6 Січня 2012 
admin 
Тип роботи:
Об'єм:
51 стор.
Вартiсть:
80 грн.Змiст:
ВСТУП
Розділ І. ЕВОЛЮЦІЯ ЕКОНОМІЧНИХ ПОГЛЯДІВ ЩОДО ПРИРОДИ ТА СУТІ ГРОШЕЙ
1.1. Формування та розвиток підходів до виникнення грошей
1.2. Сучасні погляди на природу та сутність грошей
Розділ ІІ. Походження та функціїгрошей
2.1. Функцій грошей і механізм їх реалізації
2.2. Еквівалентна форма вартості
Розділ ІІІ. Процеси ФОРМУВАННЯ МОНЕТАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ НА ДЕРЖАВНОМУ РІВНІ
3.1. Аналіз грошово-кредитної політики України
3.2. Характеристика сучасних інструментів грошово-кредитної політики НБУ
3.3. Напрямки грошово-кредитної політики під час економічної кризи в Україні
Висновки
Література
Висновок:
З проведеного нами дослідження підходів до визначення сутності грошей приходимо до висновку, що не існує єдиного вірного підходу, котрий би повністю розкривав поняття ”суть грошей”. Кожен із них має як свої переваги так і недоліки. В той же час об’єднання цих підходів дозволяє нам підійти до вирішення питання суті грошей набагато ближче. Зі зміною суспільних умов змінювалися не лише форми і функції грошей, а і їх сутність. Вочевидь, все це можна пояснити тим, що гроші (як не лише економічна але й історична категорія) є явищем суспільним і тому сутність їх змінюється адекватно змінам характеру суспільних відносин, в яких вони функціонують. сутність грошей потрібно досліджувати у теоретичному та прикладному аспектах. Теоретичний аспект розкриває глибинну сутність грошей, а прикладний – наче доповнює їх сутність як форма зовнішнього вияву. Тому теоретичний та прикладний аспекти сутності грошей необхідно розглядати не відокремлено, а з позицій діалектичної єдності.
У сучасних суспільних умовах розвитку грошово-кредитних відносин сутність грошей з позицій вирішення теоретичних проблем, що характеризують їхню глибинну суть, найповніше на нашу думку, розкриває саме портфельний підхід, який розглядає гроші як ліквідний актив, проте лише тоді, коли актив виконує роль засобу обміну. Сутність грошей у суто прикладному аспекті (як форма зовнішнього вияву) найкраще визначає, на нашу думку, функціональний підхід. Саме п’ять грошових функцій (міри вартості, засобу обігу, нагромадження, платежу і світових грошей) аргументованих К.Марксом дозволяють і в сучасних суспільних умовах розвитку грошово-кредитних відносин визначати сутність грошей у суто прикладному аспекті. З проведеного нами дослідження альтернативних підходів до визначення сутності грошей приходимо до висновку, що не існує єдиного вірного підходу, котрий би повністю розкривав поняття ”суть грошей”. Кожен із них має як свої переваги так і недоліки.
В той же час об’єднання цих підходів дозволяє нам підійти до вирішення питання суті грошей набагато ближче. Зі зміною суспільних умов змінювалися не лише форми і функції грошей, а і їх сутність. Вочевидь, все це можна пояснити тим, що гроші (як не лише економічна але й історична категорія) є явищем суспільним і тому сутність їх змінюється адекватно змінам характеру суспільних відносин, в яких вони функціонують.
В сучасних умовах економічні зв’язки, які обслуговують гроші, набувають дедалі складніших видів і форм у межах як національної, так і світової економіки.
В процесі історичного розвитку грошей за ними закріпилися загальновизнані функції. В економічній науці дослідження грошей та грошових систем є традиційним об’єктом наукових пошуків. В більшості економічних теорій монетарна проблематика займає чільне місце, що пов’язано з роллю грошей в сучасних ринкових економіках.
Роль грошово-кредитних відносин в умовах перехідної економіки є більш значущою не лише порівняно із адміністративно-командною, але й розвинутою ринковою системою, що визначається особливостями становлення ринкових інститутів і значенням грошово-кредитних важелів для регулювання економічних процесів.
Інституційну основу відносин утворюють банки, суть яких необхідно розглядати на основі діалектичного підходу через складний багатоетапний аналіз: як інститутів, що здійснюють певний набір операцій, як суб’єкта економічних відносин, зміст діяльності якого відображають притаманні йому базові функції, та як складової національної економіки, що реалізує грошово-кредитне посередництво для неперервності суспільного відтворення. Основою оптимальної організації грошово-кредитних відносин є діяльність банківської системи, сферу функціонування якої у відповідних стосунках із суб’єктами ринку доцільно розглядати в рамках певного механізму.
Банківський механізм організації грошово-кредитних відносин являє собою сукупність організаційно-економічних заходів, що формують умови та порядок дій інститутів банківської системи з управління грошово-кредитними відносинами на макроекономічному рівні, їх реалізації між економічними агентами на мікроекономічному рівні, а також підтримання стабільності банківської системи для ефективної організації грошово-кредитних відносин на макро- і мікрорівнях.
Реалізація центральним банком функції грошово-кредитного ре- гулювання має засновуватись на чіткій стратегії дій відповідно до ґрунтовно розробленої концепції монетарної політики, що визначає цілі регулювання та механізм їх реалізації за допомогою “класичного набору” інструментів управління грошово-кредитними відносинами.
Основою для вибору орієнтирів грошово-кредитного регулювання в перехідній економіці має стати динаміка загального обсягу кредитних вкладень, що, відповідно до обраних стратегічних цілей, визначає напрями застосування центральним банком свого базового набору інструментів у рамках кредитного передавального механізму, зміст якого визначається грошово-кредитними відносинами на рівні “центральний банк – комерційні банки”.
Комерційні банки є головними носіями грошово-кредитних відносин в економіці. Низька кредитна активність комерційних банків на мікроекономічному рівні знаходить негативне відображення і на макроекономічному рівні, що позначається на формуванні грошової маси як складової банківського продукту.
Механічне перенесення критеріїв монетизації економік розвинутих країн в умови перехідного періоду є помилковим. Напрями до вирішення цієї проблеми полягають в оптимізації загальноекономічних умов функціонування виробництва, а отже, і створення можливостей для мультиплікативного розширення банками грошової маси через активізацію кредитних операцій.
Аналіз реалізації грошово-кредитної політики після проголошення незалежності України дає підстави зробити такі висновки:
грошово-кредитна політика в Україні в різні періоди розвитку економіки здійснювалась адекватно тим процесам, які відбувались у сфері макроекономіки, фіскальної і структурної реформ;
в Україні застосовується різноплановий монетарний устрій, реалізація грошово-кредитної політики забезпечується змішаним методом;
ефективність монетарної політики пов’язана з динамікою цін, обсягами виробництва, рівнем зайнятості, курсової стабільності;
ефективна монетарна політика дала змогу накопичити значні обсяги золотовалютних резервів, що стало суттєвим фактором забезпечення макроекономічної стабільності й дало змогу НБУ у кризові періоди долати ажіотажний попит на валютному ринку;
монетарна політика сприяла забезпеченню стабільності національної валюти, що є надзвичайно важливим в умовах залежності економіки від зовнішньоекономічної кон’юнктури;
реальним підґрунтям для економічного зростання та стабілізації на грошово-кредитному сегменті ринку є не грошово-кредитна політика, а створення конкурентоспроможної економіки та пошук суб’єктами господарювання власних ніш як основи для підвищення попиту економіки на гроші.
Враховуючи кризу 2008 р., важливо зосередитись на підтримці системних банків, які контролюють 60-70 % ринку банківських послуг, щоб не допустити кризи системного характеру не тільки у фінансах, але й в економіці в цілому. Тому нині краще утриматися від залучення депозитів і, провівши реструктуризацію банківської системи, а також, послабивши інфляцію, дати можливість якомога швидше почати відроджувати економіку, яка вже з 2011 р. може виявитися здатною обслуговувати свої борги, і не позичати гроші у міжнародних фінансових установ.
Враховуючи специфіку України щодо розподілу повноважень у сфері грошової влади, в процесі розроблення грошове кредитних стратегій необхідна тісна взаємодія уряду і Національного банку України, а якщо точніше – взаємодія Ради та Правління НБУ, Кабінету Міністрів, Міністерства економіки та Міністерства фінансів України.
Майбутня монетарна стратегія має сприяти підвищенню рівня довіри до національної грошової одиниці, інститутів її забезпечення, створити умови для довгострокової стабільності. Важливою передумовою її ефективної реалізації є незалежність Національного банку. НБУ у процесі взаємодії з іншими органами монетарної влади, політичними силами і суспільством мусить знову і знову доводити спроможність приймати професійні рішення, що відповідають завданням підтримання стабільності грошової одиниці незалежно від впливу політичних сил, вчасно і кваліфіковано справлятися з дедалі складнішими і відповідальнішими завданнями, що є однією із запорук і передумов стабільного розвитку фінансової сфери та економіки. Також займатися створенням достатньої наукової бази для вироблення і проведення монетарної політики, оволодіти всіма досягненнями у відповідній сфері світової науки і практики, здійснювати підготовку наукових кадрів, здатних провадити власні дослідження з урахуванням умов України, створювати центри, спроможні координувати в масштабах суспільства цю роботу, створити надійну систему комунікації Національного банку з громадськістю, підвищувати рівень монетарних знань журналістів, широких верств населення, змістовий рівень фахових і науково-популярних публікацій, формувати навички зваженого і відповідального підходу політиків до виголошення різного роду заяв стосовно монетарної сфери та інше.
НА САЙТІ НЕ ПЕРЕДБАЧЕНА МОЖЛИВІСТЬ СКАЧУВАННЯ РОБІТ, ВОНИ ВИСИЛАЮТЬСЯ НА ЕЛЕКТРОННУ СКРИНЬКУ ПІСЛЯ ОПЛАТИ. Для того, щоб ознайомитись з оглядом цієї роботи у форматі відео, отримати звіт з перевірки на плагіат та іншу інформацію, звертайтесь за телефоном +380501022921 (Telegram, Viber, WhatsApp) або n0501022921@gmail.com
Категория: 
