканах
2.2. Інтереси та участь європейських держав у східному питанні
2.3. Кримська війна
3. Історичні підсумки «східного питання»
Висовок
Список літератури
Висновок:
Микола І (правив у 1825-1855 роках) зосередив зусилля на зміцненні особистої влади і встановленні всебічного контролю у політичному, економічному і культурному житті країни. У 1827 році було заборонено приймати в гімназії дітей кріпосних селян. Новий університетський статут (1835 рік) практично ліквідував автономію університетів. Лютувала цензура. Були створені Власна його імператорської величності канцелярія для контролю за роботою міністерств і політична поліція - Третє відділення, яке органічно доповнювало Канцелярію. Микола побоювався поширення конституційних і революційних західних ідей у Росії, особливо після революцій 1830 і 1848-1849 років у Європі.
В період царювання Миколи I центральне місце в зовнішній політиці зайняло східне питання – взаємини з імперією Османа. Для Росії важливим завданням було зміцнення своїх позицій на Чорноморському побережжі і захист меж на півдні країни. Чорне море придбало величезне значення. Найважливішою проблемою для зовнішньої політики Росії було забезпечення найбільш сприятливого режиму чорноморських проток – Босфору і Дарданелл. Вільний прохід через них російських торгових судів сприяв економічному розвитку і процвітанню південних районів держави. Важливим напрямом політики Росії залишався Кавказ. Вона намагалася розширити свої кавказькі володіння, зробити остаточно стабільними межами в Закавказзі, забезпечити вільний і безпечний зв'язок знов придбаними територіями і включити весь кавказький регіон склад Російської імперії.
У зовнішній політиці Микола спирався на ідею панславізму, яка була спрямована проти Османської імперії і панування мусульман над слов'янським населенням південно-східної Європи.
Суперечка в Палестині, яка належала Османській імперії, між католицькою і православною церквами щодо приналежності християнських святинь у Єрусалимі, Віфлеємі і Назареті на початку 1850-х років набула статусу міжнародної проблеми.
Микола зажадав у султана дати імператорові Росії право протегувати всім православним на території Османської імперії, а отримавши відмову, ввів російські війська в Молдавію і Валахію (червень 1853 року).
У листопаді 1853 року ескадра адмірала Нахімова знищила турецький флот біля Синопа. Великобританія і Франція, забезпечивши доброзичливий нейтралітет Австрії і Прусії, підтримали турок, і почалася Кримська війна, головною воєнною операцією якої стала облога Севастополя британськими і французькими військами. 2 березня 1855 року в розпал війни помер Микола, і його спадкоємцем став син Олександр II, який продовжував війну, доки 30 серпня (11 вересня) Севастополь не був зданий. За умовами підписаної в березні 1856 року Паризької угоди Росії заборонялося мати на Чорному морі військово-морський флот, військові фортеці та арсенали; Росія відмовлялася і від свого протекторату над православними підданими султана.
Дана робота виконана без використання російськомовних джерел, має високий рівень унікальності та реальні посилання на джерела. НА САЙТІ НЕ ПЕРЕДБАЧЕНА МОЖЛИВІСТЬ СКАЧУВАННЯ РОБІТ, ВОНИ ВИСИЛАЮТЬСЯ ЗАМОВНИКУ ПІСЛЯ ОПЛАТИ. Для того, щоб ознайомитись з даною роботою (у форматі відео огляду), отримати звіт з перевірки на плагіат та іншу інформацію, звертайтесь за телефоном +380501022921 (Telegram, Viber, WhatsApp) або n0501022921@gmail.com
Категория: 
