перейти на сайт>>

Право на справедливий судовий розгляд в цивільному судочинстві

ID роботи: 10147
Тип роботи: Дипломная
Об'єм: 130 стор.
Вартiсть: 250 грн.


Змiст:

Вступ

РОЗДІЛ 1. Ступінь наукової розробки та методологія дослідження

1.1. Ступінь наукової розробки теми

1.2. Методологія дослідження

Висновки до розділу 1

РОЗДІЛ 2. Складові елементи права на справедливий судовий розгляд у цивільному судочинстві

2.1. Необтяжений доступ до суду (судової установи)

2.2. Належна та справедлива процедура розгляду справи

2.3. Публічність розгляду справи та проголошення рішення

2.4. Розумний строк розгляду справи

2.5. Незалежність і безсторонність суду, як основна складова права на справедливий судовий розгляд

Висновки до розділу 2

РОЗДІЛ 3. Поняття та критерії справедливого судового розгляду у вітчизняному та міжнародному законодавстві

3.1. Право на справедливий судовий розгляд та національна практика цивільного судочинства

3.2. Право на справедливий судовий розгляд в рішеннях ЄСПЛ(Європейський суд з прав людини)

Висновки до розділу 3

Висновки

Використана література



Висновок:

Отже, в даній роботі була зроблена спроба розкрити зміст права на справедливий судовий розгляд, оцінити його місце у законодавстві України, в тому числі і шляхом порівняння з європейськими державами, з’ясувати яким чином це право може вдосконалюватися у вітчизняній правовій системі, а також вирішені основні завдання, поставлені на початку дослідження:

1. Досліджено ступінь наукової розробки проблеми забезпечення права на справедливий судовий розгляд в цивільному судочинстві. Право на суд у цивільному судочинстві як конвенційна норма має характер норми jus cogens, адже закріплює визнані міжнародним співтовариством мінімальні вимоги до сфери здійснення правосуддя у цивільних справах, які повинна забезпечити держава в національному правопорядку з метою захисту порушених, невизнаних та оспорюваних прав, свобод та інтересів, і відхилення від якої є неможливим.

Справедливість - це морально-етична категорія, яка повинна розглядатися в рамках цивільно-процесуальних відносин у двох аспектах: як принцип цивільного судочинства, а також як вимога, що пред’являється до судового рішення. Будучи принципом цивільного судочинства, маючи змістове закріплення в нормах цивільно-процесуального законодавства, справедливість знаходить своє відображення на кожній стадії цивільного судовиробництва. У рамках судового розгляду під справедливістю слід розуміти процесуальні дії (бездіяльність) суду та осіб, які беруть участь у справі, спрямовані на захист порушених і/або оспорюваних прав, свобод і законних інтересів добросовісних суб’єктів матеріальних правовідносин.

Справедливий судовий розгляд у цивільному процесуальному законодавстві розкривається через принципи цивільного процесу, а саме: здійснення правосуддя тільки судами, рівність всіх перед законом і судом, розумний строк судочинства і розумний термін виконання судової постанови, одноособовий і колегіальний розгляд цивільних справ, незалежність суддів, публічність судового розгляду, здійснення судочинства на основі змагальності і рівноправності сторін.

2. Охарактеризована методологія дослідження. Зазначається, що для дослідження правового механізму забезпечення права на справедливий судовий розгляд в цивільному судочинстві краще використовувати широкі рамки аналізу питань, пов’язаних з об’єктом справжнього дослідження, яким і є інтегративних підхід, який дозволяє виявити і пояснити конкретні фактори та їх значущість для формування процесуально-правового механізму забезпечення права на справедливий судовий розгляд в цивільному судочинстві, розкрити його структуру і виявити складові елементи.

3. Проаналізовано необтяжений доступ до суду (судової установи) як складовий елемент права на справедливий судовий розгляд у цивільному судочинстві. Можна відзначити, що право на справедливий судовий розгляд неоднорідне: воно складається з групи прав, що входять у нього. В аспекті реалізації права на суд у цивільному судочинстві  наукове значення має дослідження доступу до суду як права на доступ до суду першої інстанції в межах судової юрисдикції, що може мати певні легітимні законодавчі обмеження відповідно до принципу пропорційності, а також права подальшого інстанційного доступу до суду.  В цьому контексті доступ до суду також може розглядатися як складова більш широкого концепту – доступності правосуддя у цивільних справах.

4. Визначено передумови належної та справедливої процедури розгляду справи. Суди повинні правильно застосовувати норми права, тобто не повинен порушуватися принцип правової визначеності – res judicata. Для цього законодавець повинен приймати закони з явним, зрозумілим змістом і смисловим навантаженням, які не підлягають подвійному тлумаченню.

Порушення даного принципу судами підриває довіру громадян до держави, оскільки громадяни не знають як поводитися в певній ситуації, коли суди по аналогічних справах виносять протилежні рішення.

5. Охарактеризовано принцип публічності розгляду справи та проголошення рішення. Що стосується публічності судочинства, то сучасні дослідження та судова практика, як правило, зорієнтовані на формально-догматичне тлумачення та застосування відповідних норм. У аспекті ж права на суд, очевидно, що гласність має інтерпретуватися як право на гласний суд для сторін, що включає гласність власне судового розгляду та гласність судового рішення, а також право громадськості бути присутніми у залі судових засідань під час розгляду справи.

6. З’ясовано особливості визначення розумного строку розгляду справи  у цивільному судочинстві. У цивільному судочинстві усі справи, як суди першої інстанції, розглядають місцеві суди, перебіг розумного строку завжди починається з моменту пред’явлення позову до суду першої інстанції. Коли позовна заява надсилається поштою, строк повинен обчислюватися з моменту подачі позовної заяви на відділення поштового зв’язку. Закінчення перебігу розумного строку судового розгляду пов’язується із ухваленням остаточного рішення суду у цивільній справі та його виконанням. Підхід до того, що слід вважати остаточним рішенням у практиці ЄСПЛ також є неоднозначним.

7. Досліджено незалежність і безсторонність суду, як основну складову права на справедливий судовий розгляд. Суд повинен бути незалежним та неупередженим. Об’єктивність суду впливає на ефективність судового захисту і, отже, підвищує рівень довіри громадян до судової системи. У цивільному процесі передбачена можливість відводу судді при наявності обставин, що викликають сумнів в його об’єктивності та неупередженості. Критеріальними характеристиками поняття «суд, створений на підставі закону» у цьому відношенні виступають: 1) правова основа існування суду; 2) правосуб’єктність суду (предметна, функціональна та територіальна юрисдикція і відповідні повноваження); 3) належний склад суду (відповідна кількість суддів і законні підстави їх участі у процесі).

8. Визначено особливості реалізації права на справедливий судовий розгляд у національній практиці цивільного судочинства. В сучасних умовах однією з провідних тенденцій у сфері відправлення правосуддя у цивільних справах є інтернаціоналізація цивільного судочинства, що покликана гармонізувати національні цивільно-процесуальні системи до міжнародних стандартів цивільного судочинства. В цьому контексті велике значення має дослідження та впровадження у цивільне судочинство принципу верховенства права як одного із міжнародно-правових основоположних принципів права.

Справедливість як вимога, що пред’являється до судового рішення, є результатом історичного розвитку менталітету українського суспільства і відображенням міжнародних стандартів правосуддя у цивільних справах в рамках вітчизняного судочинства. Будучи елементом суб’єктивного сприйняття суддею потенційного ставлення суспільства до винесеного рішення, справедливість повинна пред’являтися в якості додаткової вимоги (поряд із законністю і обгрунтованістю) до виконання, допускає можливість «суддівського розсуду».

9. Досліджено особливості реалізації права на справедливий судовий розгляд в рішеннях ЄСПЛ(Європейський суд з прав людини).

Право на справедливий судовий розгляд є дієвою гарантією забезпечення захисту прав і свобод людини в Європейському суді з прав людини. Широке застосування цього права обумовлено його закріпленням у Європейській конвенції про захист прав людини і основних свобод (ст. 6).

У структурі ЄКПЛ п. 1 ст. 6 має фундаментальне значення з точки зору забезпечення інших конвенційних прав та свобод. Невипадково, що при розгляді справ щодо порушення прав та свобод, перелічених у ЄКПЛ, як правило, ЄСПЛ вдається до паралельного розгляду питання і щодо порушення права на справедливий судовий розгляд. У науковій літературі зустрічаються різні версії інтерпретації п.1 ст. 6 ЄКПЛ. Найбільш поширеними є її інтерпретації як: 1) права на справедливий судовий розгляд та 2) доступності правосуддя.

У підсумку необхідно підкреслити, що рівноправність сторін та змагальність у цивільному судочинстві визначають конфігурацію правового статусу сторін та суду як органу судової влади. У контексті забезпечення конвенційного права на суд, рівноправність сторін полягає у наданні рівних процесуальних можливостей щодо представлення своєї позиції в суді, а змагальність є вимогою доведення до відома сторін доказового матеріалу у справі та їх реального доступу до цих доказів. Аналіз національних законодавств та судових практик однозначно доводить, що для забезпечення ефективності цивільного судочинства доцільно закріпити на законодавчому рівні принцип судового керівництва, що відповідає загальним тенденціям у сфері цивільного судочинства з точки зору модернізації змагальності як моделі цивільного процесу.


НА САЙТІ НЕ ПЕРЕДБАЧЕНА МОЖЛИВІСТЬ СКАЧУВАННЯ РОБІТ, ВОНИ ВИСИЛАЮТЬСЯ НА ЕЛЕКТРОННУ СКРИНЬКУ ПІСЛЯ ОПЛАТИ. Для того, щоб ознайомитись з оглядом цієї роботи у форматі відео, отримати звіт з перевірки на плагіат та іншу інформацію, звертайтесь за телефоном +380501022921 (Telegram, Viber, WhatsApp) або n0501022921@gmail.com

Замовити цю роботу за допомогою форми: