ID роботи: 589
Тип роботи:
Об'єм: 103 стор.
Вартiсть: 450 грн.

---

Змiст:

Вступ
1. Загально-теоретичні засади інституту адміністративної відповідальності
1.1. Адміністративна відповідальність в систем заходів адміністративного примусу
1.2. Підстави адміністративної відповідальності
1.3. Принципи та правове регулювання адміністративної відповідальності
Висновки до 1 розділу
2. Адміністративний правопорядок у сфері торгівлі та підприємницької діяльності
2.1. Адміністративна відповідальність в галузі торгівлі та підприємницької діяльності
2.2. Особливості притягнення до адміністративної відповідальності у сфері підприємницької діяльності та торгівлі
Висновок до 2 розділу
3. Удосконалення адміністративного законодавства у сфері торгівлі та підприємницької діяльності
3.1. Проблеми адміністративної відповідальності юридичних осіб за правопорушення у сфері торгівлі та підприємницької діяльності
Висновки до 3 розділу
Висновки
Література

Висновок:

Поява інституту юридичної особи в адміністративному законодавстві обумовлена становленням товарно-грошових відносин у ринковій економіці, розвитком підприємництва, роздержавленням майна, а також наданням більш широких державно - владних повноважень громадським та іншим організаціям.

Зміна суспільно-політичної ситуації в Україні після набуття нею незалежності, розвиток підприємництва на основі різних форм власності, перехід до ринкової економіки та інші чинники спричинили прийняття Верховною Радою України ряду законів, якими було встановлено адміністративну відповідальність юридичних осіб. Такі норми містять, наприклад, Закони України «Про зайнятість населення», «Про об'єднання громадян», «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування», «Про виключну (морську) економічну зону України», «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», «Про відповідальність підприємств, установ та організацій за порушення законодавства про ветеринарну медицину», «Про електроенергетику», «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» тощо.

Частина законів включає норми-поняття щодо цієї відповідальності, не передбачаючи розміру штрафних санкцій, порядку провадження в справі тощо. Наприклад, стаття 30 Закону України «Про об'єднання громадян» визначає, що «в разі грубого або систематичного вчинення правопорушень, за поданням легалізуючого органу або прокурора на об'єднання громадян може бути накладено штраф в судовому порядку». Разом з тим переважна частина законів встановлює відповідальність в повному обсязі, тобто норми «прямої дії», при цьому порядок провадження в цих справах, оскарження рішень органів, уповноважених накладати стягнення є різним. Так, Законом України «Про виключну (морську) економічну зону України» визначено норми матеріального права: склади правопорушень, що посягають на охорону суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні, визначено види стягнень (основним з яких є штраф) і його розміри, та процесуальні норми: органи, які уповноважені розглядати справи про правопорушення, перелік посадових осіб, яким надано право накладати штраф, порядок виконання і оскарження рішень про притягнення до відповідальності.

Законодавець, встановлюючи адміністративну відповідальність юридичних осіб, вживає терміни «штраф», «відповідальність у вигляді штрафу». Незважаючи на те, що стосовно юридичних осіб термін «адміністративна відповідальність» безпосередньо не вживається, є підстави стверджувати, що у всіх випадках мова йде саме про адміністративну відповідальність. Це твердження ґрунтується на положеннях теорії права про наявність таких основних, загальновизнаних видів юридичної відповідальності, як дисциплінарна, адміністративна, кримінальна та цивільно-правова. Деякі вчені-правознавці розглядають питання про існування таких видів відповідальності, як конституційно-правова, матеріальна, відшкодування моральної шкоди.

Накладення на підприємство, установу або організацію штрафу безперечно є юридичною відповідальністю, яка полягає в обов'язку юридичної особи-правопорушника понести негативні наслідки у вигляді стягнень, які від імені держави накладають посадові особи уповноважених органів. Адже види стягнень у вигляді штрафу є атрибутом адміністративної відповідальності.

Проведене в магістерській роботі комплексне дослідження проблем адміністративної відповідальності у сфері підприємницької діяльності та торгівлі дозволило сформулювати такі узагальнені положення:

– поява інституту адміністративної відповідальності юридичних осіб в адміністративному праві зумовлена розвитком підприємництва на основі різних форм власності, становлення товарно-грошових відносин в економіці, роздержавлення майна, перехід від адміністративно-командних методів управління економікою до ринкових;

– норми чинного законодавства, якими регламентується адміністративна відповідальність юридичних осіб, неповно і суперечливо регулюють суспільні відносини даного типу, вони поки ще не складають єдиної цілісної системи, що дозволяє стверджувати про існування в Україні сукупності нормативно-правових актів, якими встановлена адміністративна відповідальність підприємств, установ, організацій та інших колективних суб’єктів;

– обґрунтована доцільність здійснення кодифікації існуючої сукупності нормативних актів, встановивши завдання та принципи провадження у справах про адміністративні правопорушення юридичних осіб, закріпивши правовий статус його учасників, загальний порядок розгляду справ та прийняття по ним рішень, їх оскарження та виконання;

– сформульовано поняття провадження у справах про адміністративні правопорушення юридичних осіб, під яким слід розуміти комплекс взаємопов’язаних та взаємообумовлених процесуальних дій, які здійснюються спеціально уповноваженими органами та посадовими особами, спрямованих на своєчасне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, зміцнення законності;

– провадження у справах про адміністративні правопорушення юридичних осіб повинно здійснюватись на підставі єдиних принципів, визначених в законі. Принципами провадження у справах про адміністративні правопорушення юридичних осіб мають бути ті вихідні положення та організаційно-правові засади, які ґрунтуються на нормах Конституції і закріплені безпосередньо у законодавстві про адміністративні проступки у вигляді норм права, що визначають зміст і форму усього провадження, захищаючи при цьому права юридичних осіб, інтереси держави.

Разом з тим, недостатньо тільки закріпити ці принципи, весь зміст процесуальної діяльності уповноважених державних органів та посадових осіб повинен відповідати їх положенням;

– запропонована система принципів такого провадження, до якої віднесено: законність, принцип об’єктивної (матеріальної істини), принцип справедливості, принцип рівності перед законом, принцип здійснення провадження національною мовою, принцип оперативності (швидкості) і простоти провадження, принцип публічності (офіційності) провадження, принцип відповідальності посадових осіб за належне (правильне) ведення провадження та прийнятий неправомірний акт, принципи гласності, самостійності та незалежності органів адміністративної юрисдикції та їх посадових осіб у прийнятті рішення у справі;

– процесуальний регламент провадження у справах про адміністративні правопорушення юридичних осіб складається із сукупності однорідних груп процесуальних дій – стадій, які відрізняються одна від одної колом учасників провадження, характером здійснюваних процесуальних дій та їх юридичними наслідками і разом з тим є відносно самостійними. Можна запропонувати чотири стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення юридичних осіб: порушення справи та попереднє адміністративне розслідування; розгляд справи по суті та винесення по ній постанови; перегляд справи у зв’язку з оскарженням або опротестуванням постанови по справі; виконання постанови по справі;

Важливою гарантією дотримання прав і законних інтересів юридичних осіб під час здійснення провадження мають бути закріплені в законі загальні і спеціальні строки розгляду справ; коло учасників провадження в справах про адміністративні правопорушення юридичних осіб та їх правовий статус; порядок виклику свідка, перекладача, експерта, потерпілого та їх опитування, а також наслідки їх неявки за викликом, встановлена відповідальність свідка за завідомо неправдиві свідчення.

За результатами розгляду справи про адміністративні проступки юридичних осіб рішення повинно прийматись у вигляді постанови, винесеної уповноваженими на те органами (посадовими особами), яка за юридичними наслідками може бути двох видів: про накладання адміністративного стягнення та про закриття справи, визначено зміст такої постанови.

Проблематика обраної теми – це відсутність чітко злагодженої законодавчої бази в галузі здійснення комерційної діяльності. На сучасному етапі потрібно формувати та вдосконалювати вже існуючу систему законодавства, забезпечити рівні права фізичних та юридичних осіб в здійсненні комерційної діяльності.

НА САЙТІ НЕ ПЕРЕДБАЧЕНА МОЖЛИВІСТЬ СКАЧУВАННЯ РОБІТ, ВОНИ ВИСИЛАЮТЬСЯ НА ЕЛЕКТРОННУ СКРИНЬКУ ПІСЛЯ ОПЛАТИ. Для того, щоб ознайомитись з оглядом цієї роботи у форматі відео, отримати звіт з перевірки на плагіат та іншу інформацію, звертайтесь за телефоном +380501022921 (Telegram, Viber, WhatsApp) або n0501022921@gmail.com

Замовити цю роботу за допомогою форми: