24 Листопада 2011 
admin 
Тип роботи:
Об'єм:
27 стор.
Вартiсть:
70 грн.Змiст:
Вступ
1. Франческо Петрарка – видатний італійський поет-гуманіст
2. Історичне Значення творчої спадщини франческо петрарки
3. Вплив Петратки на розвиток ліричних жанрів. Петраркізм
Висновок
Список використаної літератури
Висновок:
Франческо Петрарка був одним із засновників гуманістичного руху в Італії, одним з найвидатніших італійських ліричних поетів і одним з упорядників сучасної італійської літературної мови. Його літературний доробок дуже значний, проте переважна більшість латиномовних творів невідома широкому загалу, та й не вони зробили поета класиком, а перш за все його ліричні твори – кількасот сонетів, канцон, мадригалів та балад італійською, де відверто, не на публіку, висловлені глибокі почуття: до жінки, до Батьківщини, до слави та до себе. Ліричні твори Петрарки – ніби сповідь душі, яка розривається між чуттєвим коханням і соціальними приписами, між пристрасними пориваннями та моральними заборонами, між коханням і святістю.
Ідейною домінантою творчості Петрарки, що знаменувала нове ставлення до античної культури, стала «любов до стародавніх», реабілітація язичницької літератури, особливо поезії, і звеличення її як носії мудрості, що відкриває шлях до осягнення Істини. У поданні Петрарки ідеали християнства і захоплення Цицероном не протистоять один одному, навпаки, світ християнства може лише збагатити себе, освоюючи культурну спадщину древніх, красу мови і мудрість язичницької поезії. Пристрасний збирач античних рукописів, їх перших текстолог і коментатор, Петрарка заклав основи ренесансної класичної філології. Його бібліотека включала безліч творів більше тридцяти давніх авторів, у тому числі забутих або мало відомих в середні століття, і була найбільшою в тогочасній Європі. Зусиллями Петрарки був початий характерний для культури Відродження процес відновлення спадкоємних зв'язків з античністю, незрівнянно більш широких, ніж у середні віки.
Відношення перший гуманіста до культурної епохи між античністю і його власним часом було негативним - він вважав її, бува, «панування варварів», занепаду освіченості. Петрарка був противником схоластичних знань, вважаючи, що їхні відповіді на одвічні питання про особливості природи людини та її призначення не можуть принести задоволення. Критично оцінював він і саму систему схоластичних дисциплін, в якій квадрівіум (арифметика, геометрія, астрономія і музика) відтіснив на задній план такі важливі для розуміння людини і світу гуманітарні науки. Настільки ж критичний він був і до діалектики - формально-логічного методу пізнання схоластики, якому в ній надавалося універсальне значення. У гострій полеміці з сучасними університетськими схоластом Болонки, Парижа, Оксфорда Петрарка не тільки відкидав їх безплідні, на його погляд, позиції, але й висував своє розуміння структури знання і цілей науки. Він вважав назрілої завданням звернення всієї системи знання до проблем людини. Головними серед освітніх дисциплін йому представлялися філологія, риторика, поезія та особливо моральна філософія. Саме в цих науках слід було б, по Петрарці, відновити їх втрачену античну основу і будувати їх на вивченні широкого кола класичних текстів - творів Цицерона, Вергілія, Горація, Овідія, Саллюстій і багатьох інших древніх авторів. По-новому перечитував він і праці отців церкви, перш за все Августина, і високо оцінював їх класичну освіченість, як приклад, забутий в наступні століття.
Збірка поезій «Книга пісень» складається з віршів, які автор не мав наміру презентувати широкій публіці. Тут висловлені найпотаємніші думки та почуття великої людини, весь її світогляд, і сонетна форма, що найчастіше зустрічається серед віршів «Canzoniere», не є головним здобутком і найбільшою цінністю, хоча Петрарка блискуче працює в межах складного сонетного канону. Віртуозна майстерність викладення слугує лише тлом, яке дозволяє гідно висловити внутрішній зміст віршів. І коли псевдонащадки та епігони намагалися повторити Петрарку, користуючись його римами та поетичними прийомами, вони не тільки не досягали його рівня, але й часто псували репутацію майстра, якого починали сприймати як одного з численної когорти шукачів вдалого слова.
Справжні ж наслідувачі Петрарки були не серед тих, хто копіював його стиль і викрадав рими, а серед видатних гуманістів, які жили тими ж проблемами, стражданнями, яких зазнав свого часу Петрарка, так само намагалися виявити велич людини, зрозуміти природу кохання та святості. Не всі гуманісти доби Відродження володіли так вправно технікою сонету, як Петрарка, але всі, хто продовжив його справу, розвинув його ідеї, заслуговують називатися його істинними нащадками.
НА САЙТІ НЕ ПЕРЕДБАЧЕНА МОЖЛИВІСТЬ СКАЧУВАННЯ РОБІТ, ВОНИ ВИСИЛАЮТЬСЯ НА ЕЛЕКТРОННУ СКРИНЬКУ ПІСЛЯ ОПЛАТИ. Для того, щоб ознайомитись з оглядом цієї роботи у форматі відео, отримати звіт з перевірки на плагіат та іншу інформацію, звертайтесь за телефоном +380501022921 (Telegram, Viber, WhatsApp) або n0501022921@gmail.com
Категория: 
