22 Листопада 2011 
admin 
Тип роботи:
Об'єм:
42 стор.
Вартiсть:
50 грн.Змiст:
Вступ
Розділ І. Організаційно-економічні механізми державного регулювання туристичної сфери України
1.1. Сутність, основні напрями, функції та інструменти державного регулювання в галузі туризму
1.2. Аналіз існуючої нормативно-правової бази регулювання туристичної галузі України
1.3. Суть та принципи дії організаційно-економічних механізмів державного регулювання туристичної сфери України
Розділ ІІ Практичні аспекти державного регулювання діяльності туристичних підриємств
2.1 Стан та тенденції розвитку туристичної сфери в Україні
2.2 Проблеми організаційно-економічних механізмів державного регулювання розвитку туризму
2.3 Шляхи удосконалення державного регулювання розвитку туристичної сфери України
Висновок
Список використаних джерел
Висновок:
Підводячи підсумки курсової роботи слід зазначити, що на сучасному етапі розвитку туристичної сфери досить складно визначити організаційно-економічні засади побудови раціональної системи державного управління туризмом, оскільки необхідно більш чітко розмежувати компетенції та відповідальності органів державного управління сферою туризму, оптимізувати існуючі механізми державного регулювання, а також визначити межі впливу держави на розвиток вітчизняного туризму, адже сучасні умови характеризуються поєднанням ринкових механізмів регулювання з державними.
За результатами вивчення структурних елементів системи державного управління туризмом встановлено, що основними вимогами до неї є забезпечення взаємодії всіх елементів управлінської структури та прозорості прийняття управлінських рішень; здійснення функцій прогнозування і стратегічного планування як однієї з основних вимог ефективної туристичної політики; покращання якості управління на всіх стадіях розвитку туризму.
Базою розвитку туризму є туристично-рекреаційні ресурси, які представляють комплекс природних, соціально-економічних, культурно-історичних та інших елементів певних територій, які мають певні властивості щодо задоволення туристичних потреб. Проте доведено неефективність їх використання, а подекуди і повне знищення не відновлюваних природних об’єктів, що зумовлює необхідність державного регулювання цих процесів. Зважаючи на викладене вище постала потреба встановити на державному рівні нові гранично допустимі норми використання туристично-рекреаційних ресурсів.
На сьогоднішній день темпи зростання якісних та кількісних показників туризму свідчать про підвищення добробуту населення країни, адже туристичний ринок відображає більшість процесів, які відбуваються в державі.
Аналіз сучасного стану нормативно-правової бази щодо туристичної сфери свідчить про:
– складність сприйняття, некоректність, невизначеність, а іноді і відсутність окремих юридично виважених важливих понять туристичного підприємництва;
– відсутність урахування специфіки туристичної сфери в системі оподаткування, кредитування, ліцензування тощо;
– суперечливість окремих положень нормативних актів, особливо відомчих та невідповідність їх положенням Конституції України, законам України та світовим стандартам, які встановлюються міжнародними нормативними актами в сфері туризму.
Проте, не зважаючи на чималу кількість прогалин у вітчизняному туристичному законодавстві, можна зробити висновок, що в Україні практично сформоване правове поле, яке покликане сприяти: створенню конкурентоспроможного національного туристичного продукту, здатного максимально задовольнити туристичні потреби населення країни; забезпеченню на цій основі комплексного розвитку регіонів за умови збереження екологічної рівноваги та культурної спадщини; виведенню національного туризму на світовий туристичний ринок.
Для створення сприятливого правового поля розвитку туризму доцільно розробляти комплекс нових проектів законів України, з урахуванням міжнародних норм та стандартів, впроваджувати правові заходи та технічні вимоги з безпеки в сфері туризму, удосконалити систему оподаткування підприємств туристичної сфери, запроваджувати дієві організаційно-економічні механізми щодо реалізації заходів, задекларованих у законодавчих актах тощо.
Для подальшого розвитку вітчизняного туризму потрібно:
– створити розгалужену інфраструктуру туризму, яка б задовольняла всі потреби осіб, що подорожують;
– провести диверсифікацію асортименту туристичних послуг та підвищити якість обслуговування туристів;
– визначити пріоритетні види вітчизняного туризму з урахуванням існуючих ресурсів та традицій народу і спрямувати фінансові потоки на їх розвиток;
– забезпечити сприятливий інвестиційний клімат і розробити оптимальні форми залучення вітчизняних та іноземних інвесторів у туристичну сферу;
– активно залучати приватний сектор до туристичного бізнесу;
– сформувати висококваліфікований кадровий корпус туристичної сфери;
– розробити дієву державну туристичну політику та механізми її реалізації.
Становлення національного туризму паралельно з існуючими суспільними змінами зумовлює складність та неоднозначність формування туристичної політики держави. Суперечливість цього процесу пояснюється недосконалістю законодавчої та нормативно-правової бази, відсутністю ефективних механізмів державного управління цією сферою, протистоянням державному регулюванню окремих суб’єктів туристичної діяльності.
НА САЙТІ НЕ ПЕРЕДБАЧЕНА МОЖЛИВІСТЬ СКАЧУВАННЯ РОБІТ, ВОНИ ВИСИЛАЮТЬСЯ НА ЕЛЕКТРОННУ СКРИНЬКУ ПІСЛЯ ОПЛАТИ. Для того, щоб ознайомитись з оглядом цієї роботи у форматі відео, отримати звіт з перевірки на плагіат та іншу інформацію, звертайтесь за телефоном +380501022921 (Telegram, Viber, WhatsApp) або n0501022921@gmail.com
Категория: 
