ID роботи: 2162
Тип роботи:
Об'єм: 32 стор.
Вартiсть: 70 грн.

---

Змiст:

Вступ
1. Гомер – легендарний давньогрецький поет. Епос гомера
1. Загальна характеристика творчої спадщини Гомера
1.2. Особливості художнього стилю Гомера
2. Місце гомера у світовій літературі
2.1. „Одіссея” та „Іліада” та їх місце у світовій літературі
2.2. Роль творів Гомера у розвитку світової літератури
Висновки
Література

Висновок:

Те, що Гомер відобразив в своїй творчості риси двох суспільно-історичних формацій, забезпечило йому небувалу популярність у всі століття стародавньої історії. Твори Гомера постійно виконувалися на святах, вони були першим предметом вивчення в школах, і вже з Арістотеля (IV в. до н. э.) почалося в Греції наукове їх вивчення. Супротивники Гомера, що засуджували його з моральної точки зору (як, наприклад, Ксенофан, VI, або Платон, V — IV вв. до н. э.), не заподіяли майже ніякого збитку його універсальної популярності. Коли пройшли століття наївної віри, Гомера почали тлумачити алегорично, моралістичний або богословські.
Гомерівський героїчний епос залишив глибокий слід у дальшому розвитку грецької літератури, потім римської, а ще пізніше - літератури різних європейських народів.
Гомерівський епос став джерелом сюжетів для багатьох поетичних творів і зразком віршованої форми. Зокрема, гомерівський гекзаметр набув значення канонічного розміру для віршованого героїчного епосу й епічної поезії взагалі. Кіклічні поеми, що виникли пізніше, розвивали й доповнювали зміст «Іліади» й «Одіссеї». Поема «Повернення», текст якої до нашого часу не дійшов, була складена з таким розрахунком, щоб, так би мовити, «пришити» початок до «Одіссеї», заповнити розрив у часі між дією «Іліади» й «Одіссеї». У «Поверненні» розповідалось про різні нещастя, що трапилися з ахейськими героями, як кара за зруйнування Трої, кара з боку тих богів, які були на боці троянців. Йшлося про вбивство Агамемнона й Кассандри Егістом, про помсту Ореста за смерть Агамемнона, про повернення в Спарту її царя Менелая з віднятою у троянців Єленою саме в той день, коли загинули Клітемнестра й Егіст від рук Ореста - месника за смерть батька. Автор поеми міг деякі епізоди запозичити з «Одіссеї». До таких запозичень, наприклад, можна віднести оповідь про перебування Одіссея в Аїді і про його зустріч там з Ахіллом, Агамемноном та іншими учасниками Троянської війни 19, 524.
Впливом Гомера ознаменований вже самий початок римської літератури (Лівія Андроник, Невій і Енній). Шанувальником Гомера був Цицерон (I в. до н. э.), а щодо впливу Гомера на Вергилія (те е століття) написані десятки великих і малих книг і статей. Навіть у смутну епоху Вергилія, коли література вже далеко пішла від простоти, ясності і безумовної народності Гомера, Гомер все ще залишався зразком для наслідування, яке доходило до запозичення з нього і епітетів, і метафор, і окремих виразів, і навіть цілих сцен.
В середні віки Гомер успіху не мав і його забули. У Данте (XIII в.) вже зовсім інше відношення до Гомера. У Данте він співак, “вищий за співаків всіх країн” і “видатний поет”.
Годі і говорити про те, наскільки відродився інтерес до Гомера в епоху Ренесансу. Тут знову з'явилися творці епосу, які запозичували у Гомера рішуче все: і окремі вирази, і окремі образи, і сцени. Такий, наприклад, “Звільнений Єрусалим” Торквато Тассо (XVI в.). Надалі західна література повна нескінченних суперечок про порівняльне значення Гомера і Вергилія. Гомер перекладається всіма мовами, коментується і стає предметом наслідування в різних країнах. Здається, краще всього про високе значення Гомера міркував знаменитий французький теоретик класицизму Буало (XVII в.).
У XVIII в. — і дедалі більше — Гомер трактується як символ всього грецького народу, а його поеми починають сприйматися як пізніша композиція з окремих билин або пісень. Можна було б привести довгий ряд імен крупних дослідників, що встали на цей шлях. Всі ці критики, крім того, висували на перший план безумовно народність Гомера, простоту і наївність його світогляду, безхмарний, дитячий характер його образів, його геніальність і незрівнянність. Це свідчило вже про початок романтизму в літературі. Але Гомер пережив не тільки Відродження, класицизм і романтизм. В період розквіту позитивної філологічної науки, тобто в середині XIX в., він піддався всесторонньому вивченню і піддається йому аж до теперішнього часу з лінгвістичної, літературознавства, соціально-політичної, етнографічної і археологічної точок зору. Протягом XIX—XX ст. з'явилася величезна кількість видань Гомера і коментарів до них.
Візантія теж навряд чи коли-небудь забувала Гомера, наскільки можна судити по коментарях до нього (Євстафій, XII в.) і його викладах (віршованим, як Цец, XII в., або прозаїчним, як історик Іоанн Малала, VI в.). У староруській літературі згадки про Гомера починаються ще з XII в. У XVIIa. його знавцем виявляється Сімеон Полоцкий, а в XVIII в. число поклонників і перекладачів Гомера росте на чолі з такими письменниками, як Кантемір, Ломоносов, Тредіаковський, Сумароков, Хераськов, Державін, Карамзін, Радіщев і Крилов.
В українській літературі XIX в. не було майже жодного письменника, який би не надихався Гомером.
Отже, жоден поет не мав такого величезного впливу на свій народ і на світову літературу, як Гомер. Хоча його пісні складалися для панівних класів, але вони настільки відповідали почуттям і думкам усього народу, що за допомогою мандрівних рапсодів швидко поширилися по усьому еллінському

НА САЙТІ НЕ ПЕРЕДБАЧЕНА МОЖЛИВІСТЬ СКАЧУВАННЯ РОБІТ, ВОНИ ВИСИЛАЮТЬСЯ НА ЕЛЕКТРОННУ СКРИНЬКУ ПІСЛЯ ОПЛАТИ. Для того, щоб ознайомитись з оглядом цієї роботи у форматі відео, отримати звіт з перевірки на плагіат та іншу інформацію, звертайтесь за телефоном +380501022921 (Telegram, Viber, WhatsApp) або n0501022921@gmail.com

Замовити цю роботу за допомогою форми: