ID роботи: 5633
Тип роботи:
Об'єм: 32 стор.
Вартiсть: 70 грн.

---

Змiст:

Вступ

Розділ І. Музична критика як предмет теоретичного вивчення

1.1. Музична критика як галузь музикознавства та її функції

1.2. Аналіз музичних творів як складова предмету музичної критики

Розділ ІІ. Аналіз особливостей розвитку музично-критичної і наукової думки в Україні ХІХ-ХХ ст.

2.1. Музично-критична думка в контексті культурно-історичного розвитку України у ХІХ ст.

2.2. Українська музично-критична думка ХХ століття та її значення для становлення вітчизняного музичного мистецтва

Висновок

Література

Висновок:

Специфіка музичного пізнання й мислення носить не конкретний, не понятійний характер. В музиці проявляється здатність поєднувати тілесне й психічне, інтелектуальне й духовне. Музичні пе­реживання не тотожні повсякденним, або первинним. Тому зміст музичного образу як художнього твору багато в чому є сакральним і являє собою символ іншої Реальності. Невипадково багато мисли­телів пов’язують природу музики із природою абсолютного Духу, якому у самій своїй глибині тото­жне людське «я». Тут необхідне вже не емоційне переживання, а герменевтичне занурення в музику, відмінне від аналітичного музичного мислення.

У цілому українська музична критика згадувала про національних композиторів у зв’язку з виконанням якихось їхніх творів, або із їхнім завершенням. Таким чином висвітлювалась творчість П. Сокальського, М. Аркаса, П. Ніщинського, В. Сокальського. Часто-густо цих композиторів не називали українськими, а навпаки, російськими. Тут проявилися як цензурні заборони, так і необізнаність більшості критиків з музичною справою в Росії. Інколи заслуги перед національним музичним мистецтвом вшановувалися посмертно, як це було зроблено у некролозі П. Ніщинського: «... музична критика .... ще не висловилась про талант Ніщинського як композитора, але успіх його творів у публіки ... повинен затвердити за ним ім’я одного з талановитих композиторів». Українська музика в умовах національного пригнічення і постійних заборон не мала підтримки з боку преси і музичної фахової критики, українські композитори були «забуті» РМТ, керівництвом оперних театрів.

На розвиток української музично-критичної думки значною мірою вплинула діяльність провідних українських композиторів-критиків, насамперед, П.Сокальського та В.Сокальського. У своїй творчості та музично-критичній діяльності вони спиралися на прогресивний досвід загальноєвропейської музично-критичної думки. Українські композитори-критики залишили значний музично-публіцистичний спадок, що став яскравою сторінкою в історії української музичної культури другої половини XIX ст.

НА САЙТІ НЕ ПЕРЕДБАЧЕНА МОЖЛИВІСТЬ СКАЧУВАННЯ РОБІТ, ВОНИ ВИСИЛАЮТЬСЯ НА ЕЛЕКТРОННУ СКРИНЬКУ ПІСЛЯ ОПЛАТИ. Для того, щоб ознайомитись з оглядом цієї роботи у форматі відео, отримати звіт з перевірки на плагіат та іншу інформацію, звертайтесь за телефоном +380501022921 (Telegram, Viber, WhatsApp) або n0501022921@gmail.com

Замовити цю роботу за допомогою форми: