22 Травня 2013 
admin 
Тип роботи:
Об'єм:
30 стор.
Вартiсть:
70 грн.Змiст:
Вступ
Розділ І
передумови формування теорії революції К. Маркса та Ф. Енгельса
1.1. Розвиток теорії революції у другій половині ХІХ ст.
1.2. Розробка ідей світової революції у творах К. Маркса та Ф. Енгельса
Розділ ІІ
Характеристика умов формування, змісту та основних етапів революції у теорії К. Маркса та Ф. Енгельса
2.1. Умови формування і основні складові революції у теорії К.Маркса і Ф.Енгельса
2.2. Зміст та етапи революційного процесу у теорії К. Маркса та Ф. Енгельса
Висновок
Список літератури
Висновок:
ХІХ сторіччя привнесло людству проблеми, які воно не змогло ігнорувати. Наполеонівські війни, революції підвищили рівень насилля в Європі. Масштабні демографічні дислокації, бідність, розшарування суспільства супроводжували індустріалізацію, яка розпочалась у другій половині ХІХ сторіччя. К. Маркс та Ф. Енгельс започаткували класову теорію революційних війн. Класова теорія перетворилась в ідеологію, яку використовували революціонери для радикальних змін, реструктуризації економічних та соціальних відносин, що, як вони сподівались, будуть сприяти зникненню соціальних конфліктів.
У трактуванні самого поняття революції історично склалися дві традиції: історіософська і соціологічна. В історіософській традиції революція постає як радикальний розрив безперервності, фундаментальна тріщина, «катаклізм проривів». Типовий приклад – трактування революції К.Марксом та Ф.Енгельсом. У соціологічній традиції центр уваги переноситься з загальних моделей і кінцевих результатів на альтернативні сценарії соціальних процесів, кошти яких люди можуть використовувати, щоб творити і перетворювати історію. Революції розглядаються як найяскравіший прояв людської творчості, втілюється в колективну дію в критичні моменти історичного процесу.
Історію людства Маркс розуміє як наростання такої відчуженості і от врешті «людина в своєму освоєнні світу не впізнає себе саму як першоджерело, як творця, а світ (тобто природа, речі, інші люди і вона сама) здається йому чужим, стороннім по відношенню до нього. Вони, як предмети, йому протистоять, хоча могли б бути створені ним самим. Відчуження означає сприйняття світу (і себе самого) пасивно, розірвано, у відриві суб’єкта від об’єкту». Так і втрачається живий зв’язок людини із навколишнім світом, зв’язок із собою – людина стає чужинцем, чому окремо посприяли поділ праці і приватна власність, як фактори позбавлення праці творчого начала.
Апогеєм відчуження стає епоха капіталістичного суспільства, – і ця кульмінація настільки визначальна, що, на думку Маркса та Енгельса, мала б потягнути за собою революцію, водночас «ще раз слід підкреслити, що Маркс не обмежував свою мету звільненням робочого класу, а мріяв про звільнення людської сутності шляхом повернення всім людям невідчужуваного і, таким чином, вільної праці, про суспільство, яке живе заради людини, а не заради виробництва товарів і в якому людина перестає бути потворним недоноском, а перетвориться на повноцінно розвинену людська істота».
У марксистській концепції історичного процесу революції – це найяскравіші і найглибші явища продуктивної активності людей, які втілюються головним чином в колективній дії в кризові моменти передісторії. Революційні процеси розглядаються в єдності двох напрямків.
У загальному погляді на причини і хід історії людства революція є спосіб переходу від однієї суспільно-економічної формації до іншої, якісний стрибок і оновлення сутності в системній цілісності суспільства, висхідній на вищий рівень (виток) розвитку.
Передумови і «механіка» такого перетворення, що охоплює базис і надбудову і «дух» людського життя, класично описані К.Марксом і Ф.Енгельсом. Вся історія життя суспільної формації між революціями від її народження до її смерті ділиться надвоє: на висхідну, прогресивну стадію і стадію спадну, консервативну.
Висновки з теорії революції К.Маркса та Ф. Енгельса стосуються конкретних історичних явищ революції, стають узагальнюючими для дослідження наступних революцій:
1) революційні події є наслідком боротьби класів;
2) пролетаріат і його боротьба є основою революційного руху;
3) революція показує відсутність єдності того чи іншого класу, серед класів завжди існує розкол на окремі групи і прошарки;
4) революція несе з собою жорстокість і насилля, але в окремих випадках вони виправдані.
І саме головне, на їх думку, можливо встановити загальні закономірності й закони революції, осягнути їх логіку.
Дана робота виконана без використання російськомовних джерел, має високий рівень унікальності та реальні посилання на джерела. НА САЙТІ НЕ ПЕРЕДБАЧЕНА МОЖЛИВІСТЬ СКАЧУВАННЯ РОБІТ, ВОНИ ВИСИЛАЮТЬСЯ ЗАМОВНИКУ ПІСЛЯ ОПЛАТИ. Для того, щоб ознайомитись з даною роботою (у форматі відео огляду), отримати звіт з перевірки на плагіат та іншу інформацію, звертайтесь за телефоном +380501022921 (Telegram, Viber, WhatsApp) або n0501022921@gmail.com
Категория: 
