перейти на сайт>>

Управління підприємством

ID роботи: 2565
Тип роботи:
Об'єм: 42 стор.
Вартiсть: 80 грн.


Змiст:

Вступ
1. Поняття управління та його значення в сучасних умовах
1.1. Економічна сутність управління
1.3. Принципи та методи управління сучасним підприємством
2. Системний підхід — основа управління діяльністю підприємств
2.1. Поняття та значення системного підходу в управління підприємством
2.2. Характеристика факторів, які впливають на розвиток підприємства
2.3. Вимоги до системного інформаційного забезпечення підприємства
Висновок
Практичне завдання
Завдання №
Завдання №
Завдання №
Завдання №
Завдання №
Список літератури



Висновок:

Подолання проблем неузгодженості управління підприємством зі змінами вимог навколишнього середовища можливе за умови розвитку науково обґрунтованих методик системного аналізу підприємства як об'єкта, яким повинен керувати менеджер. У зарубіжних і вітчизняних наукових публікаціях з управління підприємством до цього часу не акцентувалася увага на тому, що найважливішим моментом для забезпечення його ефективності є пристосування до змін сутнісних особливостей об'єкта, яким потрібно управляти.

Аналіз сучасних публікацій з економіки показує, що їх автори вважають підприємство об'єктом дослідження, який наперед визначений. Вони не визнають потреби з'ясовувати нові особливості цього об'єкта, які ускладнюють управління ним. А проблеми виникають саме через те, що керівники не враховують глибоких змін як внутрішньої сутності підприємства, так і його функцій. Певним чином ці обставини пояснити можна тим, що у радянські часи підприємство було у центрі уваги багатьох прикладних наукових дисциплін: економіка підприємства, організація виробництва, управління підготовкою виробництва, економіка та організація гнучких виробничих систем і деяких інших. Кожна з цих дисциплін детально аналізувала свою предметну галузь функціонування підприємства, і цього було достатньо для ефективного управління ним в умовах планового господарства. Комплексної дисципліни, яка б вивчала підприємство як багатоаспектний об'єкт, не існувало. Зарубіжна наука також плідно працювала над макро- та мікроекономічними проблемами і досить довго не надавала значення вивченню складних питань організації ефективної діяльності конкретної економічної одиниці з урахуванням глибини та різноманітності тих суперечностей, з якими стикалися менеджери. Однак тепер вона визнає як відсутність конкретної науки про економіку організацій, так і необхідність створення нової методології її дослідження.

3 переходом до нової концепції управління підприємствами в Україні менеджери у першу чергу повинні звернути увагу на зміну переліку факторів виробництва. Ринкові умови господарювання вимагають опанування засобів управління такими чинниками, як підприємливість, компетентність, попит, позитивний імідж. Причому стоїть завдання не просто приєднати, а органічно "вмонтувати" їх у систему вже відомих керівникам підприємств економічних факторів: засобів праці, предметів праці, робочої сили, інформації. Тільки у такому разі сформується уявлення про нову систему продуктивних сил підприємства, що визначатиме його соціально-економічний потенціал. По-друге, підприємство у ринковій економіці змушене самостійно відстежувати увесь відтворювальний цикл свого багатства, а не лише один з його етапів - виробництво. А це значить, що в практику управління упроваджується категорія "капітал підприємства". Оскільки увага менеджерів має зосереджуватися на усіх етапах відтворювального циклу взаємодійних економічних факторів виробництва, в яких уособлюється капітал підприємства, інформаційне забезпечення управління багатством підприємства треба створювати заново. По-третє, в Україні істотно змінюються виробничі відносини, виникає прошарок власників, а отже, - економічних інтересів. Поєднання дії нерідко протилежно скерованих інтересів неможливе засобами адміністративного чи економічного впливу. Важливим чинником забезпечення цілісності й життєздатності підприємства як економічно-соціальної системи стає культура. Створення діючої системи управління культурою підприємства вимагає термінового розроблення відповідного методичного забезпечення.

Друга проблема пов'язана з першою і полягає в тому, що від розв'язання проблемних питань спеціалізації та кооперації фізичної праці керівники підприємств змушені переходити до вирішення назрілих вимог спеціалізації та кооперації розумової праці, введення в дію творчого потенціалу колективу, а далі - до створення умов для самоорганізації та cамоменеджменту у сфері індивідуальної роботи творчих особистостей. Не тільки вітчизняна, а й світова наукова думка ще не має готових рекомендацій щодо подолання вказаних труднощів.

Третя проблема полягає у необхідності значного підвищення ефективності виконання функції організації діяльності людей у галузі виробництва матеріальних і нематеріальних благ. Причому головними об'єктами уваги стають організація діяльності у часі, а не в просторі; перехід від одного циклу відтворення капіталу до іншого. Підприємства поступово просуваються від управління окремими операціями до управління потоками. Для сучасних менеджерів ключовими термінами є "потоки робіт" (на зразок складного конвеєра, який об'єднує не тільки виробничі, а й інформаційні операції); "потоки готівки" (розуміння, що фінансове забезпечення будь-якого проекту розподілене у часі як послідовність отримання готівки та її витрат), "бізнес-процеси". Усі ці поняття певною мірою існували й раніше, але вони не були визначені як актуальні. Тепер, на думку багатьох фахівців, лише професійне управління потоками зможе забезпечити надійність та ефективність діяльності підприємства.

Створення нової концепції управління підприємством вимагає аналізу змісту функцій промислового підприємства як виробничої організації. І. Кулінцев на підставі досить ґрунтовних узагальнень поглядів різних учених на функції виробничих організацій виділяє три основні -цільову, соціально-інтегративну та управлінсько-виховну. Перша пов'язана із забезпеченням випуску заданого обсягу продукції певного типу та якості. В ієрархії цілей вона найважливіша, бо для її реалізації створюється організація. Головний показник результативності цільової функції - прибуток. Дві інші виступають стосовно цільової як обмеження та резерв. Зміст соціально-інтегративної функції полягає у тому, що носієм соціальної дії є мікросоціум - трудовий колектив. Реалізація даної функції будь-якою виробничою організацією (промисловим підприємством зокрема) скерована на підтримання цілісності колективу, зняття соціального напруження та конфліктів, задоволення потреб працівників. Управлінсько-виховна функція призначена забезпечити інтеграцію організації з макросоціумом (суспільством). Вона транслює систему вимог, напрацьованих макросистемою та її соціальними інститутами (законами, нормами, правилами), на рівень мікросистеми. Істотні відмінності змісту трьох функцій зумовлюють необхідність виділення під кожну з них у структурі підприємства окремих складових, які б спеціалізувалися на їх реалізації.

Щодо остаточної мети підприємства як системи, то це — досягнення конкурентоспроможності. Вказана мета формує низку завдань: як якісних (підвищення іміджу підприємства, налагодження контактів), так і кількісних (збільшення обсягу реалізації, зростання прибутку). Зазначені завдання іноді суперечать завданням певних складових структур підприємства, наприклад, кадровій (підвищення заробітної плати).

Для досягнення мети слід враховувати обмеження, обумовлені ресурсним потенціалом і контрзаходами конкурентів. Тут резонно пригадати, що основне завдання управління — це ефективне використання і координація всіх видів ресурсів [6, с. 37]. Вирішення цього повинне спиратися на такі положення:

раціональне використання наявних ресурсів;

обґрунтований розрахунок необхідних видів ресурсів;

придбання найбільш перспективних видів ресурсів;

визначення змінюваності ресурсів;

пріоритетність використання ресурсів відповідно до мети діяльності підприємства;

наявність ресурсів необхідної кількості і якості в потрібному місці і в потрібний час.

Сучасні процеси глобалізації світової економіки, зусилля України з інтеграції економіки країни у світову систему господарювання спричинили посилення конкуренції як на світовому, так і на внутрішньому ринку України. Конкурентоспроможність різних підприємств залежить від правильного підбору видів діяльності, встановлення пропорцій між ними, раціонального розташування компонентів, тобто від повноти і раціональності застосування системного підходу.


НА САЙТІ НЕ ПЕРЕДБАЧЕНА МОЖЛИВІСТЬ СКАЧУВАННЯ РОБІТ, ВОНИ ВИСИЛАЮТЬСЯ НА ЕЛЕКТРОННУ СКРИНЬКУ ПІСЛЯ ОПЛАТИ У РАЗІ ВИНИКНЕННЯ БУДЬ-ЯКИХ ПИТАНЬ ЗВЕРТАЙТЕСЯ ДО АДМІНІСТРАТОРА САЙТУ 0501022921, natvik78@yandex.ru

Замовити цю роботу за допомогою форми: