перейти на сайт>>

Мовні особливості творів Івана Франка

ID роботи: 2177
Тип роботи:
Об'єм: 36 стор.
Вартiсть: 90 грн.


Змiст:

Вступ
1. Художня творчість І. Франка
1.1. І.Франко - великий майстер художнього слова
1.2. Дослідження мови творів Івана Франка в україністиці
2. Дослідження мовних особливостей творів Івана Франка
2.1. Особливості використання мовних засобів у художніх творах Івана Франка
2.2. Діалектизми в творах Івана Франка
2.3. Майстерність мовного портрета у франковій прозі
Висновок
Список використаної літератури



Висновок:

Феномен І. Франка привертав і привертає увагу багатьох письменників, літературознавців, критиків, суспільних діячів. Досліджуючи творчу спадщину українського Каменяра, відкриваємо нові грані неповторного таланту письменника.
І. Франко є автором кількох тисяч художніх творів і наукових праць з проблем історії, етноґрафії, економіки, публіцистики, літературної критики, фольклористики, із художнього перекладу.
Мова Тараса Шевченка була еталоном для Франка. Він глибоко вивчав її і перший дослідив мовну лабораторію Великого Кобзаря. Франко вважав, що українська літературна мова може і повинна обслуговувати всі сфери людської діяльності. Наприкінці 19 – на початку 20 століття українській мові, за словами Франка, «приходилось здобувати нові поля невідомих досі понять». Франко все робив, щоб для цих нових понять з’являлися в літературній українській мові відповідні слова та терміни, взяті з народної мови, запозичені з іноземних мов, інтернаціоналізми, утворені видатними світовими діячами науки і культури [5, 63].
Як бачимо, І. Франко насправді був видатним письменником, чиє слово однаково вражаюче звучало і в прозі, і в поезії, і в драматургії. Творчість Франка піднесла українську літературу на вищий щабель і забезпечила їй заслужену славу.
Слово, наповнюючи життєсвіт Франка, розширюючи його до неосяжності, поглиблює свою семантику; утверджується розуміння мови як „коштовного скарбу” народу, його „цінного надбання”, усвідомлення того, що її розвиток залежить від багатьох чинників і насамперед від стану „душі народу”, переконаність у тому, що ставлення до мови перебуває у тісному зв’язку з духовним світом людини. Часте поєднання у Франкових текстах лексем мова, бесіда, голос і серце, душа, любов — це не принагідне орнаментування, не випадкові стилістичні фігури, а вироблене ще в молодості, раз і назавжди прийняте життєве сredo, тверде й непохитне.
Відображаючи життя, побут і звичаї героїв своїх оповідань, Іван Франко користувався всіма багатствами їхньої мови, що має відмінності порівняно з мовою, якою говорить українське населення інших областей. Письменник широко застосовував у творах діалектизми — своєрідні слова, вирази, синтаксичні конструкції, властиві мові певної місцевості.
Разом з тим він постійно прагнув наблизити мову своїх творів до загальноукраїнської літературної норми. Від видання до видання переглядав тексти, вилучав діалектизми, застарілі форми.


НА САЙТІ НЕ ПЕРЕДБАЧЕНА МОЖЛИВІСТЬ СКАЧУВАННЯ РОБІТ, ВОНИ ВИСИЛАЮТЬСЯ НА ЕЛЕКТРОННУ СКРИНЬКУ ПІСЛЯ ОПЛАТИ. Для того, щоб ознайомитись з оглядом цієї роботи у форматі відео, отримати звіт з перевірки на плагіат та іншу інформацію, звертайтесь за телефоном +380501022921 (Telegram, Viber, WhatsApp) або n0501022921@gmail.com

Замовити цю роботу за допомогою форми: