29 Грудня 2011 
admin 
Тип роботи:
Об'єм:
29 стор.
Вартiсть:
80 грн.Змiст:
Вступ
Розділ І. Становлення М. Максимовича як видавця і редактора
1.1. Вклад М. Максимовича в розвиток української культури
1.2. Початок журналістської діяльності М. Макисмовича
Розділ ІІ. АЛЬМАНАХИ М. МАКСИМОВИЧА В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ ЖУРНАЛІСТИКИ 30 – 60-Х РОКІВ ХІХ СТОЛІТТЯ
2.1. М. Максимович – організатор і видавець альманаху “Денница”
2.3. Історико-літературний альманах “Кіевлянин”
2.3. Журналістсько-видавнича діяльність М. Максимовича в альманаху «Украинец»
Висновки
Список літератури
Висновок:
На ниві культурно-духовного життя України, певного його відродження в ХІХ столітті, помітним є внесок і Максимовича-видавця. В умовах фактично повної блокади українського слова Михайло Олександрович знаходив можливість формувати й видавати не тільки власні праці, а й альманахи "Денница", "Киевлянин", "Украинец".
Після невдач, пов’язаних зі спробами заснувати періодичні друковані органи, М. Максимович обирає інший шлях – випуск альманахів. Першою спробою була “Денница”, три книги якої побачили світ у Москві (1830, 1831, 1834 рр.); київський період видавничої діяльності М. Максимовича ознаменований появою трьох книг альманаху “Кіевлянин” (1840, 1841, 1850 рр.). “Украинец” став, по суті, його продовженням (1859, 1864 рр.).
Зміст альманахів мали визначати два основні тематичні напрями: публікації власне літератури у віршах і прозі; публікації наукового змісту (предметом вивчення був Київ та його околиці).
Так, “Денниця” і “Кіевлянин” містили історичні розвідки М. Максимовича – “Острожская сторона”, “Сказание о гетьмане Сагайдачном” і т. д.
“Украинец” відрізнявся від інших альманахів насамперед тим, що в ньому були надруковані праці лише самого видавця.
Це пояснюється тривалим у часі перебуванням М. Максимовича на Михайловій Горі і лише нечастими відвідуваннями Києва чи Москви, що позначилося на діяльності головного редактора. Проблем з підбором матеріалу не існувало: у вченого було багато власних напрацьовок, які й склали зміст обох видань “Украинца”.
Проте, “Украинец” мав негативні рецензії критиків (на відміну від читачів, серед яких альманах користувався неабиякою популярністю). Це пояснюється саме національним спрямуванням “Украинца”, що викликало роздратування та занепокоєння російських критиків. Сьогодні це видання має велике значення, для вивчення подій в історії України.
Отже, проведене дослідження дає підстави зробити такі висновки:
у кінці 20-х – на початку 30-х рр. ХІХ ст. спостерігається тенденція до відмови царського уряду видавцям випускати українські періодичні видання, наслідком чого стає виникнення альманахової журналістики як альтернативи часописам;
альманахи М. Максимовича (насамперед “Кіевлянин” і “Украинец”) мають багато спільних рис з такими ж українськими виданнями середини ХІХ ст., зокрема: уміщення матеріалів українською і російською мовами, поєднання в одному числі художніх творів (прозових і поетичних) з науковими розвідками (в основному літературними та історичними) тощо;
основна відмінність “Кіевлянина” і “Украинца” від інших альманахів полягає в тому, що М. Максимович намагався створити щось на зразок видань персональних творів (особливо це стосується “Украинца”);
найбільш поширеними причинами припинення існування друкованих видань аналізованого періоду (зрозуміло, це стосується і альманахів М. Максимовича) були цензурні утиски і брак коштів;
видання М. Максимовичем третього числа “Кіевлянина” у 1850 р. (після ліквідації Кирило-Мефодіївського братства у 1847 р.) і другого числа “Украинца” у 1864 р. (після виходу Валуєвського циркуляру 1863 р.) справедливо можна вважати подвигом, так само, як і дії інших українських подвижників, наприклад, А. Метлинського (“Южно-русскій зборнік” 1848 року);
проаналізувавши популярність різних видань середини ХІХ ст., можна зробити висновок про читацькі інтереси тогочасного українського суспільства: значно посилюється інтерес до української тематики (насамперед, до літератури та історії), у результаті чого широкою популярністю користуються видання національного спрямування і зазнають втрат москвофільські друковані органи (зрозуміло, що перші піддаються нищівній критиці російських оглядачів та зазнають утисків від царської цензури); М. Максимович поруч із І. Срезневським, Є. Гребінкою, А. Метлинським, Л. Глібовим завдяки виданню альманахів справедливо вважається одним із зачинателів української журналістики.
НА САЙТІ НЕ ПЕРЕДБАЧЕНА МОЖЛИВІСТЬ СКАЧУВАННЯ РОБІТ, ВОНИ ВИСИЛАЮТЬСЯ НА ЕЛЕКТРОННУ СКРИНЬКУ ПІСЛЯ ОПЛАТИ. Для того, щоб ознайомитись з оглядом цієї роботи у форматі відео, отримати звіт з перевірки на плагіат та іншу інформацію, звертайтесь за телефоном +380501022921 (Telegram, Viber, WhatsApp) або n0501022921@gmail.com
Категория: 
