22 Травня 2013 
admin 
Тип роботи:
Об'єм:
30 стор.
Вартiсть:
70 грн.Змiст:
Вступ
Розділ І
передумови формування теорії революції К. Маркса та Ф. Енгельса
1.1. Розвиток теорії революції у другій половині ХІХ ст.
1.2. Розробка ідей світової революції у творах К. Маркса та Ф. Енгельса
Розділ ІІ
Характеристика умов формування, змісту та основних етапів революції у теорії К. Маркса та Ф. Енгельса
2.1. Умови формування і основні складові революції у теорії К.Маркса і Ф.Енгельса
2.2. Зміст та етапи революційного процесу у теорії К. Маркса та Ф. Енгельса
Висновок
Список літератури
Висновок:
ХІХ сторіччя привнесло людству проблеми, які воно не змогло ігнорувати. Наполеонівські війни, революції підвищили рівень насилля в Європі. Масштабні демографічні дислокації, бідність, розшарування суспільства супроводжували індустріалізацію, яка розпочалась у другій половині ХІХ сторіччя. К. Маркс та Ф. Енгельс започаткували класову теорію революційних війн. Класова теорія перетворилась в ідеологію, яку використовували революціонери для радикальних змін, реструктуризації економічних та соціальних відносин, що, як вони сподівались, будуть сприяти зникненню соціальних конфліктів.
У трактуванні самого поняття революції історично склалися дві традиції: історіософська і соціологічна. В історіософській традиції революція постає як радикальний розрив безперервності, фундаментальна тріщина, «катаклізм проривів». Типовий приклад – трактування революції К.Марксом та Ф.Енгельсом. У соціологічній традиції центр уваги переноситься з загальних моделей і кінцевих результатів на альтернативні сценарії соціальних процесів, кошти яких люди можуть використовувати, щоб творити і перетворювати історію. Революції розглядаються як найяскравіший прояв людської творчості, втілюється в колективну дію в критичні моменти історичного процесу.
Історію людства Маркс розуміє як наростання такої відчуженості і от врешті «людина в своєму освоєнні світу не впізнає себе саму як першоджерело, як творця, а світ (тобто природа, речі, інші люди і вона сама) здається йому чужим, стороннім по відношенню до нього. Вони, як предмети, йому протистоять, хоча могли б бути створені ним самим. Відчуження означає сприйняття світу (і себе самого) пасивно, розірвано, у відриві суб’єкта від об’єкту». Так і втрачається живий зв’язок людини із навколишнім світом, зв’язок із собою – людина стає чужинцем, чому окремо посприяли поділ праці і приватна власність, як фактори позбавлення праці творчого начала.
Апогеєм відчуження стає епоха капіталістичного суспільства, – і ця кульмінація настільки визначальна, що, на думку Маркса та Енгельса, мала б потягнути за собою революцію, водночас «ще раз слід підкреслити, що Маркс не обмежував свою мету звільненням робочого класу, а мріяв про звільнення людської сутності шляхом повернення всім людям невідчужуваного і, таким чином, вільної праці, про суспільство, яке живе заради людини, а не заради виробництва товарів і в якому людина перестає бути потворним недоноском, а перетвориться на повноцінно розвинену людська істота».
У марксистській концепції історичного процесу революції – це найяскравіші і найглибші явища продуктивної активності людей, які втілюються головним чином в колективній дії в кризові моменти передісторії. Революційні процеси розглядаються в єдності двох напрямків.
У загальному погляді на причини і хід історії людства революція є спосіб переходу від однієї суспільно-економічної формації до іншої, якісний стрибок і оновлення сутності в системній цілісності суспільства, висхідній на вищий рівень (виток) розвитку.
Передумови і «механіка» такого перетворення, що охоплює базис і надбудову і «дух» людського життя, класично описані К.Марксом і Ф.Енгельсом. Вся історія життя суспільної формації між революціями від її народження до її смерті ділиться надвоє: на висхідну, прогресивну стадію і стадію спадну, консервативну.
Висновки з теорії революції К.Маркса та Ф. Енгельса стосуються конкретних історичних явищ революції, стають узагальнюючими для дослідження наступних революцій:
1) революційні події є наслідком боротьби класів;
2) пролетаріат і його боротьба є основою революційного руху;
3) революція показує відсутність єдності того чи іншого класу, серед класів завжди існує розкол на окремі групи і прошарки;
4) революція несе з собою жорстокість і насилля, але в окремих випадках вони виправдані.
І саме головне, на їх думку, можливо встановити загальні закономірності й закони революції, осягнути їх логіку.
НА САЙТІ НЕ ПЕРЕДБАЧЕНА МОЖЛИВІСТЬ СКАЧУВАННЯ РОБІТ, ВОНИ ВИСИЛАЮТЬСЯ НА ЕЛЕКТРОННУ СКРИНЬКУ ПІСЛЯ ОПЛАТИ. Для того, щоб ознайомитись з оглядом цієї роботи у форматі відео, отримати звіт з перевірки на плагіат та іншу інформацію, звертайтесь за телефоном +380501022921 (Telegram, Viber, WhatsApp) або n0501022921@gmail.com
Категория: 
