ID роботи: 5686
Тип роботи:
Об'єм: 36 стор.
Вартiсть: 50 грн.

---

Змiст:

Вступ

Розділ І. Державна та культурно-просвітницька діяльність Карла Великого: загальна характеристика

1.1. Загальна характеристика державної діяльності Карла Великого

1.2. Причини культурного піднесення Культурна політика Карла Великого

Розділ ІІ. Культура і освіта в епоху Каролінгів

2.1.  Мистецтво Каролінгського ренесансу

2.2. «Академія» Алкуїна як центр Каролінгського відродження

Висновок

Список використаної літератури

Висновок:

Культурне  піднесення в імперії Карла Великого і в королівствах династії Каролінгів в 8-9 ст. (в основному на території Франції і Німеччини) висловилося в організації шкіл, залучення до королівського двору освічених діячів, у розвитку літератури, образотворчого мистецтва, архітектури. Центр «Каролінгського відродження» – гурток при дворі Карла Великого, т. н. «Академія», якою керував Алкуїн; у діяльності гуртка брали участь сам Карл Великий, Ейнгард та ін

За часів правління Карла Великого (768-814) в Імперії франків почалося справжнє культурне піднесення, якому сприяла активна діяльність короля в цьому напрямку. Цей період прийнято називати Каролінгським відродженням (768-840).

Центром «Каролінгського ренесансу» була так звана «Ака­демія» – науковий гурток при дворі Карла Великого, створе­ний у 794 році за зразком античної академії.

Починалось навчання з граматики (правила читання та письма – йшлося про латинське письмо). В рукописних книжках і на вітражах соборів граматика зображалась у вигляді величавої жінки з ключем в одній руці і з латинською азбукою - в іншій. Це означало, що граматика – ключ до пізнання всіх інших предметів. Як підручник використовували граматику римського вченого-граматика Елія Доната (IV ст. н.е.) «Граматичне керівництво». За цим твором вивчали латинь до початку XV ст., а в переробленому вигляді – до кінця XVIII ст. Крім того, вивченню підлягали приповідки видатного римського державного діяча і письменника Марка Порція Катона (234-149 рр. до н.е.) і байки напівлегендарного грецького байкаря Езопа (VI ст. до н.е.), твори Цицерона і Вергілія. Учні мали за обов’язок постійно говорити латинською мовою.

Риторика вчила правилам побудови промови, складання проповіді, вмінню говорити зв’язно і красномовно. Викладачі риторики також вчили мистецтву писати листи і складати ділові документи. Вивчення діалектики виробляло уміння розмірковувати, захищати свою думку і спростовувати чужі, вести диспут, сперечатися згідно з правилами.

Нижчий ступінь навчання складали науки тривіума – гра­матика, риторика та діалектика. На найвищому ступені учні вивчали науки – квадріума – геометрію, арифметику, астро­номію та музику.

Подолавши його, учень переходив до другого, підвищеного циклу – квадривіуму (чотиришляху) – науки про числа. Слідуючи після тривіуму, квадривіум включав в себе арифметику, геометрію, астрономію та музику. Арифметика знайомила з рахунком. Вона була необхідна і монахам, які стежили за церковним календарем, і купцям в їх торговельних угодах. Без геометрії неможливо було вести вимірювання приміщень, земельних площ, займатись будівництвом. В геометрію входила і географія. Астрономія пояснювала рух небесних світил. Від їхнього розташування, як тоді вірили, залежать передбачення про долю людей. Музика, яку вивчали в середньовічній школі, була потрібна для виконання релігійних гімнів.

Для синів світських феодалів існувала спеціальна система виховання. До семи років діти жили в сім’ї, до чотирнадцяти - при дворі синьйора як пажі, і до 21 року служили зброєносцями. Виховання включало навчання релігії, придворному етикету і так званим семи рицарським доброчинностям: верховій їзді, фехтуванню, володінню списом, плаванню, полюванню, грі в шашки, створенню та співу віршів на честь дами серця.

Під керівництвом Алкуїна в монастирях відроджувалися або засновувалися скрипторії (приміщення для переписки і зберігання рукописів), де для листування використовувався чудовий шрифт, іменований «каролінський мінускульним», причому копіювання вироблялося настільки швидкими темпами, що левова частка всієї спадщини античності дійшла до нас зусиллями саме тієї епохи. Імпульс, даний вченості Карлом Великим, продовжував діяти протягом цілого сторіччя після його смерті.

На  загальному тлі ранньої середньовічної епохи Каролінгське Відродження залишило помітний слід: добре впорядковану школу – грунт для май­бутніх університетів, поліпшене латинське письмо, що сприяло збереженню і розмноженню античних рукописів. Через кілька століть, у добу Відродження, Європа знайомитиметься з античними пам'ятками здебільшого за списками, зроб­леними в скрипторіях за часів Карла Великого. Після його смерті, придворну «Академію» розігнали, і Ахен перестав бути культурним центром європейського значення. Латинська культура знайшла притулок у монастирях, які в IX ст. переживали піднесення, були багаті, добре укріплені і не боялися незгод цієї нелегкої доби.

Головне значення Каролінгського ренесансу полягає в збереженні і переробці елементів культури, переданих IV-V ст., а також у проникненні цієї культури – через посередництво каролінгської школи – у відносно більш широкі кола. На цій основі і могла вирости середньовічна культура наступних століть.

НА САЙТІ НЕ ПЕРЕДБАЧЕНА МОЖЛИВІСТЬ СКАЧУВАННЯ РОБІТ, ВОНИ ВИСИЛАЮТЬСЯ НА ЕЛЕКТРОННУ СКРИНЬКУ ПІСЛЯ ОПЛАТИ. Для того, щоб ознайомитись з оглядом цієї роботи у форматі відео, отримати звіт з перевірки на плагіат та іншу інформацію, звертайтесь за телефоном +380501022921 (Telegram, Viber, WhatsApp) або n0501022921@gmail.com

Замовити цю роботу за допомогою форми: