перейти на сайт>>

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ ПЕДАГОГІЧНОЇ ВЗАЄМОДІЇ СУБ’ЄКТІВ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ УНІВЕРСИТЕТУ

ID роботи: 10195
Тип роботи: Дипломная
Об'єм: 69 стор.
Вартiсть: 200 грн.


Змiст:

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ ВЗАЄМОДІЇ ВИКЛАДАЧІВ І СТУДЕНТІВ У ВНЗ

1.1. Визначення поняття культури взаємодії у спілкуванні людей

1.2. Особливості культури взаємодії викладачів та студентів у ВНЗ

1.3. Умови успішної комунікації у педагогічній взаємодії

Висновки до розділу 1

РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ ВЗАЄМОДІЇ ВИКЛАДАЧІВ І СТУДЕНТІВ У ВНЗ

2.1. Дослідження рівня сформованості культури взаємодії викладачів і студентів у ВНЗ

2.2. Моделювання процесу формування культури взаємодії викладачів і студентів у ВНЗ

2.3. Інструментально-технологічне забезпечення процесу формування культури взаємодії викладачів і студентів у ВНЗ

Висновки до розділу 2

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



Висновок:
Таким чином, у процесі дослідження була досягнута його мета, а саме розглянуті теоретичні та методичні аспекти формування культури взаємодії викладачів і студентів у ВНЗ та виконані основні завдання дослідження. 1. Надано визначення поняття культури взаємодії у спілкуванні. Культура педагогічної взаємодії – це одна з форм соціальних людських контактів, що реалізуються у вузі комунікативними засобами,   забезпечують транслювання та присвоєння ціннісного досвіду, обумовлюють соціально-культурний розвиток і саморозвиток суб’єктів навчального процесу, сприяють вдосконаленню останнього. Досліджено культуру взаємодії викладачів і студентів як психолого-педагогічну проблему. В особистісно-орієнтованій освіті фундаментом будь-якої педагогічної технології є розуміння і взаєморозуміння, які, в нашому випадку, забезпечують повноцінний діалог в освітньому процесі вузу та визначають культуру педагогічної взаємодії. Роль культури для людини полягає в тому, що вона набуває досвід, формує уявлення (картину світу) і прилучається до цінностей, тобто набуває досвід ставлення до практичного досвіду і ситуації. 2. Проаналізовано особливості культури взаємодії викладачів та студентів у ВНЗ. Педагогічна  взаємодія є варіантом соціальної взаємодії, що здійснюється в умовах освітнього процесу і визначається цілями розвиваючого характеру по відношенню до суб’єктів взаємодії. Культура спілкування спрямована не тільки на саму взаємодію з метою особистісного розвитку, але й на те, що є основним для самої педагогічної системи – на організацію освоєння навчальних знань і формування на цій основі вмінь студента. Результат навчально-виховного процесу у вищому навчальному закладі значною мірою визначається характером взаємодії між студентами й викладачами, організацією спілкування між ними. При цьому викладач вищої школи є основною ланкою в системі формування особистості фахівця. Викладач здійснює вплив на студентів не лише змістом своїх лекцій та інших навчальних занять, але й своєю особистістю, поведінкою, звичками, манерами, своїм ставленням до справи, науки, інших людей і насамперед – до студентів. 3. Визначено умови успішної комунікації у педагогічній взаємодії. Головним педагогічним механізмом вдосконалення освітнього процесу при здійсненні культури педагогічної взаємодії виступає якісне перетворення даного процесу за допомогою забезпечення несуперечливого –  єдності реалізації його характерних особливостей: відкритості і, одночасно, унікальності та захищеності культурного простору. Представлений теоретичний та емпіричний матеріал дозволяє виділити сутнісні характеристики культури взаємодії викладача і студента в процесі професійної підготовки останнього: відношення до студента як до суб’єкта педагогічної діяльності та спілкування, як до майбутнього колеги; діалогічний стиль спілкування викладача зі студентами; спрямованість колегіальних відносин на формування у студентів ВНЗ досвіду колегіального взаємодії для успішності майбутньої професійної діяльності. Для успішної взаємодії педагог навчається разом зі студентами, що сприяє професійному та особистому удосконаленню. Особа викладача впливає на студентів, коли вони самі розкриваються йому як особистості. 4. Проведено дослідження рівня сформованості культури взаємодії викладачів і студентів у ВНЗ. Визначено особливості організації і методики дослідження культури взаємодії викладачів і студентів у ВНЗ. Аналіз і систематизація даних, отриманих у ході констатувального експерименту, здійснювалися за трьома напрямками: особливості існуючої практики формування взаємодії викладачів і студентів ВНЗ, готовність викладачів до формування колегіальних відносин зі студентами,  готовність студентів до встановлення і підтримання колегіальних відносин з викладачами. Результати проведеного дослідження свідчать про те, що між студентами ВНЗ та викладачами не сформовані відносини взаємодії, причому студенти не мають належного уявлення про сутність такого виду відносин. 5. Змодельований процес формування культури взаємодії викладачів і студентів у ВНЗ. Розроблено педагогічну модель формування культури взаємодії викладачів і студентів. Спираючись на загальнонаукову характеристику системи освіти і праці вітчизняних педагогів, ми розглядаємо культуру педагогічної взаємодії як складний елемент цілісної системи «педагогічний процес», що дозволяє представити даний елемент як сукупність взаємопов’язаних компонентів – інформаційної культури, комунікативної культури, інтерактивної культури. Модель здійснення культури педагогічної взаємодії характеризується як системна сукупність взаємопов’язаних компонентів, що створюють, в процесі їх реалізації культурний освітній простір вузу, який забезпечує умови як для розвитку суб’єктів освітнього процесу (в першу чергу студентів і викладачів), так і для розвитку навчального закладу в цілому. 6. Визначено й охарактеризовано інструментально-технологічне забезпечення процесу формування культури взаємодії викладачів і студентів у ВНЗ. Процес формування культури взаємодії викладачів і студентів у ВНЗ слід здійснювати з опорою на інтеграцію основних ланок освітнього процесу відповідно до логіки основних етапів (пропедевтичного, комунікативно-технологічного, проектно-практичного, системно-розвивального). Технологія формування такого роду відносин реалізується в контексті основних завдань професійної підготовки викладача, а її провідними механізмами виступають професійно-педагогічна самоідентифікація, функціонально-рольові диспозиції викладачів і студентів, подолання комунікативних бар’єрів, мотивація професійно-педагогічної діяльності. У ході дослідження виконана розробка концептуальної моделі процесу формування культури взаємодії викладачів і студентів ВНЗ. Концептуальна модель конкретизована в наборі ціле-функціональних, структурно-логічних, змістових, інструментально-технологічних і організаційно-управлінських характеристик. Ціле-функціональні характеристики моделі включають дерево цілей процесу формування культури взаємодії викладача і студентів, що складається з трьох рівнів. Перший рівень становить генеральна мета – формування культури взаємодії викладачів і студентів ВНЗ. Другий рівень цілей орієнтований на структурні компоненти процесу формування даного виду відносин у системі взаємодії «викладач – студент». Третій рівень дерева цілей складають цілі окремих етапів процесу формування колегіальних відносин викладачів і майбутніх вчителів. Структурно-логічні характеристики розкривають особливості побудови процесу поетапного формування культури взаємодії викладачів і студентів. Дано ціле-функціональне обґрунтування чотирьох етапів даного процесу: вступного, технологічного, передпроектного та проектного, які представляють інструментально-технологічне забезпечення процесу формування культури взаємодії викладачів і студентів у ВНЗ.
НА САЙТІ НЕ ПЕРЕДБАЧЕНА МОЖЛИВІСТЬ СКАЧУВАННЯ РОБІТ, ВОНИ ВИСИЛАЮТЬСЯ НА ЕЛЕКТРОННУ СКРИНЬКУ ПІСЛЯ ОПЛАТИ. Для того, щоб ознайомитись з оглядом цієї роботи у форматі відео, отримати звіт з перевірки на плагіат та іншу інформацію, звертайтесь за телефоном +380501022921 (Telegram, Viber, WhatsApp) або n0501022921@gmail.com

Замовити цю роботу за допомогою форми: