Тип роботи:
Об'єм: 30 стор.
Вартiсть: 80 грн.
Змiст:
Вступ
1. Поняття та сутність заходів процесуального примусу, пов’язаних з ізоляцією особи
2. Особливості затримання, взяття під варту, домашнього арешту неповнолітніх
3. Питання застосування затримання і взяття під варту неосудних або обмежено осудних осіб
Висновки
Література
Висновок:
Кримінально-процесуальний примус – метод державного впливу, тому що саме через примус держава змушує суб’єкта правовідносин без його волі та бажання здійнювати певні дії, тобто особа стає обмеженою в своїх правах на передбачений законом час.
Одним з найважливіших питань у практиці досудового розслідування і судового провадження є застосування запобіжних заходів як виду кримінального процесуального примусу попереджувального (випереджувального) характеру, пов’язаного з тимчасовим обмеженням (позбавленням) слідчим суддею, судом права особи (підозрюваного, обвинуваченого, засудженого) на свободу і особисту недоторканність.
Без запобіжних заходів не обходиться жоден кримінальний процес сучасних держав світу, бо за їх допомогою забезпечується належний, заданий законом перебіг досудового розслідування і судового провадження, а в кінцевому підсумку – захист особи, суспільства, держави від кримінальних правопорушень та виконання інших завдань кримінального судочинства. Залежно від того, як законодавець за допомогою кримінального процесуального закону визначив баланс інтересів держави та інтересів особи через урегулювання мети, підстав, порядку та суб’єктів застосування цих заходів процесуального примусу, можна судити про ступінь свободи в державі і турботу про права людини в ній.
Неможливо не відзначити, що в цьому плані законодавець у новому Кримінальному процесуальному кодексі стосовно запобіжних заходів за зразок узяв апробований на практиці крізь призму рішень Європейського суду з прав людини із застосування Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод досвід західноєвропейських демократій, а також, образно кажучи, «гіркий» вітчизняний.
Законодавець запровадив нову, європейську, систему запобіжних заходів. Він відмовився від підписки про невиїзд, поруки громадської організації або трудового колективу, нагляду командування військової частини. Тепер запобіжними заходами (від найбільш м’якого до найбільш суворого) є: 1) особисте зобов’язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
До неповнолітніх обвинувачених може також застосовуватися передання їх під нагляд батьків, опікунів чи піклувальників, під нагляд адміністрації дитячої установи.
Тимчасовим запобіжним заходом залишено затримання особи, яке, як і раніше, не може перевищувати сімдесяти двох годин з моменту затримання, але поставлене під контроль як слідчих суддів, так і спеціально призначених службових осіб, відповідальних за перебування затриманих (ст.ст. 176, 492 КПК).
В даний час, коли в Україні відбувається реформування кримінально-процесуального законодавства, настав час запровадити ще один вид запобіжного заходу – домашній арешт. В даний час необхідним розробити й прийняти Закон України «Про домашній арешт», в якому чітко регламентувати порядок і умови застосування та здійснення такого виду запобіжного заходу. В Законі повинні міститися чіткі вказівки про те, хто саме і яким чином повинен здійснювати нагляд за поведінкою особи, відданої під домашній арешт, як здійснювати нагляд за кореспонденцією, переговорами (в тому числі телефонними і за допомогою електронної пошти), особистими зустрічами певної особи. Цим Законом, звичайно ж, повинні бути гарантовані права та законні інтереси осіб, до яких буде застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Якщо розглядати кримінально-процесуальний примус щодо окремих категорій осіб, то в даному випадку він є особливим. Цей висновок вже можна зробити, виходячи з того, що законодавець в чинному Кримінально-процесуальному кодексі України відзначив вказану категорію осіб в окремий розділ. Крім цього в багатьох наукових статтях, монографіях, предметом дослідження яких є неповнолітні учасники кримінального процесу та неосудні або обмежено осудні особи, ми зустрічаємось із судженням, що відносно цих категорій осіб не можна застосовувати такі заходи кримінально-процесуального примусу, що застосовуються до дієздатних осіб, а в окремих справах застосування таких заходів є недоречним. Слід з цим судженням погодитись, якщо, наприклад, звернути увагу на те, що до неповнолітніх осіб не застосовуються такий захід як нагляд командування військової частини, тому що він є особливим і застосовується тільки до військовослужбовців.
НА САЙТІ НЕ ПЕРЕДБАЧЕНА МОЖЛИВІСТЬ СКАЧУВАННЯ РОБІТ, ВОНИ ВИСИЛАЮТЬСЯ НА ЕЛЕКТРОННУ СКРИНЬКУ ПІСЛЯ ОПЛАТИ. Для того, щоб ознайомитись з оглядом цієї роботи у форматі відео, отримати звіт з перевірки на плагіат та іншу інформацію, звертайтесь за телефоном +380501022921 (Telegram, Viber, WhatsApp) або n0501022921@gmail.com