2 Листопада 2011 
admin 
Тип роботи:
Об'єм:
80 стор.
Вартiсть:
200 грн.Змiст:
Вступ
Розділ
Латентна злочинність: проблеми визначення, ознаки та її види
1.1. Поняття і ознаки латентної злочинності
1.2. Види латентної злочинності
Розділ
Актуальні питання щодо передумов латентної злочинності і проблеми її дослідження
2.1. Причини і умови латентної злочинності
2.2. Методи та прийоми виявлення і вимірювання латентної злочинності: проблеми та реалії
Розділ
Сучасний стан подолання (скорочення) латентної злочинності
Висновки
Список використаних джерел
Висновок:
Успішне теоретичне і практичне вирішення таких важливих кримінологічних проблем, як виявлення причин і умов злочинності, а також ефективна протидія їй, можливо за наявності об'єктивного обліку всіх вчинених у суспільстві злочинів.
Тим часом, як свідчить практика, за межами офіційного статистичного обліку залишається значна кількість фактично вчинених суспільно небезпечних діянь, що в основному становлять масив латентної (прихованої) злочинності. Подібне явище має місце в усіх країнах світу, в тому числі й в Україні, де відбуваються радикальні зміни в економічній, соціальній і політичній сферах. Названі зміни, вміщуючи в собі великий позитивний заряд, одночасно містять нездорові, суперечливі сторони, однією з яких є існування високого рівня латентної злочинності.
Її наявність спричиняє низку негативних наслідків. Зокрема, порушується принцип невідворотності покарання, створюється обстановка безкарності, з'являється мотивація вчинення нових злочинів. Внаслідок латентизації порушені злочинними посяганнями суспільні відносини або не відновлюються взагалі, або відновлюються з запізненням. Та й самі факти несвоєчасного реагування уповноважених державних структур на вчинені злочини, стаючи відомими населенню, знижують його довіру до правоохоронної діяльності. Все це разом узяте впливає на боротьбу зі злочинністю, на процеси побудови в країні правової, демократичної держави.
Отже, виходячи з вищевикладеного в даній роботі, зробимо висновки та винесемо деякі пропозиції.
Таким чином, підводячи підсумок, під латентною злочинністю, слід розуміти сукупність діянь, що не призвели кримінально-правових заходів реагування і дії з боку органів, переслідування і залучення винних осіб до відповідальності. Специфічними ознаками латентної злочинності є невиявленість (невстановленість) і неврахованість сукупності злочинів органами, що чинять переслідування і залучення винних осіб до відповідальності, ведучими їх реєстрацію і облік, а також нерозкриття (неповнота розкриття) діянь слідчими органами.
У практиці правоохоронних органів можна зустріти немало випадків, коли зі всіх учасників злочину встановлені і понесли покарання одна або декілька осіб. Проте, по системі діючій системі обліку ці діяння вважаються розкритими. Вони визнаються такими з моменту пред'явлення звинувачення хоч би одній особі, що брала участь в скоєнні злочину. У таких ситуаціях слід говорити про частково розкритий злочин і, отже, про частково суб'єктно-латентний злочин. Повне ж розкриття діяння, що позбавляє його латентного характеру, можливо лише за умови виявлення і притягання до відповідальності всіх його співучасників.
Латентність буває природною і штучною. Природна — така, що про скоєні злочини вірогідно знають лише самі правопорушники та причетні до цього особини. Штучна латентність виникає через небажання потерпілих, свідків та посадових осіб, які повинні протидіяти злочинності, сповіщати про вчинені злочини правоохоронні органи, давати правдиві показання худе. І, нарешті, багато злочинів належним чином не реєструються і тому статистикою не враховуються.
Практика діяльності правоохоронних органів дає підстави виокремити три рівня латентності: низький; середній, високий. Під причинами латентності злочинів необхідно розуміти сукупність обставин соціального, правового, особистого й іншого характеру, що перешкоджають виявленню, реєстрації та облікові злочинів, а також їх розкриттю, зокрема й забезпеченню повноти та всебічності їх розкриття. Під обставинами соціального характеру необхідно також розуміти й недоліки в діяльності правоохоронних і судових органів, до обов'язків яких входять виявлення, реєстрація злочинів і осіб, які їх вчинили, а також здійснення правосуддя. Фактори, які впливають на латентність злочинів, можна в певний спосіб класифікувати, якщо взяти за основу вивчення поведінки суб’єктів кримінально-правових відносин.
Головними їх учасниками є суб’єкт злочину, потерпілий, особи, що причетні до злочину, і державні органи кримінального переслідування та правосуддя. Саме від цих учасників залежить, чи буде виявлено злочин і покарано злочинця. Для виявлення латентної злочинності використовують загальні та спеціальні методи. На сучасному етапі високий рівень латентної злочинності спостерігається в системі економічних та податкових злочинів. Вирішення проблем попередження економічних та податкових злочинів, зниження їх кількості та потенціалу і механізмів латентності лежить, перш за все, в розробці методологічних основ пізнання, моніторингу й протидії феномена “тіньова економіка”, на підґрунті чого можливо визначити й усунути макрорівневі чинники, що зумовлюють тінізацію суспільно-економічних стосунків і сприяють зростанню латентної злочинності.
Отже, вимога закону щодо швидкого і повного розкриття злочину та забезпечення невідворотності кримінальної відповідальності ігнорує об'єктивні чинники, вона має декларативний, а до певної міри і лицемірний характер. Очевидно, що ці положення закону були включені для того, щоб спонукати правоохоронні органи працювати більш ефективно. На практиці ж вони призводять до масового приховування злочинів від реєстрації, яке В.Зеленецький не без підстав називає «злочинною латентністю злочинності», а також до поширення практики безпідставного притягнення до відповідальності осіб шляхом примушування їх до самообмови чи шляхом фальсифікації доказів. І в першому, і в другому випадках посадові особи правоохоронних органів порушують закон з метою показати видимість належного виконання завдань, передбачених ст. 2 Кримінально-процесуальним Кодексом України (далі - КПК).
Законодавець, визначивши в ст. 129 Конституції України перелік основних засад судочинства. Їх зміст має бути розкритий в інших законах, які регулюють окремі судові юрисдикції. Очевидно, що зміст засад кримінального процесу має бути розкритий у КПК. Отже, реалізація цих конституційних положень повинна здійснюватися як через конкретні нормі КПК, у яких будуть дані дефініції тих чи інших засад, так і через статті, які регламентують обсяг прав, обов'язків і повноважень суб'єктів процесу, механізми і процедури їх здійснення.
Насамперед треба дати законодавче визначення засад, які закладені в Конституції України. Це такі засади, як законність, рівність учасників кримінального судочинства перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність учасників процесу та свобода в наданні ними судові своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, підтримання державного обвинувачення прокурором, забезпечення обвинуваченому права на захист, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного і касаційного оскарження рішення суду, обов'язковість рішень суду.
Крім того, у КПК треба дати законодавче визначення і тих засад, які не згадуються у ст. 129 Конституції України, проте випливають з інших її норм. Це — незалежність суддів і підкорення їх тільки законові (ст. 126), поважання честі і гідності особи (ст. 28), недоторканність особи, її житла, майна, охорона таємниці листування, телефонних розмов, телеграфних та інших повідомлень, охорона особистого і сімейного життя (ст. ст. 29, 30, 31, 32).
За обсягом змісту та сфери дії засади кримінального процесу неоднакові. Проте це не означає, що є засади більш важливі і менш важливі, одні — головні, а інші підпорядковані їм. Усі засади є однаково важливими, вони взаємопов'язані, доповнюючи одна одну та сприяючи їх здійсненню. З цього випливає, що майже всі засади повинні мати розумні винятки як результат «компромісу» між ними 42, с.933.
Вочевидь, КПК треба слід доповнити визначенням і таких важливих та традиційних для вітчизняного кримінального процесу засад, як публічність, безпосереднє та усне дослідження доказів.
НА САЙТІ НЕ ПЕРЕДБАЧЕНА МОЖЛИВІСТЬ СКАЧУВАННЯ РОБІТ, ВОНИ ВИСИЛАЮТЬСЯ НА ЕЛЕКТРОННУ СКРИНЬКУ ПІСЛЯ ОПЛАТИ. Для того, щоб ознайомитись з оглядом цієї роботи у форматі відео, отримати звіт з перевірки на плагіат та іншу інформацію, звертайтесь за телефоном +380501022921 (Telegram, Viber, WhatsApp) або n0501022921@gmail.com
Категория: 
