ID роботи: 640
Тип роботи:
Об'єм: 30 стор.
Вартiсть: 80 грн.

---

Змiст:

Вступ
1. Українсько-гетьманська держава та її становище в складі московії
1.1. Суспільно-політичні та державно-правові умови формування інституцій української державності в період правління Б. Хмельницького
1.2. Ідеї державності періоду Української гетьманської держави
2. Характеристика системи права гетьманської держави
2.2. Правова система
2.2. Судова система Гетьманщини
Висновок
Список використаної літератури

Висновок:

Таким чином, в період 1648–1657 рр. були закладені основні правові та організаційні підвалини діяльності судової системи Гетьманщини. Полково-сотенний територіально-адміністративний устрій української держави, поєднавши функції виконавчої, законодавчої і судової влади, значною мірою зумовив уніфікацію всієї судової системи.

Новостворена українська судова система досліджуваного періоду характеризувалася перш за все надмірною централізацією діяльності її органів, їхньою безпосередньою підпорядкованістю вищестоящим судовим інстанціям. Але це дозволяло зробити роботу судів чітко злагодженою, добре організованою, і таким чином вони цілком відповідали вимогам і завданням, які стояли на той період перед українською державою. Слід також зазначити, що надмірна централізація судових органів, їхня чітка підпорядкованість вищестоящим судовим інстанціям є показником високого рівня розвитку українського судочинства та української правової думки на території української держави періоду Хмельниччини.

Ця система, хоч і мала свої недоліки (поєднання адміністративної і судової влади та велика кількість судових ланок, які мала проходити справа), відображує прагнення побудови нового, безстанового, справді народного судочинства.

За своєю організаційною побудовою судова система Гетьманщини мала чотириступеневий характер. Перший ступінь складався з вищих органів судової влади, куди входили Гетьман та козацька старшина. До другого ступеня належали судові установи середньої ланки в особі полкових судів. Третій ступінь становили судові органи нижчої ланки на місцях – на території сотень, у містах і селах. До четвертого ступеня можуть бути віднесені спеціалізовані суди.

У період визвольної війни українського народу значних змін зазнав і процес судочинства. Були змінені не лише форми судового процесу, але й сам соціальний зміст права, що було пов’язано з широким запровадженням в судочинстві Гетьманщини середини XVII століття норм звичаєвого права. Як показав аналіз опрацьованих матеріалів, найбільш активно норми звичаєвого права запроваджувалися стосовно розгляду справ, пов’язаних із земельною власністю, становою незалежністю, козацьким і місцевим самоврядуванням тощо.

Поряд з цим слід зазначити, що в українському судовому праві того часу знайшла своє відображення і нова соціальна структура українського суспільства, зокрема процес ліквідації кріпацтва, масове покозачення широких верств українського населення, а також вихід на політичну авансцену Гетьманщини нової козацько-старшинської еліти, яка намагалася упорядкувати загальнонародну “стихію” та поставити її в певні законодавчі рамки.

Разом з поширенням звичаєвого права в період визвольної війни під проводом Б. Хмельницького також зберігали свою чинність і старі правові норми, які існували ще в період панування Речі Посполитої. Це, зокрема стосувалося положень Литовського Статуту, збірників магдебурзького права. Проте на середину XVII ст. процесуальне право ще не було відділене від матеріального, відповідно не існувало й окремого процесуального кодексу. Тому при розслідуванні та вирішенні кримінальних справ суди використовували старі процесуальні норми, що містились у Литовському Статуті та деяких збірниках магдебурзького права.

Крім того, у даний період ще не було нормативних актів українських автономних органів влади. Гетьман та полковники своїми універсалами регулювали лише окремі питання судочинства і стосувалися вони, здебільшого, окремих осіб. Таку ситуацію можна пояснити нестабільністю політичної ситуації у молодій Гетьманській державі та постійною участю її у військових діях.

Щодо оцінки самої судової процедури української держави того часу, то можна сказати, що за багатьма ознаками вона подібна до сучасного кримінального процесу. Зокрема, судовий процес Гетьманщини був заснований на демократичних засадах. Його характерними рисами були: змагальність, виборність суддів, гласний та колегіальний розгляд справ, доступність судових засобів, а також велике значення надавалося задоволенню матеріальних претензій потерпілого від злочину.

Завдяки національно-визвольній війні 1648-1654 pp. була створена українська національна держава, яка отримала міжнародне визнання. Приєднання її до Московської держави прирікало Україну на поступове обмеження й ліквідацію її автономії. Співіснування демократичної в своїй основі української козацької держави й абсолютистсько-монархічної Росії було можливе лише як тимчасове об’єднання, як реакція на зовнішньополітичні фактори. Своєрідність державного ладу Гетьманської держави полягала в тому, що тут тісно перепліталися демократичні й монархічні начала, основою системи управління був військово-демократичний устрій.

У цей час Україна створила власну національну систему права. Важливе місце серед джерел права належить гетьманським статтям, які були своєрідними конституціями гетьманської держави. Щоправда, вони дедалі більше обмежували саму державність Гетьманщини. Обмежувалась і сфера застосування гетьманського законодавства, яке все більше витіснялося законодавством царського уряду. Спроба власної української кодифікації права не набула завершеності й законодавчого оформлення через утрату Україною державності.

НА САЙТІ НЕ ПЕРЕДБАЧЕНА МОЖЛИВІСТЬ СКАЧУВАННЯ РОБІТ, ВОНИ ВИСИЛАЮТЬСЯ НА ЕЛЕКТРОННУ СКРИНЬКУ ПІСЛЯ ОПЛАТИ. Для того, щоб ознайомитись з оглядом цієї роботи у форматі відео, отримати звіт з перевірки на плагіат та іншу інформацію, звертайтесь за телефоном +380501022921 (Telegram, Viber, WhatsApp) або n0501022921@gmail.com

Замовити цю роботу за допомогою форми: