ID роботи: 9642
Тип роботи:
Об'єм: 95 стор.
Вартiсть: 350 грн.

---

Змiст:

Вступ

Розділ 1. Супервізія як основний елемент практичного компонента підготовки персоналу соціальних організацій

1.1. Поняття та сутність супервізії

1.2. Мета, завдання та функції супервізії у закладах соціальної сфери

1.3. Види супервізії

Розділ 2. Методологічні аспекти супервізійної роботи в соціальному закладі

2.1. Основні стилі супервізора в соціальній роботі

2.2. Фокуси супервізії

2.3. Характеристика механізму супервізійної роботи у сучасному соціальному закладі

Розділ 3. Дослідження ефективності проведення супервізії у науково-практичному центрі медико-соціальних та психотехнологій (кафедри практичної психології та соціальної роботи СНУ ім. В.Даля)

3.1. Визначення пріоритетних напрямків супервізійної роботи у науково-практичному центрі медико-соціальних та психотехнологій (кафедри практичної психології та соціальної роботи СНУ ім. В.Даля)

3.2. Організація супервізії у науково-практичному центрі медико-соціальних та психотехнологій (кафедри практичної психології та соціальної роботи СНУ ім. В.Даля)

3.3. Оцінювання ефективності супервізійної роботи в соціальному закладі

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Висновок:

Аналіз наукової літератури свідчить, що немає єдиного ба­чення щодо розуміння поняття «супервізія» і його застосування. Варто зазначити, що супервізія – це допомога одного, більш досвідченого, професіонала менш досвідченому колезі. Але це визначення є досить вузьким. Науковці по-різному визначають і використовують цей термін. Так, наприклад, у консультуванні і в менеджменті супервізія визначається як спостереження більш досвідченішого колеги за менш досвідченим, обговорення силь­них та слабких сторін, виправлення помилок, що виникають у процесі роботи. У цьому випадку супервізію можна розглядати як систему професійної підтримки спеціалістів, що працюють у сфе­рі «людина – людина».

Буквальний переклад поняття «супервізія» з англійської мови означає «нагляд», що не відповідає повному його змісту. В українській мові найближчим йому у змістовному плані є поняття «наставництво», у значенні «давати поради, навчати чогось, на­правляти, націлювати, скеровувати, спрямовувати». У професій­ній лексиці має місце також вживання такого терміну як « куратор» (особа, якій доручено наглядати за якою-небудь роботою).

У наукових працях Л.Денбурі, Д. Петерса, М.Річардс, К.Форда та інших зарубіжних дослідників поняття «супервізія» трактується як основний засіб, за допомогою якого визначений установою су­первізор полегшує роботу персоналу індивідуально й колективно та забезпечує стандарти роботи. Поняття супервізії визначається через моделі аналізу і компетентного розв’язання ситуацій, що виникають у взаємодії з клієнтами.

Детальний аналіз визначення поняття «супервізії», запропо­новане вище зазначеними науковцями, дозволяє розглянути його по-різному:

 як стосунки між однією людиною – супервізором, та іншою – супервізованим;

 як процес забезпечення реалізації політики організації та на­дання допомоги людині працювати якнайкраще;

 як процес розвитку команди та формування правил групи, єд­нання індивідуального та колективного у роботі супервізора;

 як процес забезпечення якомога кращих послуг для клієнтів соціальних служб;

 як процес взаємодії, активним учасником якого є супервізова- ний, який має розвивати та отримувати допомогу для розви­тку своїх навичок та впевненості, бути активним та ініціатив­ним у своєму підході до супервізії;

 як процес, у якому безперестанно виникає встановлення зв’язку між супервізором і супервізованим(и) у їх щоденній роботі.

Більшість фахівців сходяться на думці, що супервізія  – це особливий вид професійної діяльності або практики, яка спрямована на надання допомоги людям (професіоналам), що надають психологічну допомогу іншим людям. Але на цьому збіг в розумінні того, що таке супервізія, які існують види або форми супервізії, які її цілі і шляхи, теоретико-методологічні підстави і взагалі яким є її зв’язок з фундаментальною психологічною наукою, фактично закінчуються або обмежуються.

З огляду на особливості взаємодії супервізора і супервізова­ного, виокремлюють такі різновиди супервізії:

а) менеджерська супервізія, за якої супервізор є безпосереднім менеджером пра­цівника, а їхні стосунки розгортаються за схемою «керівник – під­леглий»;

б) наставницька супервізія – супервізор діє як учитель, наставник, переймаючись тим, як його підопічний опановує зна­ння і навички;

в) навчальна (тренінгова) супервізія, особливість якої полягає в тому, що супервізований є студентом, який пере­буває в організації на практиці, а супервізор зобов’язаний спри­яти йому в цьому і несе певну відповідальність за результат;

г) консультаційна супервізія – супервізор не несе відповідальності за супервізованого і його роботу, добровільно пропонуючи свої послуги консультанта. Найпоширенішою є менеджерська супер­візія, і тому роль супервізора часто ототожнюють з ролями ке­рівника.

Супервізія може бути внутрішньою (здійснюють її керівники або спеціально призначені досвідчені працівники), зовнішньою (яку здійснюють запрошені експерти, консультанти), взаємною (інтравізія). Найчастіше супервізорами є досвідчені, компетентні фахівці-практики, чиї знання і досвід допомагають розв’язувати проблеми супервізованих; науковці або освітяни, які займаються науковою роботою і беруть участь у практичних соціальних проек­тах, співпрацюючи з державними службами чи громадськими орга­нізаціями соціальної сфери.

Введення інституту супервізії та оволодіння моделями, доцільне вміле їх використання на практиці буде сприятиме розвитку соціальної роботи, підвищенню її якості. В основі супервізорства лежить ідея активного використання досвіду, що був накопичений в процесі практичної діяльності.

В сучасній Україні супервізорство ще не має широкого вжитку. Однак, воно заслуговує на серйозну увагу, тому що поряд з інноваційними організаційними та змістовними формами соціальної роботи, які вже використовуються, може стати дуже результативним засобом діяльності.

В аналітичному розділі було проведено дослідження ефективності проведення супервізії у науково-практичному центрі медико-соціальних та психотехнологій (кафедри практичної психології та соціальної роботи СНУ ім. В.Даля).  У процесі дослідження ефективності проведення супервізії   була розроблена педагогічна технологія формування компетентності фахівців соціальної сфери, що представляє собою опис попередньо спроектованого і всебічно обґрунтованого розвитку особистості студентів в освітній діяльності під керівництвом викладача та/або самостійно при вирішенні тих чи інших освітніх і професійних завдань. Основу педагогічної технології складають суб’єктно-діяльнісний, технологічний підхід та особистісно-орієнтований підходи до організації освітнього процесу. Основною метою розробленої педагогічної технології є досягнення майбутніми фахівцями високого рівня сформованості компетентності достатньою для здійснення ефективної професійної діяльності.

В якості основних психолого-педагогічних умов формування професійної  компетентності майбутніх фахівців соціальної сфери типу нами були виділені наступні: 1) професійна компетентність самого викладача (виступаючого, в тому числі і у ролі супервізора); 2) використання освітніх технологій, які актуалізуючть професійноу компетентність майбутніх фахівців соціальної сфери – індивідуальної супервізії та групової супервізії соціально-психологічного тренінгу; 3) спрямованості соціально-психологічного тренінгу та супервізії на підвищення потреби студентів у самоаналізі, самопізнанні, саморозвитку, розуміння себе та іншого; 4) придбання індивідуального досвіду самопізнання, саморозвитку і самокорекції в навчальному процесі (в рамках навчальних дисциплін, дослідницької діяльності, різних видів практики); 5) взаємодія викладача і студентів, заснована на особистісно-орієнтованому підході.

Використання супервізії в професійній підготовці майбутніх фахівців соціальної сфери і проведення соціально-психологічного тренінгу показали необхідність використання даних технологій для підвищення ефективності навчання та формування їх професійної компетентності.

Супервізія була спрямована на усвідомлення майбутніми фахівцями соціальної сфери реальності того, що відбувається: усвідомлення меж власної професійної компетентності, своїх індивідуально-особистісних особливостей, ціннісних координат, розуміння власних почуттів, переживань і поведінкових патернів у професійній діяльності. Непрямим чином супервізія дозволила багатьом студентам оцінити правильність власного професійного вибору та вибрати конкретну сферу своєї майбутньої професійної практики та майбутньої спеціалізації.

Також можна говорити про значний розвиток у студентів умінь усвідомлювати, розуміти й описувати свої емоційні стани і переживання і стани інших людей, причини і наслідки, як своєї поведінки, так і поведінки оточуючих.

Таким чином, ми можемо зробити висновок про те, що застосування супервізії у професійній підготовці майбутніх фахівців соціальної сфери і проведення соціально-психологічного тренінгу показали необхідність використання даних технологій для підвищення ефективності навчання та формування їх професійної компетентності. На супервізії відбувалося усвідомлення майбутніми фахівцями реальності того, що відбувається: усвідомлення меж власної професійної компетентності, своїх індивідуально-особистісних особливостей, ціннісних координат, розуміння власних почуттів, переживань і поведінкових патернів у професійній діяльності. На наш погляд, непрямим чином супервізія дозволила багатьом студентам оцінити правильність власного професійного вибору та вибрати конкретну сферу своєї майбутньої професійної практики та майбутньої спеціалізації. У ході групової супевізії, яка була проведена у формі соціально-психологічного тренінгу у студентів сформувався комплекс знань про закономірності власних психічних проявів і проявів інших людей, про власні професійні обмеження і можливості, вони навчилися шукати і розпізнавати власні внутрішні ресурси і активно їх використовувати в професійній діяльності. Студенти в процесі індивідуальної супервізії та соціально-психологічного тренінгу значно розширили власні уявлення про себе, усвідомили цінності власного «Я» і цінності «Я» інших людей, оволоділи навичками рефлексії як засобу самопізнання. У студентів сформувалися навички і здатності концентрувати свою свідомість на собі, своєму внутрішньому світі і своєму місці у взаєминах з іншими. Також можна говорити про значний розвиток у студентів умінь усвідомлювати, розуміти й описувати свої емоційні стани і переживання і стани інших людей, причини і наслідки, як своєї поведінки, так і поведінки оточуючих. І, нарешті, у студентів сформувалися потреби у власному самопізнанні, саморозвитку і самокорекції. Слід зазначити, що в умовах вищої професійної освіти і педагоги, і учні повинні розуміти прогностичні і перетворюючі функції самоактуалізації особистості, її внутрішнього світу, цілеспрямовано організовувати навчальний процес з особистісно розвиваючих позицій, координуючись  в своїх цілях, завданнях і формах взаємодії.

Таким чином, найбільш ефективними для формування професійної компетентності майбутніх фахівців допомагаючих професій соціономічного типу  є така психолого-педагогічна технологія, як   навчальна супервізія, що реалізуються в процесі їх професійної підготовки.

Дана робота виконана без використання російськомовних джерел, має високий рівень унікальності та реальні посилання на джерела. НА САЙТІ НЕ ПЕРЕДБАЧЕНА МОЖЛИВІСТЬ СКАЧУВАННЯ РОБІТ, ВОНИ ВИСИЛАЮТЬСЯ ЗАМОВНИКУ ПІСЛЯ ОПЛАТИ. Для того, щоб ознайомитись з даною роботою (у форматі відео огляду), отримати звіт з перевірки на плагіат та іншу інформацію, звертайтесь за телефоном +380501022921 (Telegram, Viber, WhatsApp) або n0501022921@gmail.com

Замовити цю роботу за допомогою форми: